21 травня 2013, 15:38

Пленум Верховного Суду розглянув питання про призначення нового голови

Опубліковано в №21 (363)

18 квітня Верховна Рада України звільнила голову Верховного Суду Петра Пилипчука з посади судді на підставі поданої заяви про відставку у зв’язку з досягненням пенсійного віку, а 26 квітня виконуючий обов’язки голови Верховного Суду Ярослав Романюк підписав подання про скликання пленуму суду 17 травня й вніс на його розгляд питання про обрання голови суду.

Відбувалося обрання в закритому режимі. При цьому колегія суддів висунула на посаду дві кандидатури: заступника голови ВСУ – секретаря судової палати в адміністративних справах Віктора Кривенка та виконуючого обов’язки голови ВСУ Ярослава Романюка, який у результаті й очолить ВСУ.

Згідно зі статтею 125 Конституції Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Вищими, у свою чергу, є спеціалізовані суди.

На жаль, про ситуацію, коли всі вищі суди абстрагуються від найвищого, і Верховний Суд свою функцію найвищого судового органу не виконує, заговорили невдовзі після прийняття закону про судоустрій і статус суддів. Тобто це сталося унаслідок судової реформи. Не мені Вам, панове, казати, які проблеми, з огляду на такий абсурд, постають перед судовою владою в Україні, адже про це вже багато сказано й шанованими теоретиками права на численних круглих столах і форумах, і самими суддями Верховного Суду, які підкреслюють доцільність надання ВСУ відповідних важелів впливу. Зокрема, болючою залишається ситуація з допуском справ до перегляду ВСУ касаційною інстанцією. Чи може касація сама себе оцінювати, здійснюючи відповідний допуск? Вочевидь, ні. З іншого боку, судова система в Україні працює, хоча й не бездоганно, але й не настільки погано, щоб хапатися за голову. Проте доводити до негативу, перш ніж щось удосконалити, – теж безглуздя, і пишатися тут нічим. Водночас, коли ми кажемо про поліпшення завдяки судовій реформі, певна, що ЄСПЛ мав це на увазі, адже справ проти України там не меншає.

Чи не тому, що ми розвиваємося повільно, наче спимо на ходу?! А ось те, чого ми не кажемо про реформу, бо ми ніколи не кажемо того, в чому не впевнені, – кому саме вигідний розбрат і хитання всередині судової гілки влади. Існує думка, що судова реформа мала на меті узалежнити судову владу, і дехто з Банкової добре все спланував. У ВСУ весь цей час також досить не прозоро натякали на політичне забарвлення реформування судоустрою.

Чи стане ВСУ де-факто найвищим судовим органом, покаже час і новий голова, якому ми бажаємо терпіння та наснаги в нелегкій боротьбі за становлення Верховного Суду в умовах нового закону про судоустрій.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати