Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання господарських зобов’язань» № 5405-VI від 02.10.2012 р. міцніше затягнув мотузку на шиях боржників і додав роботи юристам і кредиторів, і позичальників. На жаль, пряме лобіювання «слугами народу» інтересів фінансових структур, низький правотворчий рівень та однобічність цього Закону вже не викликають здивування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зокрема, нагадаю положення ч. 1 ст. 1057-1 ЦК України: «У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов’язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю». Адже кредитодавець з часу укладення договору також отримував грошові кошти від позичальника, і в багатьох випадках загальна сума виплачених коштів (основного боргу, процентів, штрафних санкцій) перевищує суму, первісно надану кредитодавцем боржнику. Дана норма грубо не відповідає ч. 1 ст. 216 ЦК України, у якій йдеться про двосторонню реституцію для обох сторін.