16 липня 2013, 15:34

Трансплантація в Україні: глухий кут чи нагальна потреба?

Аналіз законопроекту № 2184а

Опубліковано в №29-30 (371-372)

Відповідно до чинного законодавства України органи померлої особи не можуть бути трансплантовані без обов’язкової особистої згоди за життя чи згоди близьких родичів, чоловіка/дружини, законних представників після його смерті. Утім, наразі у Верховній Раді України зареєстрований законопроект № 2184а від 31.05.2013 «Про внесення змін до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» (щодо встановлення правовідносин, умов та порядку застосування трансплантації). Прийняття цього документа може кардинально змінити ситуацію, адже відповідно до законопроекту, якщо померлий або його близькі не встигли зареєструвати належним чином складену заяву про незгоду на трансплантацію його органів після смерті, поховати таку особу зможуть уже без рідних органів.

 

Лише за згоди!

Так, частину 1 ст. 6 чинної на сьогодні редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» після слів «об’єктивно інформованого дієздатного реципієнта» пропонується доповнити словами «та/або його законних представників». Ч. 2–6 взагалі виключити, а ст. 6 доповнити новою ч. 2 такого змісту: «Реєстр органів та інших анатомічних матеріалів, що можуть використовуватися для трансплантації, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я».

Ст. 8 документа пропонується викласти у наступній редакції: «Діяльність, пов’язану з трансплантацією органів, тканин і клітин, здійснюють державні та комунальні заклади охорони здоров’я і державні наукові установи. Заклади охорони здоров’я недержавної форми власності можуть здійснювати діяльність, пов’язану з трансплантацією тканин і клітин.

Зміни торкнулися і ст. 9 чинного законодавства. Її пропонується доповнити та викласти у наступній редакції: «Державні та комунальні заклади охорони здоров’я і державні наукові установи можуть бути акредитовані для застосування трансплантації та здійснення іншої, пов’язаної з нею діяльності: трансплантації органів, частини органу; трансплантації тканин; трансплантації клітин; взяття гомотрансплантатів у живих донорів; взяття анатомічних матеріалів у померлих донорів; зберігання і перевезення анатомічних матеріалів людини; виготовлення біоімплантатів.

Заклади охорони здоров’я та наукові установи повинні бути акредитовані на проведення діяльності, пов’язаної з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів, відповідно до порядку проведення акредитації закладів охорони здоров’я та наукових установ для застосування трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Заклади охорони здоров’я недержавної форми власності, відповідно до встановленого законодавством порядку можуть бути акредитовані для застосування трансплантації тканин і клітин.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати