16 липня 2013, 12:39

Роль нотаріуса в реалізації права людини на власність при посвідченні договору купівлі­продажу нерухомого майна

Історичний аспект та сьогодення

Опубліковано в №29-30 (371-372)

П. Городько Головний спеціаліст відділу аналітично­методичної роботи Управління нотаріату

За історичними джерелами, перші паростки зародження нотаріату пов’язуються з періодом античності та раннього середньовіччя, що дає підставу дійти висновку про його тісний зв’язок із формуванням суспільного устрою, який базувався, зокрема, на вже сформованих та нормативно врегульованих сімейних і майнових відносинах. Та все ж стверджувати, що ці періоди стали стрижнем розвитку інституту нотаріату, завданням якого був, серед іншого, захист прав людини, неможливо, оскільки у Вавилоні, Єгипті та Іудеї нотаріат існував як різновид адміністративної діяльності, суть якої полягала у здійсненні перепису населення, складенні кадастру земель, здійсненні писарсько­канцелярських функцій.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Однак у чистішому та більш прийнятному для сьогодення вигляді нотаріат, зокрема як інститут захисту прав людини, з’явився в Стародавньому Римі періоду імперії.

Істотною передумовою виникнення і розвитку нотаріату була наявність писемності та розвинених товарно­грошових відносин.

Незважаючи на цікаву, написану досвідом тисячоліть історію нотаріату на сьогодні все ж виникають проблеми з реалізацією права людини на власність.

Як приклад ключової ролі нотаріуса в превентивному захисті прав людини на, зокрема, нерухоме майно та з метою визначення шляху вирішення проблемних питань, що є актуальними на сьогодні виникають при реалізації вказаного права, розглянемо процедуру посвідчення договору купівлі­продажу квартири, що була здійснена за законодавством Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі – УРСР), за часів існування якої нормативно­правове забезпечення нотаріату дещо відставало від завдань та функцій, які були на нього покладені.

Для чіткого розуміння важливості процесуальної участі нотаріуса при відчуженні майна шляхом укладення договору купівлі­продажу слід розглянути нормативно­правову базу, якою він керувався при посвідченні вказаного правочину. Питання купівлі­продажу нерухомого майна регулювалося статтею 185 Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки від 16 грудня 1922 року, в якій зазначалося, що купівлю­продаж будинків і права забудови повинно було бути, під страхом недійсності, укладено в нотаріальному порядку з наступною реєстрацією у відповідному комунальному відділі.

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати