12 лютого 2013, 11:04

Право на межі реальності

Опубліковано в №07 (349)

У цьому номері ми декілька матеріалів присвятили такому явищу, як кіберзлочинність. Справді, з кожним днем мережа Інтернет набуває дедалі більшої популярності, і таке соціальне явище, як злочин, швидко і впевнено переходить у віртуальний світ. Щоправда, наслідки подібних діянь якнайреальніші. Оскільки подібну ситуацію ми спостерігаємо вже зараз, виникає цілком логічне запитання: а чого ж очікувати в майбутньому?


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Якщо вірити прогнозам топ-менеджерів найбільших ІТ-компаній, до 2020 року обсяг даних, що передаватиметься Всесвітньою павутиною, зросте в 44 рази. Згодом Інтернет стане всеосяжним і невід’ємним у житті кожного.

Нові технології охоплять майже всі сфери життя. Так, наприклад, уже сьогодні багато розмов точиться навколо першого в світі інтелектуального автомобіля, підключеного до мережі. Цікаво, якщо таке авто потрапить в аварію, хто нестиме відповідальність за неї? Компанія-виробник чи все ж таки ті, хто знаходився в машині, а може, навіть водій-комп’ютер? Відповідь, напевно, отримаємо лише після прецеденту та судового рішення в такій справі.

У майбутньому комп’ютери зможуть сприймати і аналізувати зображення в режимі реального часу, визначаючи наближення стихійних лих або значних загроз для громадської безпеки за фотографіями в Facebook (нині подібні програми існують в аеропортах, проте аналіз зображень досить обмежений). Знову ми стикатимемося з порушеннями меж особистого життя і суспільних інтересів. Тому цілком прогнозовано, що законодавча база нового цифрового світу також зазнаватиме змін.

Уже сьогодні грань між роботою та особистими справами у більшості людей досить розмита. Така тенденція спостерігатиметься й надалі. Робочі комп’ютери дедалі більше будуть інтегровані в особисті телефони (які вже й телефонами в прямому сенсі назвати важко – стільки в них функцій). Подібна розмитість рано чи пізно потребуватиме законодавчих змін у трудовому законодавстві, адже саме там визначаються межі робочого часу та право на відпочинок.

Наведені вище приклади, звичайно, не є вичерпними. Усі ми добре розуміємо, що нові технології входять у наше життя, а зважаючи на те, що право в тому чи іншому вигляді є невід’ємною частиною життя, торкнуться вони й права. Юристам залишається йти в ногу з часом.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати