Напередодні професійного свята – Дня юриста про своє бачення ефективної роботи державного сектору, необхідні зміни та закордонний досвід у сфері державного управління «Юридичній газеті» розповіла міністр Кабінету міністрів України Ганна ОНИЩЕНКО
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пані Ганно, за короткий період часу Вам вдалося побудувати досить стрімку кар`єру в політиці. З якими труднощами довелося зіткнулися на професійному шляху від моменту коли працювали юристом у приватному секторі та вже на державній службі?
- Перш ніж перейти до відповіді, я хотіла б привітати всіх колег з професійним святом – Днем юриста. Це свято для мене найулюбленіше після Нового року, це святий день для юристів. Хочу побажати цікавих справ, щоб робота приносила не лише матеріальне, але й моральне задоволення, і взагалі, щоб робота була дійсно цікавою.
Стосовно вашого запитання, то з труднощами не тільки стикалася, але й продовжую стикатися з ними щодня. Якщо говорити про кар’єру юриста, адвоката, то, власне, ні з колективом, ні з виконанням щоденних обов’язків не було якихось проблем. У всіх бувають хороші та погані дні. Загалом, труднощі розпочинались тоді, коли, наприклад, суд приймав несподіване рішення, яке, на жаль, було вмотивовано далеко не нормами закону… І дуже прикро, що інколи справу виграє не той, хто знає закон, а той, хто знає суддю.
Якщо говорити про перші кроки на державних посадах, то, напевно, складним був сам перехід з приватного сектору у державний. По-перше, коли я займалася юридичною практикою і працювала у невеликій компанії, у мене не було великої кількості підлеглих. Коли я потрапила на державну службу, і підлеглих з’явилось декілька сотень, а то й тисяч, це було для мене шоком, суто з об’єктивних причин.
По-друге, що мене здивувало, це той рівень бюрократії, що існує. Я не її прихильник, але разом з тим, коли йдеться про велику державну машину, то здорова бюрократія має бути, оскільки без цього система не буде функціонувати, але підкреслюю, не має бути так, що для отримання одного документу треба подати десять. Через те, ті позитивні справи, які можна зробити за декілька днів, робляться значно довше.
І ще одна проблема, на яку я натрапила на початку роботи у державному секторі, це те, що багато людей не сприймають керівника такого молодого віку. Перші кілька місяців мені необхідно було доводити, чому саме мене призначили на цю посаду. Але я довела, що нормально сприймаю конструктивну критику і завжди прислухаюся до порад, якщо вони того варті. Тому, якщо не враховувати ці перші місяці, я не можу сказати, що є якісь нереальні труднощі, окрім самої роботи.
- Які особисті якості допомагають Вам у повсякденному житті справлятись з тим обсягом роботи, який передбачає Ваша посада?
- Напевно, вміння організувати свій робочий час, і взагалі, планувати свій день. За останні кілька років я прийшла до висновку, що якщо не брати до уваги важливість свого здоров’я і своїх близьких, то найважливіше у нашому житті – це є час. Я намагаюся робити так, аби використовувати максимально ефективно ту кількість часу яка в мене є. Це пов’язано, по-перше, з плануванням свого дня настільки, наскільки це залежить від мене, бо, наприклад, час проведення термінового засідання уряду від мене не залежить. Але враховуючи необхідність дуже оперативно реагувати на потреби часу, міністри збираються досить швидко. Тобто, якщо не брати до уваги ці форс-мажорні обставини, я намагаюсь досить педантично підходити до робочого часу і до часу на відпочинок, оскільки від цього, насамперед, залежить тонус і стан здоров’я, адже хворіти я собі дозволити не можу.
Другий аспект, який допомагає у роботі, – це комунікабельність. На публічній посаді дуже важливим є вміння спілкуватися з людьми, знаходити підхід до них, досягати компромісу. А якщо компроміс не можливо знайти, необхідно вміти гідно співіснувати.
- Що сьогодні Ви вважаєте своїм найбільшим досягненням на посаді Міністра КМУ? Які реформи, за які Ви відповідаєте, вважаєте успішними? Що ще хотілось би реалізувати? Чого особисто для себе Ви хотіли б досягнути на цій посаді?
- На сьогодні найбільшим досягненням є те, що мені вдалося запровадити електронне розсилання проектів різних документів, які раніше, зазвичай, друкували у великій кількості, на що, відповідно, витрачалися значні бюджетні кошти. Щоб зрозуміти, про що йде мова, зазначу, що раніше на кожне засідання уряду виносилося від 50 до 80 питань порядку денного. І після того як порядок денний був сформований, він роздруковувався і в паперовому вигляді направлявся до усіх міністрів, міністерств та відомств, що мають відношення до розгляду того чи іншого питання. Ми підрахували, що на одне засідання друкували близько 20 тис. аркушів паперу. Тобто роздрукувати всі питання порядку денного з усіма додатками для всіх – це недешево. Але з початку вересня ми запровадили програму, завдяки якій усі ці документи надсилаються в електронному варіанті, а отже, ми маємо можливість значно економити. І не залежно від того, як довго я обійматиму цю посаду, таким досягненням можна пишатися.
Тобто в системі електронної взаємодії, так званої СЕП центральних органів виконавчої влади, відбувається пересилання посилання, яке можна відкрити та побачити порядок денний і, відповідно, всі додаткові матеріали. Якщо хтось хоче залишити собі певні документи, то є можливість надіслати їх на необхідний e-mail, і коли буде в тому потреба подивитися на планшеті, смартфоні чи стаціонарному комп’ютері. Більше того, ми забезпечили wi-fi в тих залах, де відбуваються засідання та наради. Таким чином скановані документи відкриваються за секунди. Тому, на моє переконання, це є значним досягненням, враховуючи те, що задля цього ми не витратили державні кошти. Звичайно, було багато подібних напрацювань і до мене, але вони або не працювали, або працювали неналежним чином, а нам вдалося їх об’єднати, доробити, і ми отримали результат. На мою думку, нам вже вдалося зробити перший крок у реформуванні, у зміні підходу до роботи, функціонуванні державного апарату. Далі я планую вибудувати роботу таким чином, що навіть ті питання, які під час засідань вносяться з голови, розсилалися як скановані документи, а не роздавалися у роздрукованому вигляді, або ще краще, в електронному вигляді потрапляти в систему СЕП.
Разом з тим, основна моя робота – це щоденна, рутинна праця, яка полягає у забезпеченні експертної, організаційної та фахової роботи Кабінету міністрів. Тобто опрацювання сотень проектів актів уряду, які надходять з усіх міністерств, підготовка їх для розгляду спочатку на урядовому комітеті, потім на засіданні уряду. Це власне те, чим займаються працівники секретаріату КМУ, і на моє переконання, якщо ця робота припиниться, перш за все,це завдасть удару якості урядових документів.
- Сьогодні багато чиновників, які працюють на вищих керівних посадах в Уряді – вихідці з бізнесу, більшість з яких вже досягли певних висот у своїй кар`єрі. Як Ви вважаєте, що керує цими людьми у прагненні категорично змінити свою сферу діяльності? Як Ви вважаєте, які люди повинні займати політичні посади – ті, які все життя були пов’язані з державною службою чи, навпаки, нові люди з новими ідеями та методами роботи?
- Усі люди різні, тому я не стала б усіх рівняти. Є нові чиновники, вихідці з приватного сектору, які зарекомендували себе як професіонали, є ті, хто, на жаль, не виправдав сподівань або і не планував цього робити. Тому не можна сказати, що всі, хто прийшов на державну службу з приватного бізнесу хороші, а всі, хто до цього працював або працює у державному секторі погані чи корупціонери. Разом з тим, я вважаю, що у будь-якому випадку оновлення системи має відбуватися, адже покоління, якому зараз 30-35 років мислить не так, як ті, кому вже 50. І справа не в тому, що одні гірші за інших. Просто різний спосіб мислення, дещо інші цінності, підходи до роботи. Тому я за те, щоб приходили молоді люди. Хоча, безперечно, необхідно зберегти та передати досвід тих спеціалістів, які займалися своєю справою багато років. Я категорично не підтримую думку про те, що якщо людина багато років працювала в одній сфері, то вона вже не може працювати в іншій. Отже, ці питання треба вирішувати дуже обережно.
Той факт, що на державну службу приходять люди з приватного сектору, – це добре. Приватний сектор об’єктивно розвивається швидше. Це стосується і використання у роботі новітніх технологій, електронного документообігу, швидкості прийняття рішень, мобільності мислення тощо. Це все, скажімо, доповнить і омолодить державну службу. З іншого боку, маючи півторарічний досвід роботи на державній посаді, маю сказати, що є речі, які не спрацьовують на держслужбі так, як у приватному секторі. Тому далеко не все можна і потрібно насаджувати, автоматично накладати на рішення, які стосуються мільйонів людей. Наприклад, якщо мова йде про прийняття рішення у невеликій компанії, то, зрозуміло, що від його прийняття до реалізації є можливість витратити небагато часу. На державному рівні, наприклад, питання бюджету або фінансування одноосібно керівник не може вирішити. Щось має проаналізувати Мінфін, щось – інше міністерство, а вже потім буде прийнято чи не прийнято конкретне рішення. Тому інколи через спробу пришвидшити ті чи інші рішення, навіть запровадження яких є позитивним, можна отримати зворотній ефект.
- Ваша посада передбачає закордонні відрядження. Що Вам запам’яталось найбільше з робочих візитів до іноземних країн? Яку практику державного управління Ви хотіли б запропонувати реалізовувати у нашій державі? Чи є якісь методи роботи у нас, які можна було б запропонувати іноземним колегам?
- Я бачила як працюють мої колеги в Польщі, Грузії, Ізраїлі. У Грузії мені дуже сподобалося як працює система електронного погодження, тобто в них так само є електрона система, куди можна завантажити документи та роздрукувати за необхідності. І якщо ми зробили перший крок, то вони – десятий. Досить цікавий досвід у поляків. У нас зараз дуже багато говорять про те, що секретаріат треба скорочувати. Але зазначу, що, по-перше, в 2014 р. вже було скорочення. По-друге, в цьому році теж відбулось скорочення. Польські колеги розповіли мені, що коли у 90-х рр. вони почали розбудовувати нову країну, штат канцелярії уряду також був дуже великий і його суттєво скоротили, в декілька разів. Але що вони побачили згодом? Якість урядових проектів знизилася кардинально, і роль уряду була дуже послаблена, в результаті довелося знову збільшувати кількість працівників канцелярії. Зараз їм вдалося знайти компроміс, середній варіант між тим, що було до 90-х рр. і того, що було після тотального скорочення. До цих питань треба мати дуже виважений підхід. Скорочувати можна лише за умови, якщо в нас забирають якусь функцію і, зрозуміло, що певні люди не повинні її більше виконувати. Але в ситуації, коли відбувається скорочення штату, а навантаження не зменшується, і при тій кількості функцій, які ми зараз об’єктивно виконуємо, я не бачу можливості скоротити штат вдвічі або втричі.
- Що Ви могли б порадити молодому поколінню юристів, які будуть працювати на благо нашої країни? Які якості вони повинні в собі розвивати, до чого прагнути і як будувати свою кар’єру? Можливо, є якийсь особистий рецепт успіху?
- Для юриста дуже важливо мати хорошу теоретичну базу. Те висловлювання, що вчишся в університеті чи не вчишся, але коли прийдеш на роботу, тебе перевчать, на моє переконання, є помилковою. Я вважаю, що юрист, який не має глибоких теоретичних знань, може досягнути певної сходинки і, дійсно, він може вийти на певний рівень та штампувати договори або позовні заяви більш менш схожі між собою. Але, наприклад, якщо виникає питання, на яке чинне законодавство не дає відповіді, особливо це трапляється у процесі перегляду справи на рівні вищих спеціалізованих судів, і от коли необхідно подавати відповідні заяви, тут, безперечно, потрібні не лише практичні, але й глибокі теоретичні знання, і, повірте, далеко не кожному юристу це вдається зробити належним чином. Необхідно добре знати судову практику, і попри те, що ми – не країна прецедентного права, але разом з тим, у нас є практика, яка формується роками, і яку ми формуємо зараз. І залежно від того, як ми сформуємо цю практику, такі рішення суди прийматимуть завтра.