03 вересня 2013, 10:10

Адвокатська таємниця по-­українськи

Опубліковано в №35-36 (377-378)

У цьому номері ми торкнулися питання організації діяльності з надання юридичних послуг. І поки журналісти «Юридичної газети» досліджували, що краще – розмежовувати адвокатські об’єднання та юридичні компанії чи створювати так звані гібриди, мені на думку спало, що зазвичай адвокати обстоюють позицію, що клієнту краще за все звертатися саме до адвоката, а не до юриста, який такої кваліфікації не має. Однією з причин вони називають те, що адвокат несе більше відповідальності перед клієнтом і що в разі помилки адвоката він ризикує не тільки своєю репутацією, а й може отримати дисциплінарне покарання від Колегії адвокатів, яка розглядатиме і вирішуватиме, чи була провина адвоката в тих чи інших діях. Другою, і найбільш згадуваною, причиною, чому, на думку адвокатів, краще користуватися саме їхніми послугами, є, звичайно, адвокатська таємниця. Тобто будь­яка інформація, яку довірив адвокату його клієнт, є конфіденційною і розголошенню не підлягає.

Проте в нашій країні ситуація з адвокатською таємницею є не настільки однозначною, як це написано в законі. Так, я добре пам’ятаю лист від нашого читача – практикуючого адвоката, який розповідав про проблему, що виникла в його адвокатській діяльності і стосується саме адвокатської таємниці. Суть питання полягає в тому, що до правозахисника звернулися представники Державної виконавчої служби з вимогою надати інформацію про знаходження майна боржника, який і був клієнтом адвоката. На заявлене захисником законне право не надавати конфіденційну інформацію (згідно із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» конфіденційною є будь­яка інформація, яку довірив клієнт своєму адвокату) без письмової згоди на це самого клієнта, державний виконавець відповів письмовою вимогою розкрити інформацію відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з цією статтею державний виконавець саме й може вимагати від будь­якої особи будь­яку інформацію, що його цікавить (не є винятком і конфіденційна інформація, довірена адвокату). Окрім цього, державний виконавець попередив адвоката, що в разі відмови надати запитувану ДВС інформацію, штраф боржника перейде на самого правозахисника.

Проте, як і багато інших, ця проблема також мала вирішення, і розв’язали її досить звичним для нашої держави шляхом, а саме – домовилися: правозахисник не оприлюднює свою ситуацію в пресі й не надає їй розголосу, а ДВС не має до нього жодних претензій. Саме тому я вважаю, що не так вже і важливо, як організована діяльність компанії – АО чи ЮФ, головне, щоб юристи, які там працюють, могли допомогти своїм клієнтам. Бажано, певна річ, згідно з буквою закону, утім, як уже вийде і як найкраще для клієнта…

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати