Популярні матеріали

30 травня 2017, 10:41

Government relations management: діалог налаштовано?

Наразі на розгляді комітетів Верховної Ради знаходяться близько 4 тис законопроектів, левовій частці з яких так і не судилося бути розглянутими, адже, за оцінками експертів, лише близько 10% з них відповідають усім необхідним критеріям та вимогам. Основна причина такої низької якості законопроектів – у слабкій комунікації парламентарів з бізнесом, оскільки підготовка більшості таких документів, як правило, відбувається без участі компаній, на діяльність яких вони безпосередньо впливають. Навіть більше – нерідко законодавець приймає нормативно-правові акти, які можуть істотно погіршувати поточну діяльність бізнесу.

Для пошуку балансу між інтересами бізнесу, держави і суспільства останнім часом почав активно використовуватися такий інструмент лобіювання, як government relations management (GR) – взаємодія з органами влади. Це одна з ключових управлінських функцій кожного розвиненого бізнесу. Є спеціалізовані GR-департаменти і у ряді відомих юридичних компаній. Серед основних завдань таких структур – вплив на законотворчу діяльність представницьких органів влади, взаємодія з провідними політичними партіями, некомерційними організаціями та бізнес-об'єднаннями. Продумана, якісна GR-кампанія може істотно підвищити шанси компанії на успіх у вирішенні складних бізнес-завдань.

«GR у юридичному бізнесі – це окрема сфера практики, що потребує не лише глибоких знань законодавства і права, але й розуміння бізнес-процесів та тенденцій у кожній окремій галузі, вміння виступати, комунікувати, переконувати і знаходити однодумців, котрі можуть допомогти у досягненні мети. При цьому юристи мають брати до уваги не лише національне правове поле, а й досвід інших країн. Крім того, лобіювання передбачає врахування не лише юридичної складової, але й політичних та економічних чинників. Лобісти мають бути глибоко обізнані у політичних процесах, розуміти вплив ініціатив, що просуваються, на економіку країни», – розповідає партнер юридичної фірми Arzinger Лана Сінічкіна.

За словами експерта, GR – це діяльність, спрямована, у першу чергу, на забезпечення правомірних інтересів бізнес-спільноти, пошук рівноваги між інтересами суб’єктів господарювання, суспільства та держави. Форми GR-активності можуть різнитися – від обговорення окремих питань з представниками державних органів до розробки та супроводу повномасштабних реформаторських проектів.

А у широкому сенсі лобіювання може включати не лише взаємодію з чиновниками, але й розробку інформаційних кампаній, просування ідей серед впливових професійних та громадських організацій тощо.

Однією з найважливіших функцій GR-департаментів юридичних компаній є відстеження законодавчих документів, що готуються до прийняття, їх детальний аналіз з точки зору допомоги або загрози бізнесу.

«При досягненні певного рівня GR стає органічною складовою діяльності компанії, – зазначає партнер «КМ Партнери» Олександр Мінін. – Це складова у т.ч. й комерційної діяльності, адже «глобальні» поточні питання можуть не мати сталого, суто «технічного» рішення і потребувати «формуючого» політичного підходу, а питання стратегічного розвитку клієнтів потребують розуміння політики, принаймні, у їх галузі. Крім того, така робота певною мірою саморозвиваюча, адже сприяє корпоративному просуванню».

Якісний процес лобіювання законопроектів передбачає кілька етапів. Спочатку необхідно провести детальний аналіз запропонованого бізнесом нововведення та визначити, чи не йде воно врозріз із існуючим законодавством. Далі експерти і учасники ринку разом готують «дорожню карту» і ідеологію змін. Паралельно йде пошук союзників на ринку, залучаються профільні асоціації, ведеться робота з профільними міністерствами та визначаються депутати, котрі могли б виступити ініціаторами законопроекту. Далі документ має пройти через відповідний комітет Верховної Ради, потрапити до порядку денного і бути проголосованим. Щоб прискорити цей процес, лобісти зустрічаються з фракціями, їх експертними радами, окремими депутатами. За словами експертів, у таких переговорах дуже важливі аргументація і прагматизм. Крім того, треба відповідально підійти до фінансово-економічного обґрунтування документу.

Не всім по кишені

GR-напрямок у його класичному розумінні розвивають лише великі компанії та фінансово-промислові групи, оскільки це вимагає істотних інтелектуальних, матеріальних та фінансових ресурсів. У великих міжнародних фірмах за GR відповідають відразу 3 управління: по роботі з регіонами, по законотворчій роботі та по зв'язках із органами державної влади.

GR-фахівець координує діяльність підрозділів організації з тим, щоб донести позицію компанії до чиновників, аргументовано доводити свою точку зору, підтримувати довгострокові партнерські стосунки з владою. До його обов’язків входять також моніторинг найважливіших політичних та економічних заходів, підготовка і проведення переговорів, відвідування політичних семінарів, конференцій, просування бренду у політичних колах і підвищення лояльності до нього, знайомство й особисте спілкування з державними службовцями. Лобісти залучають експертів з органів публічної влади до участі у семінарах у якості лекторів; вибудовують бартерну співпрацю з органами влади; беруть участь у заходах, що проводяться органами влади (як елемент PR-стратегії компанії).

Конфлікт інтересів

Налагоджені зв'язки у сфері GR допомагають керівництву юридичних компаній бути в курсі рішень держорганів з широкого спектру питань, брати участь в ухваленні рішень завдяки членству у громадських комісіях при органах влади, налагоджувати ділові зв'язки й контакти з керівниками і представниками держорганів, котрі можуть зробити компанії протекцію, встановлювати партнерські стосунки з органами влади шляхом спільної участі у інвестиційних проектах тощо. І якщо у компанії досі немає посади GR-менеджера, це не означає, що у неї немає потреби у виконанні усіх цих функцій.

GR- підрозділ не завжди діє самостійно – інколи він працює з різними професійними об'єднаннями та організаціями, через яких можна представляти свої інтереси. Участь у таких структурах виключно важлива, адже таким чином GR-спеціаліст заручається підтримкою професійного співтовариства з певного питання і просуває ініціативи не від імені своєї компанії, а від ринку, що іноді буває дуже правильно і зручно.

Найефективнішим інструментом успішної GR-компанії є налагодження діалогу – як формального (надіслання звернень, запитів, листів тощо), так і неформального (організація круглих столів, конференцій, зустрічей, обговорень). Такий діалог сприяє обміну досвідом, вдосконаленню схеми GR-кампанії, налагодженню зв’язків соціальних груп у певній сфері.

Та є й ряд негативних аспектів такої взаємодії. Вони пов’язані, насамперед, з тим, що профільні асоціації, по суті, об'єднують конкурентів, і лобіювання інтересів однієї компанії може не входити у зону інтересів інших. Тобто може виникати конфлікт інтересів. Тож для того, щоб впливати на ухвалення рішень, експерти радять іти у ті структури, які ці рішення безпосередньо приймають – приміром, входити до складу громадських рад при держструктурах або експертних груп при профільних комітетах ВР, міністерствах чи відомствах. Можна увійти й до складу організацій типу Торгово-промислової палати України і, працюючи у комітетах, пропонувати законодавчі зміни у тій або іншій галузі і контролювати увесь процес аж до прийняття цих змін.

Той факт, що представник юридичної компанії входить до експертної групи при держоргані, підвищить його статус у очах клієнтів і, відповідно, дозволить продати його послуги дорожче. Ще одним значним для юридичні фірми бонусом є позиціонування у міжнародних рейтингах, котрі, на відміну від національних, дуже пильно оцінюють розвиток компанії, конкурентоспроможність її практик на ринку, ексклюзивність послуг, а також участь в ухваленні рішень державного масштабу.

GPR- департаменти

GR – відносно новий для України напрямок, тому багато хто ототожнює його з PR. Ключова відмінність між цими двома термінами полягає у тому, що PR – ця взаємодія з усіма громадськими інститутами, тоді як фахівці з GR ведуть діалог лише з лідерами громадської думки і тим самим впливають на процеси публічної політики.

«Однією з основних відмінностей між GR та PR можна вважати цільову аудиторію. Працюючи у галузі PR, ви спрямовуєте комунікацію на суспільство загалом і виділяєте основних стейкхолдерів (учасників комунікаційного процесу), яким хочете донести свої ідеї та повідомлення. У випадку юридичних фірм це можуть бути колеги по цеху, студенти-юристи, представники певних галузей, яким фірма надає послуги, тощо. Якщо ж ви працюєте у GR, то комунікуєте і вибудовуєте стосунки з чітко визначеною групою – представниками урядування. Це може бути державне урядування (наприклад, уряд України), але деякі питання можуть бути вирішені й на регіональному рівні, і тоді ви спілкуєтесь з представниками обласних рад та адміністрацій. На місцевому рівні це можуть бути районні та міські ради і адміністрації. Таким чином, PR-спеціалісти доносять інформацію, поширюючи її, а спеціалісти з GR доносять інформацію та ідеї заздалегідь обмеженому колу осіб», – пояснює менеджер зі зв’язків з громадськістю адвокатського об’єднання ENGARDE В’ячеслав Гнатюк.

На думку юриста ЮК «Бі ен Сі» Артема Ткаченко, РR є важливим компонентом GR, оскільки для успішного GR-проекту необхідно побудувати правильну РR-кампанію. «Йдеться не лише про публічні комунікації та медіаприсутність. Публічність GR-проекту може допомогти досягти поставленої мети, надавши проблемі резонансу та гостроти. Проте не виключені ситуації, коли залучення ЗМІ до вирішення питань, які є комплексними або чутливими для держави чи галузі, лише ускладнить і без того непростий процес узгодження суперечливих інтересів та пошуку компромісів», – конкретизував він.

За словами Лани Сінічкіної, під час GR-активності часто залучаються й різноманітні PR-інструменти – проведення інформаційних кампаній, створення позитивного/негативного іміджу певної ідеї у суспільстві тощо. «Досвід у сфері PR та маркетингу є плюсом для лобіста, проте першочерговими для ефективного лобіювання є глибокі юридичні та економічні знання, вміння адаптуватися до політичної ситуації та комунікативні навички», – впевнена експерт.

У цьому контексті варто відмітити, що у ряді зарубіжних компаній підрозділи по зв'язках з держорганами і громадськістю об'єднані в один департамент – GPA або GPR. Завдяки цьому здійснюється комплексна взаємодія з основними групами, які впливають на діяльність компанії – органами влади і громадянським суспільством (профспілки, асоціації тощо). Фактично виникає своєрідний широкоформатний вплив на громадську думку і органи влади водночас і з'являється перспектива розширення засобів і методів, використовуваних у GR-менеджменті, за рахунок інструментарію реклами і PR.

Психолог, юрист, економіст...

Думки експертів щодо того, фахівець якого саме напрямку має займати посаду GR-менеджера, розходяться. З точки зору партнера CMS Reich-Rohrwig Hainz Марії Орлик, GR – це дуже складний продукт, який вимагає не лише відмінної професійної освіти, великого досвіду і розуміння конкретної індустрії, а ще й глибоких комунікаційних навичок.

«Добрий GR-щик завжди трохи психолог, – підкреслює правник. – Якщо раніше GR-менеджерами призначали осіб з різною фаховою підготовкою (економічною, дипломатичною, юридичною, з управління), то зараз помітно, що ці функції частіше покладаються на внутрішніх юристів або внутрішні департаменти. Іноді compliance officer є одночасно і GR-менеджером, або ж це зони відповідальності колег з одного відділу. Таке поєднання може здатися дещо незвичним, проте воно нівелює будь-які підозри у непрозорих практиках. Разом з тим, набуває поширення залучення для виконання різноманітних завдань з GR зовнішніх юридичних консультантів, тож юридичні фірми розвивають GR як новий напрямок послуг. Особливу роль при цьому відіграє досвід юристів у законотворчій роботі, участі у розробці законопроектів та підзаконних нормативних актів. Клієнт завжди поцікавиться таким досвідом. Ми нерідко стикаємося із запитами на такі послуги. При цьому важливо побудувати роботу прозоро, у суворій відповідності з законом. Часто складається так, що запит на GR виникає уже під час роботи над проектом, коли GR стає чи не єдиним шляхом вирішення проблем клієнта, оскільки їх треба вирішувати комплексно і заповнювати при цьому прогалини у законодавстві».

Артем Ткаченко зазначає, що деякі топ-компанії можуть мати цілі відділи (підрозділи) GR-спеціалістів, решта ж обмежуються використанням послуг із зовні або ж реалізують цю функцію за алгоритмом: юрист + PR-ник + керуючий партнер, що виконує роль режисера або головного актора = GR юркомпанії. У останньому випадку керуючий партнер встановлює зв’язки з представниками державної влади, PR-ник створює сприятливий імідж організації, а юрист отримує кінцевий результат, що сприяє у веденні роботи.

«Можливо, цей спосіб має свої плюси для компаній, де кожен спеціаліст займає свою нішу, – продовжує експерт. – Однак на мою думку, більш доцільно закріпити цю функцію за окремими юристами і таким чином делегувати їм певні права. Адже GR-менеджер має бути у достатній мірі обізнаний у законодавчих актах, уміти ефективно взаємодіяти з чиновниками, своєчасно реагувати на зовнішні загрози для компанії, а головне – вміти продемонструвати держорганам значущість діяльності компанії, на яку він працює. А хто, як не мотивований внутрішній юрист, який мало не щодня має справу з представниками різних державних органів, знає усі переваги своєї компанії і водночас має талант переконання співрозмовника, може справитися з цим завданням на найвищому рівні? Візьмемо випадок, коли юрист краще вміє комунікувати, ніж ходити до суду чи займатися рутинною юридичною роботою. GR може стати для нього додатковим шансом реалізуватися, не залишаючи улюбленої компанії, виявити кращі особисті якості і закріпитися у ролі GR-менеджера в юркомпанії, яка оплачуватиме такі послуги на рівні зі спеціалістом або близькому до нього. Варто також враховувати, що на думку багатьох соціологів, у найближчі 10 років GR в Україні матиме високий попит, а відповідно, і високу винагороду, тож цей чинник може стати вирішальним для юриста, якого обтяжує звичайна робота у юрфірмі».

Дещо іншої позиції дотримується Лана Сінічкіна: «Я переконана, що у сьогоднішніх реаліях жодна велика компанія не може обійтись без GR-спеціаліста, проте не підтримую практику, коли така функція покладається на юриста, оскільки вона є самодостатньою, і для якісного її виконання необхідно, щоб такий спеціаліст приділяв цьому увесь робочий час. Бажано, щоб такі спеціалісти мали освіту юридичну, економічну або у сфері державного управління. Вони мають розуміти галузеву специфіку діяльності компанії, мати високі комунікативні якості, вміти ефективно вести ділову переписку».

Бажаними кандидатами на цю посаду стають колишні міністерські чиновники і депутати, працівники адміністрацій та інших держструктур. Проте GR-фахівця можуть почати «вирощувати» і в самій компанії з числа юристів, менеджерів, адміністраторів, маркетологів. При цьому основна ставка робиться на співробітників, які мають яскраві аналітичні здібності і серйозні ділові зв'язки у державних структурах, є хорошими менеджерами, розуміють завдання, які стоять перед ними, і вміють самостійно приймати рішення певного рівня. Серед основних професійних якостей таких експертів: високі комунікативні здібності; володіння серйозними переговорними практиками; дипломатія для досягнення балансу інтересів; уміння управляти можливими ризиками; розуміння суті бізнес-процесів компанії; стратегічне мислення і аналітичні здібності.

Ніяких хабарів!

Так склалося, що українці сприймають лобізм неоднозначно, припускаючи корупційну складову. У цьому контексті варто відзначити, що GR не має нічого спільного з підкупом чиновників – його завдання полягає не в тому, щоб розв'язати якусь проблему компанії «за гроші», а у тому, щоб встановити неформальний діалог між бізнесом і державним органом.

«Тривалий час у нашому суспільстві слова «лобізм» та «GR» не викликали жодної здорової асоціації. На думку відразу спадали підозрілого вигляду постаті з напруженими поглядами та пухкими портфелями, що шмигали коридорами влади. Позначення GR на візитівці часто викликало нерозуміння і подив. Тільки останнім часом завдяки багаторічній наполегливій роботі професійних лобістів, консультантів і спеціалістів з GR цей стереотип починає поступово змінюватися. Функція GR стає більш зрозумілою. Сьогодні практично в усіх українських компаніях, що належать до великих транснаціональних груп, є свої GR-спеціалісти. Є вони і в суто українських компаніях. GR вже стає трендом», – зазначає у коментарі «Юридичній газеті» Марія Орлик.

«На жаль, в Україні велика кількість осіб, які позиціонують себе як GR-спеціалісти, насправді є простими посередниками у наданні неправомірної вигоди чиновникам. Діяльність таких осіб створює загальне негативне ставлення до понять «GR» та «лобізм». Але ж справжній GR – це діяльність, що здійснюється прозоро, із застосуванням навичок глибокого аналізу, комунікації та таланту переконання. Наразі в Україні відсутнє правове регулювання лобізму. З огляду на досвід інших держав (США, Великої Британії та ін.), ми розуміємо, що впровадження ефективного регулювання, в т.ч. реєстрів лобістів, звітності та відповідальності, сприятиме виходу цієї діяльності з тіні. Звісно, правове регулювання не є панацеєю від корупції, проте воно однозначно сприятиме покращенню іміджу GR-спеціалістів та зменшить репутаційні ризики як для компаній, що звертатимуться за допомогою до професійних лобістів, так і для самих лобістів», – підкреслює Лана Сінічкіна.

Партнер AEQUO Law Firm Анна Бабич також вважає, що лобіювання комерційних інтересів у державних установах не містить корупційної складової. «Відповідь однозначна: ні! З однієї простої причини: взаємодія з державними органами може здійснюватись або шляхом лобіювання, або шляхом скоєння корупційного злочину у значенні Кримінального кодексу України. У суспільстві має сформуватися розуміння, що лобіювання не має з корупцією нічого спільного. Втім, враховуючи сенситивність такого виду діяльності та потенціал до наявності серйозних конфліктів інтересів, цілком очевидною видається необхідність державного регулювання», – зауважує експерт.

Нелегальне lobbi

У цивілізованому світі діяльність лобістів публічна, а їх звітність, у т.ч. фінансова, відкрита. У відповідних реєстрах вони значаться як особи, що надають лобістські послуги. Великі корпорації, зацікавлені у просуванні тих чи інших рішень на державному рівні, у фінансових звітах точно вказують, скільки грошей витратили на лобіювання своїх інтересів. Завдяки цьому громадськість може відстежувати, які конкретно інтереси переслідує компанія, які питання лобіює, до яких фірм для цього звертається.

Більше того, у багатьох країнах лобісти відіграють значну роль у формуванні політики. Приміром, у США, на відміну від електорату, який реалізує свої політичні права лише під час виборів, «групи інтересів» беруть участь у політичному процесі безперервно. Без їх участі не ухвалюється жоден законодавчий акт, вони перманентно впливають на всі гілки державної влади.

Законодавчо врегульований лобізм у США, Канаді, Японії. У Франції та Німеччині є закони, що регулюють певні аспекти такої діяльності – наприклад, Кодекс етики лобістів у Франції, положення «Про реєстрацію союзів та їх представників у Бундестазі» в Німеччині. У Італії, Швеції, Польщі, Казахстані та ще деяких країнах відповідного правового регулювання немає, але тривають активні дискусії та обговорюються проекти законодавчих актів.

В Україні лобістська діяльність поки що перебуває поза правовим полем, проте законодавець намагається вирішити це питання, адже лобізм існує незалежно від того, є закон щодо нього чи ні. Якщо легалізувати лобізм, відразу буде видно, хто які політичні рішення просуває і скільки грошей на це витрачає.

Останньою спробою законодавця врегулювати це питання є законопроект №5144 «Про лобізм», головною метою якого є законодавче врегулювання лобізму та забезпечення державного й громадського контролю над ним. Цей проект, серед іншого, створює законодавчі бар’єри для зловживань та корупції; надає можливість громадянам знати, хто що лобіює у органах влади; створює механізми контролю за лобістами та їх відносинами з органами державної влади та місцевого самоврядування; передбачає створення єдиного реєстру лобістів на основі самоокупності; унеможливлює відмивання коштів через надання фіктивних послуг лобізму тощо.

Незалежно від того, буде прийнято такий закон чи ні, лобізм існує і ефективно працює. Тож сподіватимемося, що цю сферу найближчим часом врегулюють і дадуть GR зелене світло.

Синичкина Лана Сінічкіна, партнер юридичної фірми Arzinger

«Продуктивна взаємодія з органами влади важлива для будь-якої сфери бізнесу. З нашого досвіду, найбільш активно займаються GR компанії, діяльність яких найбільш зарегульована, а отже, залежна від держави і рішень її органів. Серед таких галузей можна виділити фармацевтику, харчову промисловість, телекомунікаційний, енергетичний сектори, аграрний бізнес. Крім того, активне лобіювання відбувається у сферах, що є важливими для будь-якої компанії незалежно від профілю – таких як інтелектуальна власність, оподаткування, митні правила тощо. Чим більш спеціалізованим є регулювання, тим більше потрібні спеціальні глибокі знання. Чим вищою є соціальна значущість індустрії, тим частіше бізнес-спільнота змушена контактувати з чиновниками, і тим важливішою є якісна GR-комунікація».

2016_Babych Anna Анна Бабич, партнер AEQUO Law Firm

«Корисним буде звернутися до позитивного досвіду інших країн, у яких лобіювання законодавчо врегульоване вже давно. Незважаючи на унікальність підходу в кожній країні, можна виокремити дві основні моделі регулювання лобістської діяльності – англосаксонську (США, Канада, Австралія) і континентальну (Франція, Німеччина, Італія). Розрізняють їх за двома критеріями: 1) загальний підхід до процедури лобіювання та 2) сфера законодавчого регулювання (що саме регулюється).

Англосаксонський підхід ґрунтується на ідеї посередництва. «Групи інтересів» не мають права втручатися у політичне життя, тому послуги повинні надаватися спеціалізованими посередниками, діяльність яких жорстко регламентована і контролюється державою (наприклад, шляхом ведення реєстрів лобістів, запровадження обов’язкової звітності про лобістську діяльність). Відмінною рисою цієї моделі є також наявність спеціального закону про лобіювання.

Континентальний підхід, навпаки, допускає можливість прямого впливу «груп інтересів» на органи державної влади. У таких випадках регулювання встановлюється для контролю за діяльністю державних службовців. Замість прийняття окремого закону, що регулює діяльність лобістів, країни континентальної моделі на законодавчому рівні гарантують право на звернення до державних органів і регламентують їх діяльність таким чином, щоб уникнути конфлікту інтересів та зловживань. Наприклад, у Німеччині право на звернення закріплене у Основному законі, тоді як діяльність депутатів жорстко врегульована регламентом діяльності Бундестагу та кодексом поведінки члена Бундестагу.

Однак навіть у розвинених країнах, що так чи інакше здійснюють регулювання лобістської діяльності, постійно ведеться діалог щодо зловживань та конфлікту інтересів. Так, у США, де згідно з офіційною звітністю на лобіювання щороку витрачається більше $3 млрд, суспільство негативно характеризує як членів Конгресу, так і самих лобістів. Основну проблему там вбачають не у тому, що лобіювання існує як явище, а у значному дисбалансі на користь великих корпорацій, на які припадає більше 80% витрат на лобіювання. В Європі, відповідно до матеріалів Transparency International 2015 р., більшість країн також потребують реформ у сфері регулювання лобістської діяльності. Отже, впровадження будь-якої із зазначених моделей не є панацеєю.

Лобіювання існувало та існуватиме, і питання лише у тому, чи буде воно приносити користь суспільству. Переконана, що обрання оптимальної моделі регулювання – перший крок на шляху до цивілізованого лобіювання в Україні».

maria_orlyk Марія Орлик, партнер CMS Reich-Rohrwig Hainz

«Попит на GR залежить не стільки від конкретної галузі права, скільки від бізнесу, індустрії, у якій працює компанія. Чим більш зарегульована галузь, чим сильніший у ній регулятор, тим актуальніший для неї GR. Першими на думку спадають виробники та дистриб’ютори підакцизної продукції та FMCG, компанії, що працюють на ринках палива, енергетики та фінпослуг, фармкомпанії, провайдери телекомунікаційних послуг і всі, хто мають справу з експортно-імпортними операціями. Це не вичерпний перелік, адже послуги з GR можуть знадобитися будь-кому.

Сьогодні складається враження, що працювати над проектами GR стало легше. Одна з основних причин полягає у тому, що багато представників бізнесу, зокрема юридичного, перейшли до лав держслужбовців, де обійняли відповідальні та впливові посади. У зв’язку з цим з’явилося відчуття, що органи державної влади стали більш відкриті для бізнесу. Будувати діалог та співпрацю, просувати та обґрунтовувати ідеї з представниками публічного сектору, які ще вчора працювали у приватному, набагато легше. За таких обставин та особливо на тлі розгорнутих у країні реформ слід очікувати на подальший розвиток GR і як in-house функції, і як продукту, що пропонується юридичним ринком».

Артем Ткаченко Артем Ткаченко, юрист ЮК «Бі ен Сі»

«Юркомпанії, що зацікавлені у прийнятті тих чи інших законодавчих змін чи нових законів, насамперед, бажають налагодити зв’язки для втілення своїх напрацювань або готових законопроектів у життя. Така послуга є ексклюзивною, адже написати проект, зв’язати усі пропоновані норми з існуючими, аби уникнути юридичних колізій, може далеко не кожен юрист. Не кажучи вже про «слуг народу», які зазвичай не мають ні освіти, ні фахових знань. Тож співпрацювати у напрямку GR вигідно обом сторонам, і такими послугами сьогодні користуються не тільки компанії, але й народні обранці.

Гнатюк В’ячеслав Гнатюк, менеджер зі зв’язків із громадськістю АО ENGARDE

«Щодо того, чи повинен маркетолог/PR-спеціаліст займатися GR, можу сказати, що він, як і будь-який працівник юридичної фірми, повинен інвестувати свої зусилля та вміння з максимальною користю для компанії. Якщо користь від роботи маркетолога у тому чи іншому GR-проекті буде суттєвою, він повинен робити свій внесок.

Яка ж користь від маркетолога/PR-спеціаліста у GR? По-перше, він уміє працювати з аудиторіями. Зрозуміло, що у GR аудиторія інша, але навички того, як до неї «достукатися» потрібні, в принципі, однакові. По-друге, кожен маркетолог є носієм унікальних компетенцій. Один добре розуміється на доброчинній діяльності, іншого цікавить спорт, ще когось – культура чи наука. Якщо запропонований клієнтом GR-проект походить зі сфери компетенції певного маркетолога, то й користь від його/її залучення до такої роботи може бути досить високою. Зауважте, що це додаткова перевага до вже згаданого вміння працювати з аудиторіями.

Втім, у маркетологів є й свої обмеження у GR-діяльності. Якщо вони не є ще й юристами, то проводити ключові види GR-робіт не зможуть. До таких видів робіт належать складання зобов’язуючих документів, що закріплюють результат GR-проекту, аналіз існуючого законодавчого забезпечення певної галузі, прогнозування впливу певних змін тощо. А є ще питання соціального капіталу: політик чи держслужбовець швидше піде назустріч, проводитиме переговори і домовлятиметься з відомим і шанованим юристом, партнером юридичної фірми, ніж з її маркетологом.

Тож галузі PR та GR мають як багато спільного, так і певні відмінності. Вміння, навички і знання з однієї галузі можуть бути застосовані у іншій. При цьому варто ставитись до виконання завдань серйозно, оцінювати їх не з точки зору простого технічного виконання, а з позиції довготривалих наслідків як для замовників та виконавців, так і для всіх задіяних сторін (включно з суспільством загалом і навіть з навколишнім середовищем)».

атепалихин ав Артем Атепалихін, керуючий партнер LEMAN International Law Group

«Наскільки необхідно усім компаніям займатися GR, питання досить спірне. По-перше, цим треба займатися професійно і з захопленням, а для цього потрібні і час, і практичне розуміння процесу, і високі комунікаційні здібності, і відповідний досвід як в Україні, так і за кордоном. Це діяльність для впевнених та зухвалих гравців ринку – справжніх акул. LEMAN – одна з небагатьох українських компаній, яка виділила GR у окрему практику і активно її розвиває. Для молодої компанії це серйозний виклик, але і я, і старший партнер Володимир Воробйов уже неодноразово брали участь у розробці законопроектів і лобіюванні, тож для нас стало логічним виділити GR у окремий напрямок роботи.

Не варто ігнорувати і той факт, що лобізм у останні роки стає складовою юридичної професії, де необхідно швидко та оперативно приймати відповідальні рішення, результати яких впливають на багатьох. Як відомо, лобіювання – це легітимний інструмент впливу на важливі рішення та пропозиції. Завдання юриста – забезпечити правовий захист діяльності та інтересів клієнтів, а такими клієнтами можуть виступати як підприємці та групи компаній, так і держава.

Якщо орієнтуватися на західний ринок, там GR та лобіювання – вже окрема галузь, яка поширюється не тільки на юристів та державу. Результати ефективного лобіювання визначають напрямки розвитку суспільства – чим буде жити країна вже завтра. Для України GR – перспективне «поле для гри», океан можливостей і … затребуваний суспільством виклик на найближчі 10 років. Необхідно вже сьогодні навчати цьому спеціалістів, щоб завтра мати результат. Однак до GR треба підходити відповідально, адже все ховається у дрібницях. І це точно не справа PR та маркетологів – у них інше поле діяльності. Однак знання інструментів піару та маркетингу, як і фінансів та менеджменту, будуть необхідні майбутньому лобісту.

Оскільки LEMAN займається міжнародним фінансовим та банківським правом, з впевненістю можу сказати, що робота у напрямку GR у цій сфері must-have».

Павленко Олександра Павленко, керуючий партнер Pavlenko Legal Group

«GR у юридичному бізнесі є окремою практикою, а не маркетинговим інструментом. Це важливо розуміти відразу, на старті розвитку цієї практики. Деякі фірми вважають, що допомагаючи розвивати країну та надаючи юридичну експертизу державному сектору, вони розвивають у своїй компанії GR. Це абсолютно помилкове бачення ситуації. У такому разі більш доцільно говорити про те, що компанія діє у межах своєї корпоративно-соціальної відповідальності, не більше. GR же є оплатною практикою, як і всі інші замовні проекти на юридичному ринку. До речі, проекти у сфері government relations є досить високооплачуваними.

Замовлення бувають дуже різні. Це, дійсно, і законопроекти, і постанови уряду, і накази окремих міністерств. Та наголошу, що проектування цих нормативних актів не є GR-ом. Він має місце лише у випадку, якщо крім проектування, замовлене і просування акту до моменту його прийняття. А інструменти просування та вплив на прийняття актів – це взагалі окремий світ зі своїми інструментами, які у кожної команди свої (не хотіла б відкривати наші).

Однак нормативними актами перелік видів замовлень у сфері GR не обмежуються. Ми працюємо із замовленнями щодо проведення перемовин з владою, владнання різноманітних конфліктів між бізнесом та державним сектором, з питаннями приватизації та державно-приватного партнерства. Є елементи GR і у великих судових кейсах, де заради результату потрібно працювати із позиціями усіх сторін і виходити на мирні переговори, якщо інструменти GR були ефективно застосовані.

Чи не містить таке лобіювання елементів корупційної складової? Працюючи над GR-проектом, юристи мусять на кожному етапі його реалізації ставити перед собою запитання: «Що саме я зараз роблю? Яка правова природа моїх дій?» Якщо ви просто намагаєтеся купити чи «продавити» рішення на прохання клієнта, то ви досить далекі від GR і цивілізованого лобіювання. Сам по собі термін «лобіювання» ще не означає корупцію. У світовій практиці існує маса GR-інструментів та правил адвокатування необхідних рішень. Контакти та відносини із державними органами мають бути експертні, прозорі та професійні. На це потрібно чимало часу, але ж і проекти досить тривалі».

1
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати