Законодавець виконав достатньо великий обсяг роботи, результатом якої можна вважати продемонстроване прийняттям нового КПК України бажання посилити роль захисника. Було зроблено спробу створити фундамент для збільшення можливості адвоката брати участь у змагальному процесі на рівних умовах, у тому числі при зборі доказів у рамках кримінального провадження.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, починаючи зі статті 7 КПК України, яка вказує на загальні засади кримінального провадження, стає зрозуміло, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати принципу змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів. Якщо додати до вищевикладеного обов’язки захисника, які містяться в ст. 47 КПК України, відповідно до яких останній зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені Кодексом та іншими законами України, то може скластися враження, що можливості адвоката практично безмежні. Усілякі сумніви з цього приводу зникають після вивчення ст. 93 КПК України, яка прямо вказує на те, що сторона захисту здійснює збір доказів шляхом витребування й отримання від органів влади, установ, службових і фізичних осіб речей, копій документів, висновків ревізій тощо. Проте вже при уважному вивченні й спробі реалізації вимог вищевказаної ст. 93 Кодексу проблемним питанням є фактична можливість захисника ефективно виконувати покладені на нього обов’язки.