Загальновідомо, що однакових Конституцій немає, і як часто буває із загальновідомими речами, мало хто замислюється над причинами цього явища – розмаїття конституційних ідентичностей. Український публічний і науковий дискурс у цьому розрізі не є приємним винятком.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Український конституціоналізм має тривалу історію. Навіть за чинною Конституцією незалежна Україна живе вже достатньо довго, щоб дозволити собі піддати власну конституційну ідентичність дослідженню, рефлексії та критичному осмисленню. Визначити вектор розвитку українського конституціоналізму – це до певної міри та з’ясувати напрямок руху всієї нації, що визнає Конституцію України Основним Законом.
Однак у конституційної ідентичності є більш прикладне застосування – у конституційному судочинстві. Так, вона стала одним із ключових елементів аргументації Конституційного Суду Республіки Молдова у постанові 2013 р. щодо питання державної мови, де не лише вжито цей термін, але й визнано, що порушення конституційної ідентичності є посяганням проти установчої влади народу.[1] Це дуже важливе рішення, адже таким чином недоторканість гарантується не лише букві основного закону, але і його духові, ціннісному наповненню.
Тож що таке конституційна ідентичність і звідки вона береться? Відповідаючи на це запитання, передусім, необхідно враховувати історичні чинники, що формували середовище для розвитку конституційності. На думку Александру Тенасе, колишнього голови Конституційного Суду Республіки Молдова, конституційна ідентичність визначається в історії взаємовідносин у конкретній країні. Історія – це основне джерело принципів конституційної ідентичності. Ієрархія таких принципів, їх пріоритетність один щодо одного також є визначальною характеристикою конституційної ідентичності.
Отже, конституційною ідентичністю можемо вважати плід генезису та еволюції основних принципів конституціоналізму, напрямок та динаміку такої еволюції, продиктовані історією конкретної країни.
У згаданому рішенні Конституційний суд встановив, що конституційна ідентичність Молдови закріплена не лише в тексті її чинної конституції 1994 р., але також у Декларації незалежності 1991 р.. Де ж шукати українську конституційну ідентичність?
Безперечно, почати потрібно з Конституції Пилипа Орлика 1710 р. Не вдаючись до історичного питання її фактичної дії, не можемо заперечувати великого впливу ідей цього документа (насамперед, закріпленого в ньому прагнення українців до власної державності, юридичного обмеження влади, що є відправною точкою українського конституціоналізму).
Не менш важливою в цьому аспекті є Конституція УНР від 1918 р., в якій з’являються такі важливі принципи як самостійність, незалежність, суверенність, рівність у правах, поділ влади на три гілки тощо.
Чи можна вважати конституції УРСР повноцінним джерелом української конституційної ідентичності? Напевно, не можна, адже їх було нав’язано, а справжнє волевиявлення народу (головне джерело легітимності конституційного порядку) – спаплюжено. З іншого боку, Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні» віддзеркалює реальне ставлення до цього періоду і також є певним джерелом ідентичності.
Не варто оминати увагою Конституційний договір 1995 р., укладений між Президентом і Парламентом, що встановлював принципи функціонування державної влади й місцевого самоврядування та вважається праобразом сучасної української Конституції.
Проте головним, вищим джерелом ідентичності є Конституція України 1996 р. Саме положення чинного нормативно-правового акту найдетальніше розкривають стан сучасної української конституційної ідентичності. Основними принципами, що її формують, є виплекані століттями суверенність, незалежність, демократичність, соціальний і правовий характер держави, перевага людини, її життя, здоров’я, честі та гідності над іншими соціальними благами. Саме такий порядок цінностей притаманний нашій конституційній ідентичності. Саме цю ідентичність українська нація має підтримувати та зберігати заради власного благоденства та добробуту.