24 вересня 2013, 10:08

Незабаром ставлення до інтелектуальної власності в нашій країні зміниться на краще

Опубліковано в №39 (381)

Коли в травні Офіс торговельного представника США присвоїв нашій державі статус «пріоритетної іноземної країни» (Priority Foreign Country) в рамках Спеціальної доповіді 301 (Special 301 List) через проблемні питання у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності, я, здається писала про свій розпач з приводу цього.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


На думку американської сторони, Україна має вирішити деякі суттєві та першочергові питання у сфері авторського права, визначитися з протидією піратству в мережі Інтернет, удосконалити системи колективного управління авторськими та суміжними правами й використання неліцензійного програмного забезпечення урядовими установами, не кажучи вже про приватні.

Чи вирішує Україна ці проблеми на сьогодні?

Знаєте, останнім часом акцент мого сприйняття проблеми інтелектуальної власності дещо змістився, тому я не стану далі розмірковувати над цим питанням. Я завжди думала насамперед про економічні передумови тієї чи іншої правової проблеми і майже ніколи не помилялася: економіка перш за все.

А от інтелектуальну власність я сприймала як певну антиматерію в тому сенсі, що це духовне, метафізичне, прекрасне, образне та ефемерне. І я була вкрай неправа, адже йдеться не лише про літературний, мистецький, журналістський доробок, а швидше про винаходи й фірмовий стиль.

Не знаю, коли мій світ перевернувся – можливо, він і завжди таким був, – але раптом я все частіше стала чути про патенти на кришки і пляшки для вітчизняної горілки, про захист прав на ексцентричне меню, інтер’єр, про передові комп’ютерні технології під авторством співвітчизників. Економіка змінилася, і ми маємо змінитися слідом за нею – припинити списувати в школі та копіпастити в Інтернеті.

Я могла б почати з дефіциту бюджету або з нещодавньої фінансової кризи, але правда в тому, що, якщо це криза, в Україні вона ніколи не закінчувалась. Тому я почала саме з культури інтелектуальної власності, яка в нас, на жаль, відсутня. Саме тому єдині активи, які в нас ще залишилися, – інтелектуальні здібності наших громадян, – неліквідні. Детальніше про те, як змінити цю ситуацію, розкажуть на сторінках цього номера наші шановані експерти. І скажу чесно: це перший номер, присвячений інтелектуальній власності, який не викликає в мене відчуття безпорадності. Навпаки: уже незабаром ставлення до інтелектуальної власності в нашій країні зміниться на краще, адже іншого шляху в нас просто не залишиться. Економіка диктуватиме нові, жорсткі умови, створюватимуться патентні біржі, продаватимуться ідеї та втілюватимуться недосяжні мрії. Я думаю, настав час вірити в те, що це буде саме так.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати