Популярні матеріали

29 січня 2018, 10:51

Ставка на dispute resolution

Дмитро Марчуков
Дмитро Марчуков «Integrites, МЮФ» партнер
Сергій Уваров
Сергій Уваров «Integrites, МЮФ» радник практики вирішення транскордонних спорів

Для Integrites 2018 рік розпочався з розширення команди. Минулого тижня до міжнародної юридичної фірми приєдналися Дмитро Марчуков і Сергій Уваров як партнер та радник практики вирішення транскордонних спорів. «Юридична Газета» розпитала їх про цілі та плани щодо роботи в новій команді, про напрямки, за якими розвиватимуть практику, а також про реалії, якими живе українська арбітражна спільнота.

Дмитро Марчуков Сергій Уваров

- Дмитре, Сергію, вітаємо вас з приєднанням до команди Integrites. Розкажіть, з чим пов’язане Ваше рішення про перехід до іншої юридичної компанії?

Дмитро Марчуков: Добре, що ми даємо інтерв’ю професійному юридичному виданню, а не жовтій пресі. Мабуть, ми вас не розчаруємо, якщо скажемо, що тут немає певних «пікантних» подробиць. Все доволі прозаїчно, як і в кожному переході такого рівня. Склався певний комплекс причин (зовнішніх, внутрішніх, особистих, професійних). Складно пояснити, який чинник був визначальним. Від себе можу сказати, що дійсно легше було наважитися на перехід, розуміючи, що переходимо вдвох. Ще до AVELLUM ми з Сергієм працювали разом в ЄПАП Україна.

Також зіграло роль розуміння того, що в Integrites є люди, яких ти давно знаєш та поважаєш, з якими часто спілкуєшся на ринку. Наразі команда вирішення спорів Integrites в Україні представлена чотирма партнерами та двома радниками (Олена Перепелинська, Всеволод Волков, Володимир Павленко, Володимир Рудниченко та ми з Сергієм), тому приємно стати частиною сильної команди. Загалом, основну причину складно назвати. З мого боку вона точно не пов’язана з фінансовою складовою. Можливо, функціонал, погляди… Побачимо. Однак ми сповнені надій та ентузіазму.

Сергій Уваров: З приводу ентузіазму точно сказано. Дмитро ніби не назвав жодної причини, але насправді він назвав усе, що тільки можна (посміхається – прим. ред.). Від себе можу сказати, що це новий челендж. Команда Integrites є високопрофесійною у сфері вирішення спорів. Звичайно, це певний виклик, тому що потрібно відповідати рівню, але це завжди цікаво.

Як складалася ваша кар’єра до сьогодні? Якими реалізованими проектами найбільше пишаєтеся?

- С.У.: Моя кар’єра складалася дуже добре. Практикую вже понад 10 років, протягом яких було чимало проектів (і цікавих, і складних, і простих, але цікавих). Добре запам’яталися проекти, пов’язані з роботою на державу, зокрема на Міністерство юстиції України щодо захисту держави в закордонних юрисдикційних органах, інвестарбітражах, комерційних арбітражах, іноземних судах. Вони були дуже цікавими. Саме ними я найбільше пишаюся.

Д.М.: Стосовно розвитку моєї кар’єри можу сказати, що «спіраль трохи закручується». У 2005 р. я прийшов працювати в «Магістр & Партнери». Чудово пам’ятаю цей день – 18.07.2005 р., тоді я ще був студентом. І ось у травні 2015 р. наближалося 10-ліття моєї роботи в компанії. Я думав, що буду ще 10 років працювати в цій компанії, оскільки все влаштовувало. Тому, якби не мій перехід в AVELLUM, мабуть, я досі із задоволенням працював би в ЄПАП Україна. Однак мені запропонували хороші умови, які я вирішив прийняти.

Що стосується спеціалізації, я весь час займався спорами переважно з іноземним елементом. В ЄПАП Україна було багато dispute resolution практик, тому в якийсь момент потрібно було поглиблювати спеціалізацію. В AVELLUM займався усією практикою вирішення спорів. Там застосовується така бізнес-модель, коли один партнер «закриває» широке поле практики. В роботі більший акцент був все ж таки на міжнародне вирішення спорів, але в певний момент я зрозумів, що 70% того, що ми робимо, був local litigation, і це також цікаво.

Щодо проектів, Сергій вже згадав роботу на державу. У мене в пам’яті спливає справа GEA Group проти України, над якою ми працювали з Latham & Watkins. Ми представляли Україну та змогли отримати перемогу. Також досить складною справою була Венко Прикерченська проти України. Ми працювали разом з Freshfields. Цей проект був надзвичайно цікавим та завершився мирним врегулюванням.

Напевно, найбільш глобальним у моїй кар’єр був проект щодо універмагу «Україна», коли ми представляли інтереси ірландського банку IBRC. На ринку всі знали про цей проект, він був дуже захопливим. Я радий, що ми досягли того результату, якого прагнув клієнт. Ще однією справою можу пишатися! В іноземного інвестора буквально вкрали підприємство в Україні. Приїжджають іноземці, всі в паніці, а клієнт говорить, що оцінює шанс його повернути – максимум 30%. Врешті-решт ми змогли повернути підприємство. Тому нашим завданням є ці 30% вірогідності (якщо навіть не менше) перетворювати на 100%.

З нещодавніх проектів можу згадати суд щодо євробондів. За цією справою нас відзначили в рейтингу Financial Times Innovative Lawyers. Варто зауважити, що цю справу ми не могли б отримати та довести до виграшу без колег з AVELLUM. Передусім, з практики banking and finance – Гліба Бондаря і Тараса Дмуховського (який навіть разом із Сергієм брав участь у засіданнях суду).

- С.У.: Головне навіть не те, що він їздив на засідання, а те, що він надав правильний бекграунд для всіх структур транзакцій євробондів. Коли проект лише починався, для мене це було як новинка, на відміну від них, адже вони вже не одну собаку на них з’їли. Тому з їхньою допомогою ми змогли пояснити, що ж це за звір такий. Цей проект також був дуже пам’ятним.

- На чому буде зосереджена Ваша професійна увага в Integrites?

- С. У.: На cross border dispute resolutions.

- Д. М.: Спори з іноземним елементом, які охоплюють як арбітраж, так і суди в іноземних юрисдикціях.

- С.У.: Я сказав би, що на цьому етапі нашої кар’єри ми повертаємося до своєї спеціалізації на cross border справах, які включають декілька юрисдикцій. Це можуть бути паралельні процеси, які потрібно координувати (в Лондоні, Україні, на Кіпрі), офшорні юрисдикції та ін. Звісно, також будуть арбітражі.

- Д. М.: Думаю, що завданням юриста є оцінка всіх можливих варіантів вирішення певної справи для клієнта. Адже судитися в Україні – це один із варіантів. У більшості випадків він буде найбільш доцільним. Проте на ринку існує маса спорів, в яких присутній іноземний елемент, та більше шансів досягти перемоги не в Україні. Хоча навіть якщо ти судишся десь за кордоном, все одно без українського елементу доволі складно обійтися, оскільки активи, які дають прибуток, як правило, знаходяться саме тут, не дивлячись на арбітражні застереження, LCIA та ін. Однак нам більше подобаються транскордонні спори. Впевнений, Integrites має достатню експертизу, щоб спори такого рівня можна було реалізувати.

- Чому сферою Ваших професійних інтересів є саме вирішення спорів?

- С.У.: Думаю, що всі юристи сфери dispute resolution відповідають приблизно однаково. Вони вважають, що transaction-практики є нудними. Я не впевнений, що всі вони нудні, але в них немає такого драйву, як у DR. Можливість шукати якусь аргументацію, вигадувати контраргументи – це завжди цікаво.

- Д.М.: Я думаю, що перебуваю на тому етапі кар’єрного зростання, коли вже пізно перепрофілюватися (посміхається – прим. ред.). Загалом, звісно, це драйв. Про себе можу сказати, що в житті я не дуже конфліктний. Для мене спори у професійній діяльності – це певним чином вихід негативної енергії, що накопичується, яку можна спрямовувати в конструктивному напрямку та досягати результату.

Дмитро Марчуков - Наскільки розвиненою є згадана практика в Україні? Якими є останні тенденції розвитку цієї практики?

- Д.М.: Практика дуже розвинена та дуже різноманітна, адже всі судяться. Ми розуміємо, що суди – це одна з форм переговорів. Я думаю, що фірм, які займаються судами, набагато більше, ніж тих, хто ними не займається. Також є низка компаній, які займаються лише вирішенням спорів. Дехто з них спеціалізується на судах, дехто – на white collar crime, дехто – на арбітражі.

Щодо останніх тенденцій, варто відзначити активний розвиток white collar crime. Сьогодні те, що раніше вважалося сферою приватно-практикуючих адвокатів, стає сферою для високопрофільних спеціалістів. Все інше (суди, арбітражі, спори з податковою) було завжди та всюди. Я вважаю, нас ще чекає велика кількість спорів з трансфертного ціноутворення. З приводу антимонопольних спорів – наразі це доволі активна сфера в Україні.

- Якими є світові тенденції розвитку міжнародного комерційного арбітражу?

- С.У: Проблеми та тенденції в арбітражі вже давно не змінюються. Пов’язані вони з тим, що арбітраж створювався як дуже ефективний, швидкий та дешевий спосіб вирішення спорів, а став дуже дорогим, повільним, з низкою претензій від користувачів. Тому основні зусилля арбітражних інституцій сьогодні спрямовані на повернення арбітражу колишнього вигляду та привабливості для користувачів. Це різноманітні методики та зміни, спрямовані на швидший розгляд справи, уникнення зловживань від недобросовісних сторін, зробити весь процес впорядкованим, структурованим, керованим. Як наслідок, арбітраж має стати швидшим та дешевшим. Також важливо зробити арбітраж більш гнучким, надавши такі механізми як прискорений перегляд певних питань, поділ на стадії тощо. Ці тенденції є незмінними вже протягом кількох років.

- Д.М.: Також варто відзначити тенденцію щодо прозорості (особливо, у сфері інвестиційного арбітражу). Існують ускладнення через багатосторонні договори. Арбітражі та передові інститути намагаються якось підлаштувати під це свої регламенти. Загалом, арбітраж – це сфера обслуговування комерційних інтересів бізнесу. Комерційні відносини ускладнюються, тому арбітраж намагається також розвиватися.

Згоден з тим, що сьогодні арбітраж недешевий та нешвидкий. Щодо цього у мене є навіть власна теорія: арбітраж – це як Volkswagen Golf (посміхається – ред.). Спочатку Volkswagen Golf задумувався як маленький та недорогий автомобіль. Потім він ріс та виріс у наступний клас, після чого його замінив Volkswagen Polo. Потім замість Polo з’явився Volkswagen Lupo. Аналогічна ситуація з арбітражем. Він ускладнюється і дорожчає. Можливо, це просто називається одним словом – еволюціонує. Все ускладнюється, всі ми колись були одноклітинними (так давно, що вже не пам’ятаємо). Так само з арбітражем та Volkswagen Golf.

- С.У.: На мою думку, це добре, що арбітражні інституції пропонують аналоги і Volkswagen Golf, і Volkswagen Polo, і Lupo. Принаймні користувачі мають вибір. Наприклад, для свого спору на мільярди можна взяти не Golf, а щось серйозніше. Якщо спір зовсім простий, буде достатньо максимально швидких процедур для розгляду.

- Д. М.: Хто хоче Bentley – той їде в High Court у Лондон (посміхається – ред.).

Сергій Уваров - З якими проблемами найчастіше зіштовхуються українські юристи, представляючи інтереси клієнтів у міжнародних арбітражах?

- С.У.: Скоріше, не проблеми, а певні особливості. Арбітраж по своїй суті є міжнародним. Дуже часто контракти з участю українських сторін регулюють не українським правом. Зрозуміло, як українські юристи, ми не можемо самостійно надавати послуги не з українського права. Тобто ми обов’язково повинні працювати з кимось у команді. Часто ми працюємо з юристами з кількох юрисдикцій, що накладає певний відбиток на побудові взаємодії. Не впевнений, що це можна назвати недоліком або складністю, але деякі ускладнення все ж таки існують.

Під час обслуговування українських клієнтів в іноземних арбітражах дуже часто виникають проблеми, пов’язані з нашим фінансовим регулюванням та валютним контролем. Навіть оплата з арбітражних витрат та авансів інколи стає серйозним випробуванням. Я вже не кажу про те, щоб оплатити якісь суми за тимчасовими рішеннями арбітражів. Я не думаю, що українські юристи гірші, ніж іноземні. Все залежить від конкретного кейса, обставин та спеціалізації.

- Д.М.: Ми не є тими юристами, у яких виникають проблеми з арбітражем. На українському ринку багато досвідчених та поважних юристів цієї практики, які вже давно не мають проблем з арбітражем (якщо колись мали). Думаю, в цьому напрямку більше проблем виникає у клієнтів. Сергій правильно сказав про міжнародну природу арбітражу. Деякою мірою він є мірилом нашої інтегрованості в міжнародну сферу. Для багатьох наших місцевих клієнтів арбітраж – це своєрідна terra incognita. Так, вони навчилися підписувати контракти з іноземними контрагентами, але мені здається, що арбітраж – це певне необхідне «зло», яке реально розширює світогляд українського бізнесу в частині інтегрованості. Мабуть, як ритуал посвячення.

- С.У.: Дійсно, проблеми з українськими клієнтами в частині їх налаштованості на добросовісне ведення переговорів та завдань для юристів, а також ведення переговорів насправді відрізняються від іноземних клієнтів.

- Яку оцінку можете надати останнім змінам в нашій країні, що стосуються реформи арбітражного законодавства?

- С. У.: Я можу оцінити їх виключно позитивно. Разом з багатьма колегами з арбітражного співтовариства я був одним зі співавторів цих змін. Ми дуже довго працювали над проектом змін в межах Арбітражного комітету ICC Ukraine, а потім в межах спільної робочої групи ICC Ukraine та Української Арбітражної Асоціації. Наші напрацювання лягли в основу арбітражних змін до процесуальних кодексів у межах судової реформи. Тому зміни я можу оцінити позитивно. Мені здається, що багато змін є давно назрілими та актуальними, в тому числі щодо арбітрабельності спорів, судової підтримки арбітражу, застосування забезпечувальних заходів, витребування доказів на підтримку арбітражних розглядів. Думаю, це насправді великий крок вперед. Подивимося, як все це працюватиме на практиці. Можливо, знадобляться якісь коректування або зміни. Також маємо велику надію на новий Верховний Суд, який навіть у випадку, якщо буде потреба внести коригування, зможе зробити це в межах своєї практики.

- Д. М.: З приводу останніх змін я дивлюся зі сторони та думаю: «У нас таке прийняли, нічого собі!». Звісно, дякуємо, що була судова реформа. Інакше, мабуть, до арбітражу справа і досі не дійшла. Звісно, все буде залежати від суддів. Наразі, коли ми бачимо такі рішення як скасування арбітражного рішення у справі LG Electronics, то я навіть не знаю, які законодавчі зміни тут допоможуть. Все залежатиме від суддів.

- Розкажіть про Вашу роботу для Української Арбітражної Асоціації.

- С. У.: Нещодавно, коли ми перейшли до Integrites, то подумали, що тепер компанія має найбільшу концентрацію з керівництва Української Арбітражної Асоціації. Олена Перепелинська (партнер Integritesред.) є президентом організації, я – генеральний секретар, Дмитро – член Правління. Насправді, трохи жаль, що для роботи в Асоціації не вистачає часу, оскільки левову частку займає клієнтська робота (що, по суті, також добре). Однак насправді жаль, адже проектів та ідей щодо розвитку арбітражу в Україні дуже багато. Ми періодично їх обговорюємо на засіданнях правління, але не всі доходять до реалізації. З традиційних проектів, які ми проводимо, варто відзначити конкурс студентських есе (який проходить саме зараз) та арбітражну школу. Маємо в планах провести навчальні семінари для студентів та молодих практикуючих юристів. Також плануємо підготувати детальну книгу про арбітраж в Україні, в тому числі про регулювання та практики. Проте через велику кількість часу та сил, які потрібно віддати написанню книги, робота призупинилася.

Також у 2017 р. ми почали подавати Amicus Curiae – висновки незалежних спеціалістів, які члени УАА готують в межах окремих справ. Як правило, ми концентруємося на справах, пов’язаних з арбітражами. Це не обов’язково певні резонансні справи, а просто такі, в яких порушуються важливі юридичні питання для розвитку арбітражу в майбутньому. Ми подаємо висновки у справах, які знаходяться на розгляді раніше у Вищому спеціалізованому, а зараз у Верховному Суді. В минулому році ми подали два таких висновки: в межах справи Нібулон проти Райз про визнання арбітражного рішення та справи LG Electronics проти Ant Yapi про скасування арбітражного рішення. Звісно, в майбутньому ми плануємо моніторити рішення та продовжувати практику.

- Які завдання Ви ставите перед собою на 2018 рік?

- Д. М.: Надалі розвивати практику, залучити талановитих людей різного рівня. Ми вже навіть взяли стажера. Ми хочемо розширити практику шляхом залучення якісних спеціалістів, надавши їм можливість вести комплексні проекти з міжнародним елементом, при цьому щоб було немало арбітражу та різних драйвових компонентів (asset tracing , asset recovery, offshore litigations, investigations та ін.). Це дуже цікава сфера, тому планів у нас багато.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати