06 грудня 2017, 11:48

Справедлива сатисфакція для українців. Бути чи ні?

«Правосуддя, яке відтягується, – це правосуддя не відправлене» (с), - директор Департаменту виконання рішень Європейського суду з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи Женев’єв Майєр

Сфера виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЕСПЛ) регламентується Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (далі – Конвенція), Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Закон №3477-IV), Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII).

Ст. 46 Конвенції визначає обов’язок держави-учасниці виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у справах, в яких вона є стороною.

Закон №3477-IV визначає такі види рішень ЄСПЛ:

  • остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції;
  • про захист прав людини і основоположних свобод;
  • остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;
  • рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;
  • рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Ст. 8 Закону №3477-IV визначає, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у 3-місячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні, а у разі порушення зазначеного строку на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

З метою повного забезпечення відновлення порушених прав особи, крім матеріальної складової, Закон №3477-IV встановлює додаткові заходи індивідуального характеру, якими є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum), а також інші заходи, передбачені у Рішенні.

Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, або повторного розгляду справи адміністративним органом.

Відповідно до ст. 3 Закону №1404-VIII, рішення ЄСПЛ виконуються Державною виконавчою службою України, враховуючи особливості, передбачені Законом №3477-IV.

Однак станом на сьогодні, незважаючи на доволі ґрунтовну законодавчу базу, в Україні дуже гостро стоїть питання виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Згідно з матеріалами Європейської правди, вітчизняна ситуація з виконанням рішень Європейського суду з прав людини є катастрофічною, адже станом на початок 2017 р. на розгляді ЄСПЛ перебували понад 18 тис. скарг українців на невиконання державою положень Європейської конвенції з прав людини.

Таким чином, можна дійти до висновку, що українці сприймають ЄСПЛ не як міжнародну судову установу, звертатися до якої потрібно лише у виключних випадках, а як складову національної системи судочинства. Адже без рішення ЄСПЛ в Україні дуже важко домогтися реальних результатів у судових розглядах, що занадто довго тривають.

Таке бачення діяльності ЄСПЛ не відповідає дійсному призначенню міжнародної судової установи та призводить до перенавантаження ЄСПЛ скаргами українців, які втратили віру в ефективність власної судової системи.

Однак навіть у разі отримання такого бажаного рішення ЄСПЛ у своїй справі, громадян не має будь-яких гарантій, що держава дотримається взятих на себе міжнародних зобов’язань та виконає «вистраждане» рішення.

Згідно з даними, оприлюдненими Верховним Судом України в Інформаційному листі щодо виконання рішень ЄСПЛ станом на 12.12.2016 р., загальна кількість справ, переданих під нагляд з моменту набуття чинності Конвенцією, становить 1235, з них лише 109 закрито остаточною резолюцією. Наведені цифри дуже неприємно вражають, однак статистика – річ жорстока.

Звичайно, варто відзначити, що така проблема неодноразово обговорювалася на державному рівні. Тобто можновладці повністю визнають наявність проблеми, однак з 2014 р. аргументи, які слугують виправданням щодо невиконання своїх міжнародних зобов’язань, залишаються незмінними: не вистачає грошей, слабка економіка, війна в країні.

Щоправда, у 2015 р. міністр юстиції України Павло Петренко запропонував оформити зобов’язання з виконання рішень ЄСПЛ перед громадянами за допомогою цінних паперів. На думку політика, ганебна ситуація з нехтуванням Україною рішеннями ЄСПЛ значно покращиться у разі заміни фактичного виконання цих рішень державними борговими паперами.

Думки експертів з цього питання розділилися. Одні позитивно поставилися до таких новацій, мовляв, це поширена закордонна практика. Інші навпаки скептично віднеслися до цієї ідеї, адже людям потрібні реальні кошти, а не боргові розписки. Однак, як би там не було, ідея з державними борговими паперами залишилася лише ідеєю, тому про її практичну користь годі й говорити.

Говорячи про невиконання Україною рішень ЄСПЛ, неможливо не відзначити, що проблема невиконання судових рішень в нашій державі є комплексною та системною. Процент виконаних державою рішень вітчизняних судових інстанцій, не говорячи вже про міжнародні, критично малий.

В цьому контексті варто згадати про безпрецедентне рішення ЕСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України», адже воно стосується саме тривалого невиконання остаточних рішень національних судових установ. ЄСПЛ вперше за всю історію свого існування вилучив 12143 скарги громадян України щодо відсутності правових механізмів захисту і невиконання судових рішень та передав їх до Комітету Міністрів Ради Європи. Таким чином, всім скаржникам має бути виплачена присуджена моральна компенсація у розмірі 2 тис. євро протягом 3 місяців, інакше Комітет Міністрів Ради Європи нараховуватиме на суми заборгованості пеню розміром 3%.

ЕСПЛ відзначив, що не може стати частиною національної судової системи України та постійно визнавати державу винною у порушення Конвенції. Такі дії жодним чином не впливають на стан українського правосуддя, а лавина однотипних скарг українців лише блокує роботу міжнародної судової інстанції.

Очевидно, що така кількість майже однакових скарг яскраво ілюструє неспроможність української правової системи та її повну невідповідність сучасним реаліям. Рішенням у справі «Бурмич та інші проти України» ЕСПЛ публічно зізнався у власній безсильності змусити Україну дотримуватися Конвенції. Залишається лише сподіватися, що це рішення стане «точкою неповернення» для української влади, адже неприпустимо, що країна, яка так голосно декларує європейські цінності, нездатна їх дотримуватися.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


1
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати