Про розвиток юридичних практик в Україні взагалі та про податкову практику зокрема «Юридичній газеті» розповів партнер ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» Андрій СТЕЛЬМАЩУК
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Андрію, які Ви можете відзначити тенденції розвитку юридичного бізнесу, що є сьогодні в Україні, зокрема у практиках, в яких Ви спеціалізуєтесь?
– Вважаю, що юристів на юридичному ринку можна розділити на декілька категорій. Є група юристів, які вдають, що нічого не відбувається, розповідаючи як вони успішно обслуговують всіх клієнтів у різних практиках. Інша група юристів – це ті, які говорять про те, що юридичного риноку немає, або впав на 50-70%. Це інша крайність. Є й третя група юристів – це ті, які констатують, що ринок юридичних послуг справді скорочується, потреба в юридичних послугах зменшується, бізнес наголошує на тому, аби обслуговувати свої інтереси коштом внутрішніх корпоративних юристів. Але юристи юридичний бізнес намагається продовжувати шукати вихід із ситуації, зокрема шляхом фокусування на певних своїх практиках, або пошуку нових практик, які в турбулентних умовах можуть бути корисними для бізнесу і дадуть змогу вижити у період економічної нестабільності. До такої групи належимо й ми.
– Які практики актуальні, які втратили актуальність, чого наразі потребує бізнес?
– На мою думку, конфліктна практика завжди буде актуальною, особливо в часи, коли немає інвестицій.
Неконфліктні практики менш затребувані, однак не можна сказати, що це стосується всіх напрямів. Падіння зазнали практики банківського і фінансового права. Але це й не дивно у країні, де за рік зникає з карти сорок банків, а існування інших банків є під загрозою. Відомі банкіри кажуть про те, що в Україні буде важко банківській системі. Безумовно, це впливає на практику банківського та фінансового права. Практика M&A також впала. Якщо в ній відбуваються якісь рухи, то вони пов’язані не з розвитком бізнесу, а з тим, що він якось тримається і відбувається перерозподіл ресурсів, або відбуваються якісь дрібні угоди, які важко назвати системними та такими, що можуть для юристів формувати певну практику.
Є звичайно скептичні прогнози щодо практики нерухомості, оскільки важко очікувати, що найближчим часом будуть здійснюватися значні інвестиції в будівництво. Проте з іншого боку той стан справ, який є в країні дає підстави говорити про те, що лише питання часу, коли практика нерухомості, інфраструктурних проектів почне виходити на свої попередні позиції, а, можливо, навіть стане ще сильнішою. Справа у тому, що ті руйнування, які були здійснені внаслідок війни на Сході країни є досить значними. Юристам можна буде обслуговувати інвесторів, які будуть відбудовувати, можливо, зокрема державу, і схід країни. Тому цю практику не можна списувати з рахунків, і експертиза у ній знадобиться. Це лише питання часу.
Якщо говорити про позитивне, то особливо популярною на сьогодні є судова практика у контексті кримінальних справ. Багатьох юристів ми зараз бачимо по телевізору. Вони представляють інтереси різних політиків, колишніх бізнесменів. Це пов’язано із тими негативними явищами, які є в економіці та стали лакмусовим папірцем для недоліків роботи бізнесу, які були раніше. Відповідно, зрештою це має наслідком певні кримінальні провадження.
Зараз практично кожен податковий спір супроводжується кримінальним процесом, якщо сума трошки вища тієї, з якої вже можна притягати до кримінальної відповідальності. Це масові випадки. Мені здається, що перехід від таких класичних практик, які характерні для великих юридичних фірм, до практик, які не характерні для великого юридичного бізнесу, буде вбік останніх, для того, щоб залишатися на плаву, коли пройдуть непрості часи. Юрфірми вдаватимуться до непростих кроків, які раніше ніколи не робили.
– Андрію, ви спеціалізуєтеся у практиці податкового права. Які зараз потреби клієнта у цій галузі? Які тенденції розвитку цієї практики?
– Насправді податкова практика розвивається за рахунок того, що наші податкові органи до цього часу залишаються досить креативними, та їхня винахідливість не знає меж. Незважаючи на те, що ми маємо новий Податковий кодекс і цього року набули чинності досить серйозні зміни до нього, практика застосування цих норм і розуміння того, яким чином вони мають працювати давним-давно склалися.
Успіх податкової практики з погляду консультування і судових справ створюють податкові органи, які у своїй гонитві за тим, щоб наповнити бюджет вдаються до надто креативних речей, які не зовсім відповідають законодавству. Спектр питань, які виникають у податківців, – найрізноманітніший. Сьогодні можна сказати, що податкова працює секторально, тобто виходить на певні групи виробників продукції або на певний сегмент бізнесу і починає їх перевіряти, знаходить питання, за які можна зачепитися, і ми бачимо великий попит на консультації у цій сфері. У результаті виникають податкові спори. Насправді прогнозувати, що можуть зробити податкові органи завтра – це марна справа.
– Не так давно був прийнятий закон, яким передбачена можливість податкового компромісу для бізнесу. Чи вчасно його було прийнято і чи працює він?
– Серед наших клієнтів були випадки застосування податкового компромісу. В інформаційному просторі думки розділилися навпіл: є як прихильники цього явища, так і противники. Я особисто думаю, що податковий компроміс не є тим інструментом, який забезпечить стабільність у податковій системі, і можливість для платників податків працювати так, щоб це було взаємовигідно і для бізнесу, і для держави. Тобто податковий компроміс у тому вигляді, в якому він є зараз – це індульгенція для того бізнесу, який не платив грошей у бюджет, і можливість вийти з тіні. Свого часу екс-голова Державної фіскальної служби Ігор Білоус говорив про те, що податківці розуміють чесний бізнес, який вимушений був працювати за якимось непрозорими схемами через те, що їх змусила це зробити попередня влада. Тому вони впровадили інститут податкового компромісу для того, щоб всі могли продовжити чесно працювати з мінімальними фінансовими втратами. Але я важко собі уявляю як можна було чесного платника податків змусити діяти нечесно. Чому зараз ті, кого «змусили», мають отримати якісь переваги? Фактично, вони не платили податків тоді, коли інші сплачували їх, мали перевірки, кримінальні справи тощо. Я більше схиляюся убік тих, хто чесно вів бізнес. У нас є клієнти, які понесли колосальні фінансові втрати, десятки мільйонів євро, через те, що не погоджувалися працювати за тими умовами, які їм пропонував попередній режим. Але є й така категорія бізнесу, для якого ухилення від сплати податків, – це було нормою речей. І їм теж очевидно, якщо проаналізувати норми про податковий компроміс, можна скористатися ним, заплатити 5% до бюджету, щоб уникнути проблем й далі працювати по-новому. Очевидно, що такі люди не будуть цього робити, а просто припинять свій бізнес. Проте сам факт, що вони платять 5% і звільняються від відповідальності, є неправильним і несправедливим. Тому якщо ми хочемо досягти у суспільстві розуміння того, що закон працює однаково для всіх, – всі ці категорії платників податків повинні за минулі періоди відповісти в рамках того законодавства, яке діяло на той час.
Усі розуміють, що на сьогодні з погляду ведення бізнесу нічого особливо не змінилося. У судах судді, ну принаймні так вони розповідають, досі отримують вказівки податкового органу про те, що треба виносити рішення на користь держави, що треба поповнювати державний бюджет. Особисто я це чув після судового засідання.
Зараз у країні не працює принцип невідворотності покарання. Тому сьогодні можна піти на податковий компроміс, заплатити 5%, а далі знову жити як попало. Потім знову прийде інша влада, запропонує податковий компроміс і все буде гаразд. Така ситуація не стимулює до того, щоб платники податку вели бізнес чесно. В який момент необхідно розірвати це порочне коло – складно сказати. Хоча, мабуть, треба починати з того, щоб була політична воля, треба, щоб бізнес самоорганізувався. Але ми не маємо якихось суттєвих зрушень, з погляду ведення бізнесу, з погляду загальної атмосфери сприятливості чи несприятливості в нашій країні.
– На початку року було зменшено єдиний соціальний внесок, об’єднали соцфонди і в ДФС заявили, що це зменшить навантаження на бізнес. Чи це насправді так?
– Керівництво держави, коли приймали зміни до податкового кодексу обговорювали те, що у нас з 22 податків залишиться 9. Насправді цього не відбулося. Окремі податки були збільшені, тому фактично в одному податку ми знаходимо ті податки, які були раніше. Тому це все жонглювання словами. За останні 12 років у нас не було жодних системних змін до податкового законодавства. Можливо, нам не треба кардинально змінювати податкову систему, але те, що відбувається, – це косметичні зміни, які не ведуть до розуміння того, що можна чесно сплачувати податки і розраховувати на те, що держава у свою чергу буде виконувати свої функції. Доки влада системно не підійде до цього питання, і взагалі до питання справ у державі – нічого особливого не зміниться.
– Ви сказали, що податкова намагається, умовно кажучи, на свій бік схилити суди, щоби податкові справи вирішували на її користь. А от чи всі судді йдуть на це? Чи є така тенденція, що судді все-таки дослуховуються до думки адвокатів?
– Складно сказати, що це вже тенденція, що судді дослуховуються до думки адвокатів. Судова система також не однорідна. Якби в ній всі люди були порядні, чесні та з бездоганною репутацією, то можна було б говорити, про те, що є якісь певні тенденції. Оскільки люди різні, то відповідно, ми маємо різні результати. Є судді з правильною правосвідомістю і зрозуміло, що від них можна очікувати на справедливе рішення. Є судді, які незалежно від того, яка в тебе справа мають тенденцію приймати рішення не на користь платника податку. Це судді які, як правило, є колишніми працівниками правоохоронних органів.
Зараз, якщо взяти, наприклад, перелік суддів, які займаються, як правило, податковими спорами у суді першої інстанції, то залежно від того, до якого судді потрапляє справа, можна з високою ймовірністю прогнозувати результат. Тобто у деяких випадках рішення суду стають прогнозованими. У першій інстанції можна робити прогнози, там є небагато суддів, які розглядають податкові спори і в нас вже є достатній досвід у цих справах. В апеляційних судах ситуація дещо інша. Там можна вже розраховувати на те, що буде винесено рішення більш прогнозоване, але з погляду судової практики, яка склалася, з погляду твоєї правової позиції. Звичайно, там не має жодних гарантій, але загалом в апеляційних судах ситуація краща.
У ВАСУ, мабуть, з погляду правового розуміння ситуація ще краща. Але у нашій практиці були випадки, коли ми розуміли, що стосовно певних платників податку ставляться з позиції дискримінації, оскільки аналогічні спори з іншими платниками податків вирішувались по-іншому. Тобто клієнт розумів, що там така ситуація, ми доводили справу до апеляції, отримували позитивне рішення, а далі він, знаючи яким буде рішення ВАСУ, не витрачав коштів на адвокатів, оскільки у будь-якому випадку воно б не було на його користь. Це приклад дуже великої міжнародної корпорації, яка розуміла, що в неї є політичні проблеми у ВАСУ.
– Як захистити себе від кримінальних переслідувань в податкових спорах?
– Тут є різні категорій справ: політичне замовлення, комерційне замовлення, звичайний податковий спір. Звичайно, захиститися від таких кримінальних справ досить непросто. Податковий спір, претензії податкової до платника податків – це лише інструмент тиску на бізнес. Це питання не вирішується виключно юридичними інструментами. Тут треба бити на сполох, привертати увагу громадськості, бо злодій любить тишу.
Якщо ми беремо ситуацію, коли звичайний податковий спір, у великих розмірах було зараховано несплату податків, то, як правило, з нашого досвіду кримінальна справа використовується як інструмент тиску на платника податку. Найкраща порада тут – звернутися до адвоката і не панікувати. Звичайно, для керівника, для бухгалтера дуже боляче, коли тобі кажуть, що ти ухилився від сплати податків і тепер давай ми будемо щодо тебе проводити розслідування. Звичайно, керівник, бухгалтер будуть лобіювати те, щоб бізнес сплатив податки, тому що сплата податків – це фактично припинення кримінального провадження. Правоохоронці певною мірою розуміють психологію людей і досить часто зловживають таким інструментом, як кримінальна справа, для того, щоб змусити платника податку дуже швидко заплатити до бюджету. У нас були неодноразово справи, коли ми виходили з аналогічної ситуації виключно завдяки тому, що нам вдавалося правильно підготувати клієнта сходити на допит.
Цікаво, що у нас неодноразово були ситуації, коли податківці просили клієнта знайти співробітника, який візьме на себе провину в ухиленні податків і на цьому справу закриють. Тобто такі справи потрібні лише для статистики.
Дивіться також відео-блог Андрія Стельмащука на тему податкового компромісу - http://bit.ly/taxcompromise