18 лютого 2014, 13:15

«Свобода для» і «свобода від»

Правовий погляд на громадські протести

Опубліковано в №08 (402)

Юрій Сошенко

Стверджувати, що мітингувальники порушили Конвенцію, – неприпустимо

Юрій Сошенко «ILF, ЮФ» Юрист

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) держави­учасники гарантують тим, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, захищати їхні права і свободи. Європейський суд з прав людини (далі – Євросуд, Суд) – орган, який створено для забезпечення дотримання країнами­учасниками їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Європейський суд може приймати заяви від будь­якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з держав­участнків порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї.

Виходячи з вищевказаного до Європейського суду не можуть звертатися агенти держави, оскільки право на звернення до Євросуду з’являється саме у випадку порушення нашою державою, її органами, посадовими особами норм Конвенції, а судовому захисту підлягають скарги саме проти держав, а не проти людей та груп осіб. Тому стверджувати, що мітингувальники порушили Конвенцію, – неприпустимо.

Ще 11 квітня 2013 року Європейський суд ухвалив рішення у справі «Веренцов проти України», в якому встановив низку порушень Конвенції – порушення статті 11 (свобода зібрань та об’єднання), статті 7 (ніякого покарання без закону), пунктів 1 і 3 статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0