На початку 2016 року групою ініціативних суддів була створена громадська організація «асоціація розвитку суддівського самоврядування України». Про мету створення го та про проблеми, з якими доведеться зіштовхнутись асоціації розповів президент АРССУ, суддя Львівського окружного адміністративного суду, член Конституційної комісії Володимир Кравчук.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Володимире Миколайовичу, громадська організація, президентом якої Ви є, має назву «Асоціація розвитку суддівського самоврядування України». Чому саме «розвитку»? Чи свідчить це про те, що самоврядування суддів і досі не досягло своєї кінцевої форми?
- Сьогоднішнє суддівське самоврядування зводиться фактично до Ради суддів України. Колишня система самоврядування з радами суддів загальних, адміністративних та господарських судів, яка, до слова, не сприяла забезпеченню єдності судової влади, ліквідована, а нова лише вибудовується. Головне місце в ній повинні посісти органи самоврядування базового рівня. Йдеться про райони, міста, області. Саме на цьому рівні найбільше роботи, а робити її немає кому. Немає навіть такої форми самоврядування, яка могла б об’єднати суддів області, незалежно від спеціалізацій та інстанцій. Загальні збори суддів певного суду не можуть представляти судову владу області. І виходить, що суди в області є, а репрезентанта судової влади – немає.
Думаю, треба доповнити систему органів суддівського самоврядування радами суддів областей, які за статусом мали б бути регіональними представництвами Ради суддів України. Важливе завдання – згуртувати суддів, які можуть взяти на себе функції регіональних лідерів і стати опорою самоврядування. Тоді можна вибудовувати нову, найефективнішу структуру суддівського самоврядування.
Справжнє суддівське самоврядування – це об'єднання суддів для вирішення проблем та захисту інтересів з власної ініціативи, без прохань чи вказівок згори. Воно можливе лише після усвідомлення, що розвиток судової влади – це справа самих суддів.
- На установчих зборах говорилось про те, що Асоціація була створена ініціативними суддями. Відомо, що на сьогодні у більшості з них не має повноважень. Тож вони мають час, аби займатись діяльністю іншого роду. Коли ж пройде кваліфікаційне оцінювання і вони будуть допущені до відправлення правосуддя, чи не вплине це на роботу АРССУ?
- Ніщо не об’єднує краще, як спільна загроза. Дійсно, серед ініціаторів Асоціації є судді, повноваження яких закінчились у зв’язку з завершенням 5-річного строку призначення. Я теж один з них. Але мета та завдання Асоціації не обмежуються допомогою лише цій групі суддів. Завжди були й будуть актуальні проблеми, на які необхідно своєчасно реагувати. А краще – запобігати їх виникненню. Сподіваюсь, активність суддів після обрання не зменшиться. Людина знайде час на речі, які вважає важливими.
- До слова, яка позиція АРССУ з приводу майбутнього кваліфікаційного оцінювання суддів? Відомо, що Рада суддів України дискутувала з ВККС з приводу документів, які регламентуватимуть цей процес. Скажімо, у РСУ вважали, що оцінювати спочатку варто самих членів Комісії…
- Можна довго говорити про міжнародні стандарти оцінювання суддів та їх недотримання в українському варіанті, але оцінювання – факт доконаний. Є закон, є нормативні документи, є тести та завдання. Усі готові, процес пішов. Проект повинен був стартувати ще у вересні 2015 р. Затримка з початком оцінювання мала поважні причини. Я знаю принципову позицію Ради суддів з цього приводу, був учасником дискусій, і радий, що вдалося знайти компромісне рішення у самій судовій системі. Якщо б Рада суддів і ВККС не порозумілись, крапку поставили б народні депутати. У світлі прийнятих змін до Конституції (щодо правосуддя) вони все одно ще до цього повернуться і, можливо, повноваження Ради суддів щодо оцінювання будуть переглянуті.
Питання, які вже оприлюднені, не є надскладними для суддів. Для більшості з них підготовка до іспиту не викличе труднощів. Щодо оцінювання членів ВККС з-поміж суддів, то їхній час також прийде – будуть складати. Вони ж обрані до Комісії лише на 4 роки. Не вбачаю тут проблеми. Вони достатньо фахові, щоб оцінити правильність відповідей і матеріали суддівського досьє.
- Також РСУ та ВККС дискутували з приводу того, що необхідно проводити спершу – екзамен чи співбесіду. Згодом РСУ погодилась із передуванням іспиту, однак, голова Ради Валентина Сімоненко зазначила, що таке погодження є ударом по авторитету РСУ. Чи згодні Ви з цим твердженням?
- Що спочатку: співбесіда чи іспит – це важливе питання. Можна припустити, що суддя, у якого небагато скасованих рішень, розглядає справи якісно. Навіщо його екзаменувати, якщо він працює добре? Але це тільки статистичний бік справи. Суддя не повинен бути заручником показника. Часто буває, що суддя, якому скасовують багато рішень, просто «пішов на принцип». На жаль, є випадки, коли помиляється апеляційна інстанція, а виправити цю помилку вже немає можливості, бо ухвала не оскаржується в силу закону або сторона не виявила бажання. Є судді, котрі свідомо йдуть проти сформованої судової практики, яку вважають неправильною. Це право судді – мати власну думку щодо правильного вирішення справи та обґрунтовувати її у рішенні. Суддя розуміє, що рішення можуть скасувати, але йде на ризик. Так розвивається право. Честь і хвала таким суддям, які не бояться думати самостійно.
Зміна послідовності процедури оцінювання на авторитет Ради суддів не вплинула. Рада зробила все, що могла. Подальше гальмування процесу оцінювання призвело б до гірших наслідків для судової системи. Важливо, щоб Рада суддів зараз залишалась «у процесі» оцінювання, стежила за тим, щоб усе було згідно з законом і суддів ніхто «не засуджував». АРССУ теж має намір за цим стежити. Робота ВККС й особисті враження від спілкування з членами Комісії не дають мені жодних підстав сумніватися в тому, що оцінювання відбуватиметься чесно. Але пересвідчитись не зашкодить.
- Чи проводитиме АРССУ інформаційні компанії серед суддів з питань оцінювання та чи була б така компанія корисною, зважаючи на те, що служителі Феміди не поспішають читати навіть офіційні документи? Так, у ВККС журналістам розповідали про те, що, аби перевірити пильність законників, один із ключових документів, який регулює порядок оцінювання, на сайті Комісії був розміщений не повністю. Кілька днів у ВККС чекали на те, що хтось із володільців мантій повідомить про цей «недогляд». Однак повідомлення так і не надійшло. Чим, на Вашу думку, викликана така інертність суддів, адже, здавалося б, саме вони мають відстежувати кожну подію, що стосується оцінювання?
- Суддів цікавить практичний бік оцінювання: скласти іспит і працювати далі. Хто хотів, той читав положення, окремі судді навіть зауваження писали, а от завдання для іспиту переглянули, мабуть, усі! Фактично, тільки тепер розпочинається процес підготовки до оцінювання. Судді знають, про що їх будуть запитувати. Рішення, потрібні для складення іспиту, Комісією оприлюдненні. Так само стежитимуть за процесом оцінювання та результатами, будуть розпитувати «оцінених» і робити висновки. Перші ж скарги покажуть, наскільки якісною є процедура та її нормативне забезпечення.
- Оцінювання має проводитись відкрито. У ВККС розповіли, що усі його етапи транслюватимуться у режимі реального часу на телеекрані у спеціально відведеній кімнаті, де зможуть бути присутніми усі охочі. Чи планують члени асоціації відстежувати процес оцінювання та безпосередньо навідувати Комісію?
- АРССУ планує сформувати групу суддів, які разом з Радою суддів будуть працювати з ВККС у постійному режимі, інформувати суддівську спільноту про те, як це відбувається. Хто бажає долучитись – прошу зголошуватися. Якщо будуть скарги від суддів – будемо цікавитися причинами.
- Якщо хтось із членів АРССУ не пройде оцінювання, чи стане це підставою для позбавлення його членства?
- Ні. Членство припиняється лише у випадку, якщо особа втратить статус судді. Якщо іспит не складено, то суддя проходить позачергове навчання у НШС, а за рік – повторне оцінювання. І тільки якщо суддя не складе іспит повторно, він може бути звільнений. Тобто оцінювання на членство не вплине. Принаймні зараз.
- Якщо хтось із суддів матиме сумніви в об’єктивності рішення ВККС щодо його оцінювання, чи зможе він звернутись до АРССУ? Які наслідки матиме це звернення?
- АРССУ захищає своїх членів. Якщо будуть такі звернення – будемо розбиратись. Впевнений, ніхто не хоче ображати суддів навмисно. Загалом, порядок оскарження рішень ВККС визначений законом. Ним і будемо керуватися. До того ж, останні рішення Вищого адміністративного суду України свідчать, що рішення ВККС перевіряються на предмет законності так само прискіпливо, як і рішення інших суб’єктів владних повноважень.
- А чи вчиняє АРССУ будь-які дії для захисту суддів поза компанією оцінювання? Наприклад, до «ЮГ» звернулися кілька суддів, які розповіли про те, що різноманітні громадські організації тероризують їх, направляючи до ВККС численні скарги на дії законників. Навіть більше, до окремих володільців мантій застосовується фізичний вплив.
- АРССУ знаходиться на початку свого шляху. У мене є розуміння, як має працювати громадська організація, щоб стати ефективним інструментом захисту суддів, але словами розкидатися не хочу. Давайте ми спробуємо, а ви оціните та, можливо, щось підкажете. Одне знаю – буде дуже важко. А найважче – пробудити суддів до активної роботи щодо спільного самозахисту. Зараз суддя найчастіше опиняється сам на сам з проблемою. Ефективного захисту немає. У кращому випадку – листи з висловленням стурбованості. Це привчає до того, що суддя, вирішуючи справу, думає як би її так вирішити, щоб не нажити собі проблем. Спрацьовує інстинкт самозбереження. Сміливий суддя – справжня рідкість у наш час. Суддя, який чесно виконує свою роботу, не повинен нічого боятися.
Вихід один – розвивати інструменти реального захисту судді. Якщо потрібно – заведемо службових вівчарок! Жартую. Нам треба вибудувати алгоритм реагування на основні загрози, визначити координаторів, узгодити взаємодію з Радою суддів, ВРЮ та ВККС, ЗМІ, асоціаціями суддів, провідними громадськими організаціями, а тоді побачимо.
- Як Ви вважаєте, із завершенням судової реформи володільці мантії стануть більш захищеними від подібних нападок?
- Ні. Судова реформа тут ні до чого. Зміна розташування літер на аркуші паперу – це не захист. Захист дають не слова, не закони, а реальні дії. Кожен, хто погрожує судді, втручається у правосуддя, не виконує судове рішення і повинен розуміти неминучість відповідальності. Це один бік.
Але корінь проблеми глибше – люди вважають суд продовженням поліції та прокуратури. Для більшості суд – це каральний орган. І тільки великі гроші або зв’язки, одним словом, корупція здатні врятувати людину від лещат правосуддя. Як змінити цей стереотип? Скільки треба часу та зусиль, аби довести, що суд – захисник прав людини? Роки й роки! Але коли це відбудеться, тоді суд буде під справжнім захистом – народним!
- Чи провадитиме АРССУ інформаційну компанію, присвячену захисту суддів?
- Так. Ми будемо поширювати інформацію про всі відомі нам випадки порушення незалежності суддів. У Раді суддів є реєстр звернень суддів з цього приводу. Ми спробуємо, щоб він став більш відкритим. Суспільство повинно знати: хто, як і чому втручається у роботу суду (поіменно). Будемо домагатися юридичної та політичної відповідальності. Будемо бити по язику пачкою паперу, як сказав один мій колега. Будемо інформувати наших закордонних колег, міжнародні організації. Хай висловлюють глибоку стурбованість. Неможна дивитися, як принижують, знищують правосуддя, і вдавати, що все нормально. Правосуддя – це надто чутливий елемент демократичної правової держави. Без незалежного правосуддя її просто немає.
- До слова, яке бачення АРССУ інформаційної політики у площині самоврядування?
- У нас є багато пропозицій щодо інформаційної політики Ради суддів. І в Раді є багато цікавих напрацювань. Комітет з комунікацій – найбільш активний і помітний. Ідеї є, але не вистачає рук. Сподіваюся, тепер Рада суддів зможе опертися на суддів-волонтерів АРССУ, а робота з громадськістю та ЗМІ перейде на інший рівень. Хочемо почати з формування єдиного національного стандарту висвітлення діяльності суду. Потрібно виборювати місце суду в інформаційному просторі країни. Говорити в ефірі про суд без участі суддів має стати моветоном. Судова влада повинна мати хоча б годину на тиждень на національних телеканалах. Люди повинні чути про проблеми держави та судової влади не лише від політиків, а передусім від суддів. Образ суду, як ворога народу, швидко розвіється. Частіше та якісніше спілкуватися з людьми – ось, мабуть, суть нашої стратегії.
- А чи не зашкодить суддям надмірна відкритість? Чи не вплине це на авторитет судочинства у суспільстві, адже в інших правових державах судді не виступають перед пресою і не надають свої коментарі з приводу законодавства. Хоча, можливо, це було б доцільно. Наприклад, особисто для мене своєрідним відкриттям стала книга Д.Спенса «Стільникова книга адвоката», де автор – знаний американський правник – критикує американське суддівство та викриває проблеми у захисничій роботі, дуже схожі на ті, про які ми зараз пишемо в Україні.
- У нас немає вибору. Закритість більше загрожує авторитету суду, ніж надмірна відкритість. Відкритість і відвертість, правда, як вона є, – ось, що потрібно. Нам треба відбудувати судову владу. Зробити це без участі народу не вийде. Люди повинні знати, що відбувається у судовій системі. Таємне, закрите суддівське співтовариство ніколи не буде мати ні авторитету, ні поваги.