Бізнес завмер в очікуванні податкового компромісу. Закон, що регулює це питання, вже прийнято в першому читанні і навіть доопрацьовано до розгляду в другому, однак досі невідомо, в якому кінцевому вигляді його приймуть. Щоб дізнатися, чи справді податковий компроміс може стати панацеєю для бізнесу і допоможе вивести його з тіні, «Юридична газета» зустрілася з представниками адвокатського об’єднання «Яр.ВАЛ», керуючим партнером Йосипом Бучинським та партнером Олегом Паламарчуком, спеціалізацією яких є практика податкового права
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Нещодавно було реформовано Міністерство доходів і зборів України та створено Державну фіскальну службу. Як ви оцінюєте такий підхід до реформування податкового органу?
Й. Б: – На мою думку, про яку-небудь реорганізацію податкової служби говорити зарано, оскільки поки що лише змінено її назву. При цьому всі основні функції, що були у Міністерства доходів і зборів України, залишились і у нового відомства. В цьому я не вбачаю якогось негативу. Інша справа, що повинні змінитися ставлення до платників податків, система адміністрування податків, їх прозорість, принципи спілкування з бізнесом, що неодноразово декларувалось новим керівництвом Державної фіскальної служби. Незважаючи на назву нового органу, ставлення до платників податків не повинне бути суто «фіскальним». На жаль, далі декларації зазначених вище принципів та підходів справа не пішла, тому говорити про реальне реформування завчасно. Позитивним моментом я вважаю те, що митну службу не відокремили, а залишили у складі створеної Державної фіскальної служби. Таке рішення мені видається абсолютно логічним та вірним.
– Яким, на вашу думку, має бути місце податкової міліції в новій системі податкових органів?
Й. Б: – До останнього часу обговорювалось декілька варіантів функціонування податкової міліції, як то створення на її базі окремого органу, передача її штату та функцій до органі МВС тощо. На мою думку, якщо говорити про ефективність роботи в плані об’єктивного кінцевого результату, то ситуація, коли податкова міліція та Державна фіскальна служба працюють разом, більше сприяє росту ефективності, об’єктивності та професіоналізму їх роботи. Якщо вони, звичайно, добросовісно працюють, без зловживань і корупційних складових.
Але в будь-якому випадку зараз, як вбачається з інформації в медійному просторі та з риторики представників владних органів, стоїть питання створення Служби фінансових розслідувань – єдиного органу, за яким буде закріплено розслідування злочинів в економічній сфері, в т.ч. і податковий блок. Якщо вважати, що це рішення уже прийняте і не дискутується, то я бачу в цьому позитив. І от чому: на прикладі проблем багатьох підприємств, юридичний захист яких ми здійснюємо, ми бачимо, що зараз суб’єктів господарювання з одних і тих же питань намагаються одночасно перевірити всі силові відомства. На мою думку, це неприпустимо і ніяк не додає авторитету всім цим силовим органам і державі, яка це допускає, в цілому.
У нас є багато клієнтів, до яких з приводу несплати податків претензії пред’являють усі силові відомства, тоді як, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, цими питаннями мають займатись тільки фіскальна служба та податкова міліція як окремий її підрозділ.
О. П.: – Давайте я проілюструю це таким чином. Є підприємство реального сектору економіки. У нього були господарські відносини з підприємством, у якого, скажемо так, неналежні ознаки стосовно його діяльності, які характеризують його як «погане» або як «фіктивне». Створення та діяльність такого «поганого» підприємства має ознаки фіктивного підприємництва, що визначені ст. 205 Кримінального кодексу. Так от, у переважній більшості випадків стосунки суб’єкта господарювання з таким сумнівним підприємством створюють для такого суб’єкта наслідки лише в сфері оподаткування та можуть свідчити про його ухилення від сплати податків. Дослідження обставини такої діяльності є прерогативою суто органів податкової міліції – це їх виключна компетенція. Але обставини стосунків із цим сумнівним підприємством намагаються перевірити з одних і тих же питань одночасно всі силові структури: і МВС, І СБУ, і прокуратура. Крім того, непоодинокі випадки такої перевірки одночасно різними підрозділами одного і того ж відомства.
Так і створюється невиправданий тиск на підприємства, бізнес взагалі, оскільки замість нормальної виробничої діяльності підприємство витрачає сили на захист своїх інтересів від необґрунтованих претензій силових структур.
Й. Б: – Головне, що крім податкової міліції, до компетенції якої віднесено виявлення порушень закону в сфері оподаткування, «нападати» на підприємство починають всі відомства – МВС, СБУ, прокуратура – від них приходять із запитами, допитами, обшуками. І це не просто теорія – це практика. По великому рахунку, така зацікавленість усіх органів, як мінімум, відволікає від роботи.
О. П.: – Ще раз хотілось би наголосити, що це не компетенція СБУ і МВС. Право донарахування податків надано лише контролюючим органам – податковим інспекціям, а право виявляти порушення у сфері оподаткування – підрозділам податкової міліції. Розслідування злочинів за ст. 212 Кримінального кодексу (ухилення від сплати податків) не є підслідністю органів СБУ та МВС. На мою думку, такий тиск на підприємство з боку всіх органів зазвичай має корупційну складову.
Й. Б: – Така ситуація особливо актуальна на сьогоднішній день, в умовах дії нового кримінально-процесуального кодексу, який значно спростив процедуру початку кримінального переслідування. За нормами попереднього КПК подібний тиск на платника податків був зведений до мінімуму.
Керуючий партнер АО "Яр.ВАЛ" Йосип Бучинський
О. П.: – Практика свідчить про випадки необґрунтованого початку досудового слідства. На підставі будь-якої інформації – наприклад, по рапорту оперативного працівника з його висновками про ймовірне ухилення від сплати податків інформація вноситься до Єдиного реєстру кримінальних розслідувань, і розпочинається кримінальне провадження із всіма негативними наслідками для суб’єкта господарювання. А коли за цими обставинами розслідуються кримінальні провадження ще й іншими правоохоронними органами? Допомогти уникнути такої ситуації може створення Служби фінансових розслідувань.
Й. Б: – Для того, щоб пред’являти претензії до підприємства, суб’єкта господарювання кваліфіковано, а не надумано, перевіряючі органи повинні спеціалізуватись на цій проблематиці. Якщо перевіряючий займається тільки цією сферою і розмовляє однією мовою з директором чи головним бухгалтером, а не просто має повноваження «щоки надути», виявлені порушення будуть обґрунтованими, а не надуманими.
О. П.: – Практика свідчить, що якраз в органах МВС і СБУ фахівців у цій сфері дуже мало. Зустрічаються випадки, коли там працюють ті, хто раніше працював у органах податкової міліції та має хоч якийсь фах в сфері питань оподаткування, але їх одиниці. А зазвичай вони не розуміються на цих питаннях, і все зводиться лише до пресингу.
– Уже підготовлено до другого читання нову редакцію Закону про податковий компроміс. Як ви ставитесь взагалі до такого кроку держави?
Й. Б. – Однозначно позитивно. Якщо говорити, що краще: податкова амністія чи компроміс, то, звичайно, амністія була б ще краще. Умови цього компромісу – сплата до бюджету 10% від нарахованих податків – не такий великий економічний зиск, але це може бути пов’язано з надзвичайно великою корупційною складовою. Бізнес, який не погодиться на умови податкового компромісу, можуть шантажувати перевірками і пов’язаними з ними наслідками кримінальних переслідувань. Тому негативні наслідки можуть бути значно більші, ніж економічний зиск, встановлений умовами податкового компромісу в розмірі 10% від суми несплачених податків.
– Якби до вас прийшов клієнт, у якого в суді слухається справа, і спитав, чи варто погоджуватись на компроміс, що б ви йому порадили?
Й. Б.: – Необхідно вивчити ситуацію і з’ясувати обґрунтованість претензій. Якщо це фіскальна служба і претензії пред’явлені обґрунтовано, ми категорично наполягали б і рекомендували погоджуватись на компроміс. Ми так і робимо, і багато наших клієнтів очікують податкового компромісу. І навпаки, якщо претензії податкової надумані, не слід погоджуватись – краще доводити свою правоту. Все залежить від обгрунтованості претензій з боку контролюючих органів.
– Які ризики для бізнесу ви бачите при досягненні податкового компромісу?
Й. Б: – Ризиків жодних. Буде тільки позитив при досягненні обґрунтованого податкового компромісу. А от на шляху до його досягнення ризиків дуже багато, про них ми вже говорили.
– Виходячи з вашої практики, що необхідно сьогодні міняти в податковій системі, щоб змусити бізнес платити податки?
Й. Б: – У цьому питанні є ключове некоректне слово «змусити». Його не повинно бути. Такий підхід до цієї проблеми, на мою думку, є невірним. Змушувати бізнес платити податки неправильно – його до цього слід стимулювати. Коли буде правильне стимулювання, тоді буде й добровільна правильна сплата податків. Для цього необхідно створити сприятливі умови. А змушувати – це дуже сумнівно, це й заганяє бізнес у тінь. Треба правильно стимулювати, а це можна робити за допомогою різних заходів, у т.ч. шляхом змін порядку адміністрування податків. Я не знаю жодного підприємця (таких, напевне, ніколи й не було), який не мріяв би про те, щоб у нього були такі умови оподаткування, щоб він міг вільно сплатити податки і зустрічати будь-якого перевіряючого впевнено, знаючи, що в нього все нормально. Не випадково навіть голова фіскальної служби думає зменшити розмір єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ). Йому очевидно, що це непомірне навантаження. Його зменшення – це якраз один із способів стимулювання бізнесу до того, щоб не було заробітної плати у конвертах, і сплата податків відбувалася добровільно.
– З якими проблемами платники податків стикаються при спілкуванні з контролюючими органами?
Й. Б: – Є багато претензій. На жаль, аудит фіскальної служби при донарахуванні податків продовжує керуватись наказами і інструкціями, які освячені ще підписом екс-міністра доходів і зборів Клименком. Саме завдяки цим відомчим нормативним актам набули широкого розповсюдження такі підстави донарахування податків, як недостатня, на думку перевіряючих, кількість працівників, відсутність основних та/або транспортних засобів, виробничих потужностей та складських приміщень у підприємства, що перевіряється, чи його контрагентів тощо. Такий підхід можна порівняти з вимірюванням середньої температури по лікарняній палаті. І це при тому, що такий підхід з боку фіскальних, податкових органів не випливає із положень Податкового кодексу.
Партнер АО "Яр.ВАЛ" Олег Паламарчук
– Які проблемні питання ви бачите сьогодні в судовій практиці стосовно податкових спорів?
Й. Б.: – Найперше, для нас дивно, що хоча по Кодексу адміністративного судочинства на податкову як орган владних повноважень покладено обов’язок доведення в суді обгрунтованості податкового донарахування, судова практика звелась сьогодні до того, що підприємства зобов’язані доводити в суді, що вони не порушували податкове законодавство. І це при тому, що і Конституцією України, і Податковим кодексом задекларований принцип презумпції невинуватості громадянина і платника податків.
О. П.: – Ревізор, наприклад, висмоктав з пальця якісь підстави, донарахував податки, а суд замість того, щоб сказати податковій: «Доведіть», змушує підприємство доводити, що воно не порушувало закон. Для такого доведення суд часто вимагає документи, які не є обов’язковими для податкового обліку. У підприємства є всі документи звітності, а його просять надати докази, що його контрагент має складські приміщення, транспорт, скільки людей там працює. Такі докази треба подавати в суд, щоб довести, що з конкретним підприємством були правовідносини. І це при тому, що податкова свої висновки зробила на підставі припущень, без належних доказів спростування факту вчинення господарської операції. Замість того, щоб податкова доводила правоту своїх претензій, суд перекладає обов’язок доведення на відповідача. І це має особливе значення для платників податків у контексті розповсюдженої практики необґрунтованих, а інколи й відверто надуманих претензій з боку перевіряючих. Виходить, що ревізор у акті перевірки може зробити будь-який необґрунтований висновок, нісенітницю, а доказувати в суді, що це нісенітниця, всупереч вимогам законодавства, має вже саме підприємство. При цьому ревізор за такі дії не несе жодної відповідальності.
– Як ви ставитесь до ініціативи голови фіскальної служби зменшити розмір єдиного соціального внеску?
Й. Б.: – Це однозначно позитивна ініціатива.
О. П.: – В контексті загального зменшення податкового тиску та полегшення системи адміністрування – щоб було зрозуміло, які податки і куди платити. Наприклад, фізична особа-підприємець платить в т.ч. і ЄСВ. По великому рахунку, платиться єдиний податок, і держава на рік може передбачити, скільки у неї зареєстровано підприємців і які надходження будуть. Нічого не треба вигадувати: заплатив раз на місяць – і працюй собі далі. Система має бути прозорою і простою. Якщо це ускладнюється, а адміністрування потребує ще й якихось матеріальних затрат, це й стимулює до несплати податків і корупції.
– Чи може поліпшити ситуацію зі сплатою податків зміна в порядку їх адміністрування?
Й. Б: – Це дуже важливе питання. Зміни в адмініструванні податків можуть принести суттєвий позитив. У тій системі адміністрування, яка існує в нас на сьогодні, ми нічого доброго не бачимо. Вона лише дала поштовх серйозним корупційним процесам. Якщо перевіряючі органи об’єктивно знаходять порушення, і підприємство бачить, що це об’єктивно, це його помилка, воно завжди добровільно сплачує податки. Це, з одного боку, сприяє надходженню коштів у бюджет, а з іншого – підтримується нормальний моральний клімат у суспільстві в цілому.
– Коли є ризик притягнення до кримінальної відповідальності платника податків, і як цього уникнути?
Й. Б: – Всі підприємці повинні знати, що тільки умисне ухилення від сплати податків, а не просто їх несплата може привести до кримінальної відповідальності. Це ключовий момент. Не будь-яка несплата податків, навіть якщо вона доведена, є підставою для кримінальної відповідальності. Повинне мати місце умисне ухилення, тобто мають бути докази саме умисної несплати. Крім того, мова йде про ухилення не на будь-яку суму, а не менш ніж 609 тис. грн (з 1 січня ц.р.), причому в цю суму не враховуються фінансові санкції. Мова йде про чисту несплату податків. Також має бути доведено, що ці дії призвели до фактичної шкоди.
Варто відзначити, що диспозиція ст. 212 Кримінального кодексу України (умисне ухилення від сплати податків) передбачає, що має бути доведене фактичне ненадходження до бюджету коштів (шкода). Підприємство не повинне поспішати погоджуватись із будь-яким висновком, претензією, що на практиці часто робиться. Слід критично оцінювати і відслідковувати усі ці моменти. Якщо підприємство погоджується з тим, що шкода бюджету спричинена, воно має якнайшвидше сплатити донарахуванні податки. А якщо донарахування необґрунтоване, треба визначитися з інструментами свого захисту.
У цьому контексті дуже важливо звернути увагу на такий інститут, як податкова експертиза, що передбачений ст. 86 Податкового кодексу. Ця норма на сьогодні фактично мертва, підприємства не користуються нею під час захисту, а дуже даремно. Кожне підприємство, стосовно якого складається акт про нарахування податків, має право вимагати проведення податкової експертизи, якщо воно не згодне с підставами донарахування. Але цього, як правило, ніхто не робить. Якщо ж підприємство не скористалося податковою експертизою, після отримання акту перевірки слід ініціювати призначення експертного дослідження чи економічної експертизи з питань перевірки обґрунтованості висновків перевіряючих. Це також не робиться, що дає податківцям можливість пред’являти претензії, які інколи закінчуються навіть необґрунтованим притягненням до кримінальної відповідальності та неправосудним вироком.
Розмовляла Христина Венгриняк,
головний редактор "Юридичної газети"