23 квітня 2019, 11:13

«Наша стратегічна мета — максимальна відкритість та довіра бізнесу»

Опубліковано в №17-18 (671-672)

Антон Янчук
Антон Янчук голова Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА)

Які проблеми мають новостворені державні інституції та як їх подолати? Як завоювати довіру бізнесу та підтримку колег «по цеху»? Про ключові цілі й здобутки Агентства з розшуку та менеджменту активів «ЮГ» розповів її очільник Антон Янчук

Антон Янчук

— Антоне, напівжартівливе та напівіронічне питання: навіщо було створювати таку складну назву — Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів?

— Така складна назва зафіксована в законі. Я припускаю, що для цього було дві причини. По‑перше, мова йде про створення нового функціоналу, тому парламентарі, приймаючи профільний закон, дещо абстрактно його уявляли. Адже коли не розумієшся на проблематиці, доводиться говорити довго, а не коротко. По‑друге, АРМА має дві ключові функції: розшук майна з метою арешту та управління арештованим майном. Виходячи з логіки назв центральних органів виконавчої влади, вони мають відображати ключові функції органу, тому в назві потрібно було описати обидві функції, а не одну з двох. Саме тому первинна назва була довгою. Ми усвідомлювали, що це незручно. Зрештою, нам вдалося вирішити цю проблему у 2018 р., коли Уряд прийняв відповідну постанову та затвердив положення про АРМА. В цьому положенні було закладено ще дві назви: Агентство з розшуку та менеджменту активів та АРМА.

— Нещодавно Конституційний суд «декриміналізував» статті щодо незаконного збагачення. Як це вплине на діяльність АРМА?

— Для нас це було цікаве питання. Взагалі, як побудована робота АРМА? Щодо функції розшуку майна, ми працюємо за зверненнями правоохоронних органів або суду. На ініціативу в цьому питанні ми не маємо права. Однак всі суб'єкти, які мають право до нас звертатися, розслідують не лише кримінальні провадження, пов'язані з незаконним збагаченням. Тому скасування відповідальності за незаконне збагачення жодним чином не позначиться на роботі АРМА. До управління так само може передаватися будь-яке майно незалежно від виду злочину. Ми проаналізували дані та зрозуміли, що насправді в межах кримінальних проваджень за незаконне збагачення до нас надійшло лише кілька звернень від правоохоронців щодо розшуку майна. Для порівняння, у 2018 р. загалом до нас надійшло понад тисячу звернень.

— АРМА має повноваження розшуку за межами країни через договір міжнародного правового співробітництва. Наскільки ефективно це працює? Наскільки міжнародні установи готові до співпраці?

— Цей функціонал працює, але може працювати ефективніше. В усьому світі існують мережі, до яких входять різні державні органи, які за функціями подібні до АРМА. Такі мережі можна назвати квазіорганізаціями, вони мають власний регламент, якого повинні дотримуватися всі учасники. Їхнє призначення — швидкий обмін інформацією про активи, які можуть мати злочинне походження закордоном. Тому основний плюс цієї роботи полягає в тому, що це оперативніше, ніж звичайні інструменти міжнародної правової допомоги, але виключно в межах свого функціоналу. В цьому випадку мова йде про пошук майнових об'єктів закордоном, які гіпотетично можуть бути об'єктом арешту. Навіть деякі інституції, аналогічні до АРМА, обмежують мандат своїх установ тим, що ця інформація не може бути використана з метою доказування вини, а лише для того щоб накласти арешт. Все інше — це міжнародна правова допомога. До речі, в минулому році ми зробили близько 80 запитів до іноземних держав та одержали запити від 15 держав, один з яких був навіть від BVI (Британські Віргінські острови — прим. ред.). Отже, 2018 р. відзначився визнанням АРМА серед колег в усьому світі.

Антон Янчук

— В ЗМІ багато питань виникає з приводу фінансового забезпечення. Наприклад, у 2018 р. було виділено понад 250 млн грн, з яких витрачено більше ніж 92 млн грн та повернуто 160 млн грн. На що йде це фінансування? Чому така різниця між планом і реальністю?

— Все не зовсім так. Бюджетне фінансування влаштоване трохи по‑іншому. Жоден орган державної влади не отримує одразу весь обсяг фінансування, він видається поетапно, під потреби. Дійсно, в бюджеті була запланована зазначена сума. Чому умовно не витратили? Насамперед, 2018 р. — це був рік становлення, хоча ключові функції ми запустили в роботу ще у жовтні 2017 р. Проте великий обсяг інституційних питань не був вирішений. Їх потрібно було вирішувати вже у 2018 р. одночасно з функціонуванням АРМА. Окрім того, оскільки не було замовлення робіт зі створення державного реєстру арештованих активів, а отже, не було придбане обладнання для його функціонування, левова частка коштів, запланованих на 2018 р., не була використана. При цьому варто зазначити, що в минулому році двічі оголошувався конкурс на створення реєстру, однак, на жаль, він нічим не завершився. До того ж наша ініціатива стосовно того, що за оцінку майна платять управителі, дозволила зекономити 7 млн грн.

— Як Ви оцінюєте діяльність Агентства? Що заважає працювати ефективніше?

— Потрібно розуміти, що АРМА — це інституція, яка створена з нуля. Ті ресурси, які в нас вкладалися, поки що використані максимально ефективно. Однак маємо безліч викликів. По‑перше, це абсолютно недосконале регулювання. Профільний закон недосконалий, нормативно-правові акти не були приведені у відповідність до цього закону. До речі, ми підготували великий комплексний законопроект, який наразі перебуває на розгляді в Уряді. Відсутність нормального врегулювання на практиці створює великі труднощі, колізії, міфи, площину для зловживань. По‑друге, АРМА не посіла відведене місце в системі органів, їй довелося втиснутися в матрицю сформованої правоохоронної системи, бізнесу та власників майна. Як результат, зазначеним інституціям довелося посунутися, а цей процес достатньо болючий. До АРМА потрібно звикнути і правоохоронним органам, і судам, і власникам майна, і суспільству. Діяльність АРМА є контраверсійною, тому ми ніколи не будемо подобатися усім. До створення Агентства у правовій площині не існувало нічого подібного, хоча існувало у фактичній.

— Чи відчуваєте Ви на собі політичний тиск або тиск громадськості? Чи можна сказати, що АРМА — це політична інституція?

— АРМА — це абсолютно неполітична інституція. Як політичний елемент може розцінюватися лише той факт, що це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Це надає йому можливість формувати державну політику у сфері виявлення, розшуку та управління майном, тобто ми можемо самостійно генерувати проекти нормативних актів та пропонувати їх до розгляду Кабінетом міністрів України. Тут ми можемо впливати на те, що називається політикою у певній сфері. Наприклад, ми розробили проект закону про внесення змін до 30‑ти законопроектів. Над АРМА немає міністерства, тому ми є розпорядником першого рівня (нібито квазіміністерство).

Антон Янчук — Однак Ви не є суб'єктом законодавчої ініціативи?

— Звичайно, ні. Загалом, система центральних органів виконавчої влади побудована таким чином, що лише міністерство формує державну політику (умовно їх там 10+). Центральні органи виконавчої влади лише реалізують державну політику, сформовану для них міністерствами (їх умовно 50+). З цього загального правила є винятки — центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, які мають певні відхилення в той чи інший бік. Зокрема, це НАЗК, Фонд держмайна, Антимонопольний комітет України та АРМА. Тому правовий статус АРМА — це скоріше виняток. На етапі розробки закону він був задуманий як свого роду запобіжник від можливого впливу на АРМА. Розробники закону були абсолютно праві в тому, що коли АРМА запрацює на повну потужність, воно буде дуже незручним для багатьох в цій країні, а тому не можна виключати якихось спроб тиску. Отже, були необхідні якісь додаткові запобіжники.

Стосовно спроб тиску на нашу організацію, як вже казав, що АРМА не може подобатися власникам майна, яке воно розшукує. Наразі практика складається таким чином, що переважна більшість власників майна, яке передається в управління АРМА, негативно ставляться до цих обставин. Хоча ми системно пояснюємо, що АРМА не є центром прийняття рішень, ми працюємо лише на підставі судових рішень. Коли до нас надходить судове рішення про передачу майна в управління, ми зобов'язані його виконувати. Закон не передбачає жодної опції для АРМА, щоб можна було відмовитися від виконання судового рішення, якось його відкласти через те, що на АРМА здійснюють тиск. Отже, якщо власник незадоволений фактом передачі майна в управління АРМА, то він має звертатися не до АРМА.

— Тобто йому необхідно оскаржувати рішення суду?

— Закон містить дуже просту загальну формулу: управління нерозривно пов'язане з дією арешту, тобто щойно припиняється арешт на майно, автоматично припиняється управління. Тому загальна порада для власників: якщо вам не подобається факт передачі майна в управління АРМА, будь ласка, вживайте заходів для скасування арешту, тоді ми повернемо майно. У 2018 р. у нас були такі приклади, коли за клопотаннями власників скасовувався арешт і ми повертали майно.

— Скільки часу проходить з того моменту, як до Вас надходить клопотання про скасування арешту чи постанова суду про скасування арешту до реального зняття арешту з активів?

— За загальним правилом, коли АРМА одержує належним чином засвідчену копію судового рішення про скасування арешту від суду, то протягом 3‑х днів з цього моменту ми зобов'язані повернути актив з управління. Чому від суду, тому що у нас вже були спроби недобросовісних адвокатів представити кольоровий папір як примірник судового рішення, тобто коли адвокати зверталися з підробленим судовим рішенням. До того ж, якщо ми припинимо управління в такому випадку, це призведе до конкретних наслідків.

— Чи зверталася АРМА через такі дії адвокатів до відповідних органів адвокатського самоврядування?

— Коли адвокати надають нам подібні документи, передусім, ми звертаємося до судів з повідомленням про те, що адвокат подав до нас подібний документ, та просимо надіслати нам належним чином засвідчену копію судового рішення, щоб ми могли приймати рішення в межах профільного закону.

— Що може бути підставою для арешту майна?

— Всі ці моменти врегульовані КПК (зокрема, ст. 170). Загалом, існує чотири мети накладення арешту. Перша — забезпечення речового доказу, коли у слідства існують підстави вважати, що власник чи третя особа може вжити заходів, щоб знищити речовий доказ, перетворити його у щось інше. Друга — забезпечення конфіскації. Третя — забезпечення спеціальної конфіскації, тобто коли мова йде про те, що завдяки цьому активу в майбутньому може бути здійснено спеціальну конфіскацію. Якщо зараз не арештувати актив, то власник може його вивести, приховати, тому надалі неможливо буде провести конфіскацію. Четверта — забезпечення цивільного позову в кримінальному провадженні.

Завдання накладення арешту — зберегти майно, запобігти його псуванню, втраті, пошкодженню, перетворенню тощо. Логіка інституту управління арештованим майном полягає в тому, що він має застосовуватися тоді, коли арешту недостатньо, щоб досягти мети арешту, тобто коли заборони володіння/користування/розпорядження недостатньо, щоб зберегти актив. Наприклад, якщо мова йде про арешт земельної ділянки в 100 га посеред Карпат, то у мене виникає сумнів, чи потрібно таке майно передавати в управління, адже ця земельна ділянка існувала 1000 років тому і надалі існуватиме ще 1000 років

— Тобто потрібна лише заборона відчуження?

— У випадку із земельною ділянкою, як на мене, арешту з повною забороною відчуження достатньо, щоб убезпечити цей актив. Коли мова йде про те, що існують підстави вважати, що певне майно може бути перетворене, приховане, переміщене, якимось чином легалізоване, трансформоване власником або власник може вжити певних заходів, щоб генерувати подальші доходи на незаконно здобутому майні, тоді в цьому є сенс. Загалом, саме так створювався цей інститут у західних країнах. Особливо активно він створювався в Італії в межах процесу боротьби з мафією, коли державні органи зрозуміли, що фінансових ресурсів у злочинних організацій настільки багато, що їхні заборони ні на що не впливають. Навіть в умовах заборон активи продовжували генерувати колосальні надходження, саме завдяки цим надходженням здійснювалася протидія правоохоронним органам. Тому ідея цього інституту полягала в тому, щоб тимчасово відсторонити потенційного правопорушника від джерел надходжень, які потенційно можуть генеруватися через якісь незаконні активи.

В українському законі ця філософія недостатньо втілена. На мою думку, мета запобігти одержанню незаконних надходжень могла б бути логічним поясненням для прокурора для подачі клопотання про передачу майна в управління, але ця підстава не передбачається кримінальним процесуальним законом. Тому формально-юридично до управління АРМА може передаватися будь-який актив, арештований у кримінальному провадженні, якщо він відповідає простим критеріям: вартість, визнання речовим доказом тощо. Однак немає критерію про те, чи потребує він за своїми економічними, фізичними, хімічними властивостями цього управління, а такий критерій мав би бути. До речі, ми включили його у проект закону, тому що не все арештоване майно має передаватися в управління АРМА. Існують речі, якими управляти або надзвичайно складно, або дорого (до того ж в умовах невизначеності, оскільки управління може припинитися будь-коли). Це великий виклик, у тому числі для управителів арештованим майном, адже це зупиняє їх від будь-яких серйозних інвестицій в актив. Актив може коштувати дорого, але усвідомлюючи, що його можна втратити кожні 3 дні з моменту припинення арешту, будь-який бізнесмен не буде в нього вкладати значні інвестиції.

— Чи використовуєте Ви мережу Інтернет для пошуку інформації? Це виключно відкриті дані або ж Darknet? Наскільки це законно?

— Ст. 10 профільного закону надає доступ до великої кількості інформаційних ресурсів, у тому числі до державних баз даних, реєстрів, які перебувають у віданні муніципальних органів. Також ми можемо застосовувати інші не заборонені законом джерела інформації (сегмент відкритої інформації). Дані з мережі Інтернет можуть бути корисними для виявлення, розшуку активів та управління ними.

Безперечно, ми застосовуємо інструменти як класичних, так і спеціальних пошукових сервісів. Наприклад, ні для кого не секрет, що пошукова система Google використовує різні пошукoві алгоритми. В мережі є певні речі, які неможливо знайти інструментами Google. Ми плануємо максимально розширювати коло інформаційних ресурсів, які для нас можуть бути корисними. Існує 300 джерел інформації (як у межах, так і за межами України), які нас цікавлять і до яких з часом ми маємо дійти та отримати відповідний доступ. Розшук майна, аналіз цієї інформації, доступ до інформації у джерелах має бути максимально автоматизованим.

Для нас це достатньо серйозний виклик, адже маючи доступ до 20 реєстрів, проблема полягає у способі цього доступу, оскільки до кожного реєстру потрібен індивідуальний вхід, перевірка інформації, її вивантаження. Технічно це реально зробити завдяки інструментам певного програмного забезпечення, яке можливо створити. Це значно пришвидшило б діяльність з розшуку активів. Однак це час та кошти. До того ж в Україні всі бази даних є достатньо індивідуальними, до кожної з них потрібен індивідуальний підхід. Ми розуміємо, що майбутнє — це коли ми матимемо прямий автоматизований доступ до 300 джерел інформації. Лише так можна буде якісно обробляти інформацію, а не заходити окремо в кожне джерело.

— Що Ви шукаєте в потенційних співробітниках, підбираючи персонал?

— По‑перше, 100% інтелект. По‑друге, ми завжди в перманентному пошуку зірок. Варто зазначити, що доступ до роботи можливий лише за результатами конкурсу або переведення. Як правило, ми практикуємо конкурс, а тому обмежені загальними правилами держслужби, тож особливих правил не можемо вигадати. Наприклад, набір питань для комп'ютерного тестування є однаковим, незалежно від характеру роботи, на яку відкрита вакансія. Далі — співбесіда. В будь-якому випадку конкурсна комісія зважає на досягнення конкурсанта. Ми цінуємо інтелект, порядність, здоров'я, натхнення.

Робота в АРМА — це не весняна прогулянка, це дуже цікаво для усього персоналу, але водночас тест на психологічну стійкість. Тому ми максимально намагаємося мотивувати персонал гідною заробітною платою і додатковими можливостями професійного розвитку.

— Які плани Ви маєте на найближче майбутнє?

— По‑перше, це подальший розвиток АРМА та його міцне становлення як державної інституції з тим набором функцій, який передбачається законом (у тому числі антикорупційні інституції). Якщо говорити про більш прикладні речі, то в цьому році все ж таки має бути запущений в роботу Єдиний державний реєстр арештованих активів.

По‑друге, станом на кінець минулого року зареєстровано 6 регіональних управлінь АРМА. В цьому році головне завдання — запустити повноцінну роботу всіх територіальних органів.

По‑третє, цьогоріч ми хочемо створити всі передумови для роботи такої функції як участь у представництві інтересів держави в закордонних юрисдикційних органах. Щодо конкретних функцій, то розшук — це перші кроки в автоматизації процесу за формулою: «максимізація машинної обробки щодо збору інформації + мінімізація участі людини в цьому процесі», збільшення параметрів швидкості та якості, поглиблення аналітичної складової обробки інформації.

Що стосується управління, то наша стратегічна мета полягає у залученні якомога більше бізнесу до участі в конкурсах, а також відкритість, прозорість, одержання довіри від бізнесу до АРМА з метою розвитку бізнесу та його захисту. Адже чимало функціоналу АРМА може використовуватися саме як інструмент для захисту бізнесу. Наприклад, профільний закон містить таку опцію як «передача в управління арештованого майна за згодою власника активу», який вважає, що кримінальне провадження було штучно створене та є інструментом тиску, щоб відділити його від майна. Якщо таке провадження починається і накладається арешт на майно, власник може самостійно звернутися до АРМА, щоб передати в управління майно, визначити межу цього управління, заборонити його продавати, виставити певні критерії ефективності управління, надати базові показники, від яких можна відштовхуватися, а також брати активну участь у контролі над цим управлінням.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати