Популярні матеріали

12 лютого 2018, 17:05

Результат судової реформи багато в чому залежить від юридичної спільноти

Олексій Кот
Олексій Кот «Антіка, ЮФ» доктор юридичних наук, керуючий партнер, член Ради з питань судової реформи

Олексій Кот, доктор юридичних наук, керуючий партнер ЮФ «Антіка», член Ради з питань судової реформи, поділився з «Юридичною Газетою» своїм баченням судової реформи, місцем професійної спільноти у вихованні суспільної правосвідомості, впливом етики на професію, а також розповів, як побудувати відносини з «токсичним» клієнтом, щоб не нашкодити репутації компанії.

01228382a964645d983a99ac09ec5262 - Пане Олексію, які можна зробити висновки за результатами 3-х років проведення судової реформи, в контексті її впливу на ринок юридичної професії та юридичний бізнес?

- Судова реформа – це по-справжньому комплексний процес. Запорука його успіху полягає не лише у змінах до процесуального законодавства, але й у новій структурі судової влади та нових особистостях, з якими суспільство асоціюватиме судову владу. 15.12.2017 р. розпочав роботу новий Верховний Суд України, конкурс до якого тривав понад рік. До складу ВСУ увійшли насправді сильні з професійної позиції юристи. Варто відзначити, що конкурс до ВС був неочікувано відкритим. Це визнають не лише українські фахівці (навіть ті, що критикують реформу), але й іноземні експерти, які дуже ретельно стежать за динамікою змін та результатами судової реформи. Не менш важливим є суто практичний результат – оновлення процесуального законодавства. Фактично, це перша змістовна реформа процесуального законодавства за час незалежності України.

- Якщо охарактеризувати зміни до процесуальних кодексів кількома словами, що концептуально нового вони принесуть?

- Ідеологічно нові процесуальні кодекси розраховані на професіоналів, передусім на професійне представництво інтересів сторін у суді адвокатами. Це виглядає абсолютно логічним. Вже з 2018 р. обов’язкове адвокатське представництво вводиться на рівні апеляційних судів, а ще через рік - у судах всіх інстанцій. Наше суспільство врешті-решт повинно зрозуміти, що звертатися за правовою допомогою до адвоката - так само природньо, як звертатися за медичною допомогою до лікаря.

Це абсолютно нові підходи щодо ведення судового процесу, це питання можливості захисту суб’єктивних цивільних прав. Зокрема, розширюється коло способів захисту прав. Відтепер суб’єктивні цивільні права можуть захищатися не лише у спосіб, передбачений законом або договором, але й у спосіб, який сторона вважає належним та ефективним для захисту її порушеного права. Взагалі, нові процесуальні кодекси містять багато нових норм, які дозволять ефективніше захищати права в суді. Саме тому адвокати, які здебільшого здійснюватимуть представництво інтересів сторін у судових процесах, повинні не лише знатися на нормах цього законодавства та кваліфіковано застосовувати його положення, але й використовувати на користь свого клієнта весь інструментарій, передбачений новими кодексами.

- Наскільки так звана «адвокатська монополія» вплине на перерозподіл ринку, враховуючи певні негаразди в адвокатському самоврядуванні та відсутність нового закону про адвокатуру?

- Проблематика так званої «адвокатської монополії» давно та активно обговорювалася. Напевно, на це питання немає однозначної відповіді. На мою думку, для громадян, які потребують захисту порушених прав та інтересів у судах, захист із застосуванням професійних знань та навичок адвокатів буде максимально ефективним. Періодично від опонентів лунають ідеї обов’язкового професійного представництва, що адвокатська монополія призведе до витрачання додаткових коштів з боку клієнтів на юридичні послуги. Дійсно, існують побоювання, що через вартість адвокатських послуг буде обмежено певний доступ до правосуддя. Однак процесуальне законодавство, серед іншого, передбачає реальну можливість компенсації витрат на представництво адвокатом. Також процесуальне законодавство допускає так зване «самопредставництво». Існують категорії справ, де представником може бути не адвокат.

Однак, відповідно до Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. При цьому винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах можуть встановлюватися Законом. Такі винятки встановлені в нових процесуальних кодексах.

- Загалом, в Україні відсутнє регулювання юридичної професії. Деякі питання регулюються виключно внутрішніми етичними стандартами конкретного юриста. Таким чином, правників неможливо притягнути до відповідальності за неетичну поведінку, а також вплинути на «аморальні» дії юридичних компаній. Як змінити ситуацію?

- Сьогодні велика відповідальність за якість роботи адвокатів покладатиметься саме на органи адвокатського самоврядування, оскільки право на здійснення представництва інтересів у суді буде гарантією якості послуг. За таких умов адвокатура в Україні має забезпечити своєрідний «контроль якості адвокатських послуг». Інакше позитивні елементи, реалізовані в межах судової реформи (в тому числі адвокатська монополія), будуть знівельовані.

Ми повинні звикати до того, що існують певні механізми та санкції, що мають застосовуватися до адвокатів, які неналежним чином здійснюють свої професійні обов’язки.

Щодо етичних стандартів, звісно, вони є необхідними. Можливо, їх слід оновлювати. Однак головне – не формулювання етичних стандартів, а намір та готовність відповідати високому званню адвоката.

- Юрист не повинен ототожнюватися з клієнтом. Однак багато юридичних компаній захищають «токсичних»клієнтів. Чи впливає або має впливати репутація клієнта на імідж юркомпанії?

- В ідеальному світі адвокат не повинен ототожнюватися з будь-яким клієнтом. Якщо мова йде про «токсичного» клієнта, цілком зрозуміло, що адвокат не лише не повинен, але й не хоче ототожнюватися з клієнтом. Звісно, за таких обставин імідж клієнта може впливати на імідж юридичної компанії. Кожен адвокат повинен приймати відповідне рішення особисто або на зборах партнерів компанії.

Коли отримуєш пропозицію від «токсичного» клієнта, то розмір гонорару, вочевидь, має включати компенсацію потенційних репутаційних ризиків. Також потрібно бути готовим до того, що певна категорія клієнтів через такий вибір може відмовитися від співпраці.

3427157ce65e7b8451c530d2d0a08318

Проте чи мають право на професійний захист, наприклад, особи, що звинувачуються у корупції або державній зраді? Поставлю навіть більш складне запитання, а чи мають таке право крадії або вбивці? На мою думку, відповідь на це запитання дуже проста. Так, вони мають таке право, але не кожен адвокат погодиться захищати таку особу. Це питання не стосується етики, це питання більше особистих цінностей та переконань, принципів, розуміння категорій можливого, дозволеного, коректного. Кожен адвокат повинен особисто відповісти на це запитання.

- Для Вас особисто яка відповідь?

- Звичайно, ми з партнерами обговорюємо подібні ситуації. Зазвичай, відпо-відаючи на питання «Чи будемо ми пра-цювати з таким клієнтом?», намагаємосяотримати відповідь на інше запитання:«Як інші наші клієнти відреагують на те,що ми працюємо в таких «специфічних»проектах?».

- Наразі в Україні укрупнюють деякі суди. З позиції оптимізації, цей крок є логічним. Однак чи не обмежить це доступ до правосуддя тих людей, які живуть у невеликих містах чи селах, з яких фізично приберуть суди?

- Думаю, доступ до судів через таке укрупнення не буде обмежений. Безперечно, на початковому етапі існуватимуть певні труднощі, але це нормально. У будь-якого запитання є декілька складових. Так, сьогодні в Україні є багато судів, у яких працюють кілька суддів, один з яких – голова суду, а два інші – його заступники. Отже, ефективність такого суду, враховуючи лікарняні, відпустки та навантаження на суддів, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Звісно, людина може звернутися до суду у своєму чи сусідньому селі, але чи отримає вона справедливе та оперативне рішення в таких судах?

Окрім того, ми не повинні дивитися на систему захисту прав у судах, відмежовуючи її від системи соціального забезпечення. Будь-яка особа, мешканець того чи іншого села, має бути належним чином забезпеченою, мати змогу найняти адвоката або звернутися за безоплатною правовою допомогою, або захищати себе самостійно. У такої людини повинна бути мінімальна можливість доїхати до райцентру, щоб дістатися канцелярії суду чи юридичної консультації.

Ці проблеми дуже важливі, але вони не виходять за межі судової реформи. Не можна перекладати вирішення всіх цих проблем виключно на суди. В нашому суспільстві сприйняття кожної реформи відбувається не системно. Наприклад, ми намагаємося відновити довіру суспільства виключно до судової влади, хоча рівень довіри до будь-якої з гілок влади катастрофічно низький. Потрібно говорити про більш системні речі, бачити картину загалом, а не її окремі частини. Тому я закликаю оцінювати реформи у їх сукупності, адже це взаємопов’язані елементи. Ми повинні забезпечити належний захист прав кожного громадянина в суді, а отже, повинні подумати над тим, як організувати роботу судів всіх рівнів таким чином, щоб кожен суд був дієвим механізмом захисту порушених прав.

- Запровадження в Україні е-суду є дуже актуальним питанням. Однак чи готові ми до цього з позиції фінансових та людських ресурсів? Адже хтось повинен обробляти тисячі рішень, сканувати їх, потрібно десь зберігати цю інформацію. Чи не призведе певна самовпевненість у цьому питанні до колапсу в системі?

- Ми вже звикли до того, що державна реєстраційна служба почала працювати в електронному форматі. Чи не призвели такі нововведення до колапсу? Напевно, ні. Навпаки, дуже зручно подивитися інформацію про юридичну особу та її статутні документи, не виходячи з офісу, маючи лише комп’ютер або смартфон, підключений до мережі Інтернет. Так, спочатку це було незвично та, можливо, не зовсім зручно з технічної позиції. Проте через деякий час ми почали сприймати це як щось звичайне. Так само з е-судом: спочатку можуть бути певні негаразди, але в найближчому майбутньому це дозволить покращити оперативність розгляду справ, вчасно інформувати сторони про процесуальні деталі, розглядати клопотання та скарги без фізичної передачі справи з одного суду до іншого. Свого часу скептики стверджували, що для запровадження реєстру судових рішень потрібно обробляти нереальну кількість документів, що з цього нічого не вийде та ін. Однак наразі ми маємо реєстр, що справно функціонує та наповнюється щодня новою інформацією.

- Торкаючись теми судової реформи, не можна залишити без уваги питання юридичної освіти. На чому потрібно акцентувати увагу у процесі реформування профільної освіти?

- Сьогодні в Україні є потреба змінювати підходи до юридичної професії. Зараз можна констатувати досить значну прогалину між освітою, яка надається у ВНЗ (я говорю, в тому числі, про найкращі заклади освіти), та фактичною здатністю навіть найуспішніших студентів якісно працювати одразу після отримання диплома. Щонайменше півроку потрібно компанії, щоб навчити молодого юриста певним практичним навичкам. Чому так? Можливо, варто залучати фахівців-практиків до навчального процесу? Можливо, необхідно формувати програму таким чином, щоб вона включала практичні аспекти роботи в суді чи юрфірмі або в ролі інхауса? Однак можна констатувати, що ВНЗ вже йдуть цим шляхом. Проте поки такі зміни не стануть системними, це не вирішіть проблеми. Крім того, проблему можна вирішити шляхом альтернативних освітніх програм, в яких вкрай зацікавлений ринок юридичних послуг. Ми можемо знайТи тисячі причин, щоб не реформувати підходи до освіти, але якщо цього не станеться, то завтра пройде повз нас.

- Одним із завдань судової реформи є збільшення довіри до судів. З Вашого практичного досвіду, наскільки це вдалося реалізувати?

- Починати потрібно з відповіді на запитання: «А хто, власне, оцінює рівень довіри до суду?». Якщо це думка фахівців, які регулярно ходять до суду, – це одне питання. Якщо це людина, яка жодного разу не була в суді – це інша справа. Якщо відкинути емоції та говорити мовою фактів, є певні результати. Це нове процесуальне законодавство з новими можливостями захисту. Це нові процедури добору суддів. Це новий Верховний Суд, до складу якого увійшли порядні та професійні юристи (як науковці, так і практики). Однозначно, все це покращить сприйняття нового суду професійним середовищем. До того ж ми часто забуваємо, що судове рішення, як правило, задовольняє лише одну сторону. Отже, інша сторона залишається незадоволеною. На жаль, рівень нашої правосвідомості поки не дозволяє визнати, що лінія захисту була погано підготовленою тощо. Легше заявити, що суд корумпований або щось у такому дусі.

Завдання адвоката, серед іншого, полягає в тому, щоб пояснити клієнту перспективи розгляду справи, оцінити правову позицію, інколи навіть допомогти клієнту прийняти непросте рішення – відмовитися від звернення до суду, якщо немає правової позиції.

Тому успіх судової реформи багато в чому залежить від професійної спільноти, від суддів, адвокатів, юристів-практиків та від кожного з нас.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати