Популярні матеріали

03 квітня 2018, 11:33

«Єдиний шлях до професійного зростання – бажання брати на себе більше відповідальності»

У 2010 р. Дмитро Доненко почав працювати в компанії ENGARDE на посаді стажера. У березні 2018 р. компанією було оголошено про розширення партнерського складу та призначення Дмитра партнером ENGARDE. «Юридична Газета» поспілкувалася з ним про 8-річний шлях до партнерства, враження, нові обов’язки та плани, а також розпитала про рецепт успіху в юридичному світі

Дмитро Доненко 

– Дмитре, розкажіть, як будувалася Ваша кар’єра до приходу в ENGARDE?

– Я розпочав свою кар’єру одразу після університету саме в ENGARDE. Ірина Назарова, керуючий партнер компанії, була тренером нашої студентської команди. На останньому році навчання я взяв участь у студентських змаганнях з міжнародного комерційного арбітражу імені Віллема Віса, після яких почав працювати в компанії ENGARDE. Моя історія – це шлях від стажера до партнера в межах однієї юридичної фірми. Я дякую колективу ENGARDE, що прийняли мене та допомогли оволодіти тими навичками та знаннями, які маю зараз. Звісно, я також вдячний партнерам фірми за те, що були і залишаються прикладом.

– Чи ставили собі за мету стати партнером, приєднавшись до команди ENGARDE у 2010 р.?

– Мені здається, що кожен юрист мріє одного дня стати партнером. У 2010 р., 8 років тому, я прийшов у ENGARDE на позицію стажера. Я завжди думав, що немає обмежень в тому, чого ми можемо досягти, – крім тих, що ми створюємо для себе самі. Не можна сказати, що партнерство було самоціллю. Я завжди намагався ставитися до роботи відповідально, не боятися нових викликів та завдань, виконувати роботу якісно і вчасно, розвиватися професійно. Я не ставлюся до партнерства, як до призу в кінці шляху. Це, скоріше, визнання певних навичок, новий етап в житті, рівень відповідальності за роботу та бізнес-процеси фірми.

– Як Ваші нинішні завдання відрізнятимуться від колишніх? В планах більше часу приділятимете управлінській діяльності чи клієнтській роботі?

– Для мене партнер – це людина, яка відповідає за кінцевий результат роботи. Мені подобається юридична робота, тому не планую її залишати. Я така людина, що намагаюся контролювати все, що можливо та не можливо особисто. Але час в добі обмежений. Тому години, які я зможу приділяти клієнтській роботі, безумовно, зменшаться, а управлінській роботі – зростуть. Від цього нікуди не подітися.

Я думаю, що зросте також час, присвячений маркетингу, а також розвитку бізнесу фірми.

Впевнений, що в моєму житті залишиться важлива для мене робота pro bono. Я завжди приділяв час роботі зі студентами. У студентські роки брав учать у конкурсах з судових дебатів (мут кортах), зокрема в конкурсах Telders, Jessup, Willem C Vis. Коли я став практикуючим юристом, то почав допомагати студентам, адже це – інвестиції у наше майбутнє. Сподіваюся, ця частина мого життя залишиться зі мною і в подальшому.

– Чому вам так цікаво працювати зі студентами?

– Це важливо. Студенти – це майбутнє юридичної професії. Крім того, тут є й практичний аспект, який полягає в тому, що робота й постійне спілкування зі студентами допомагають підбирати майбутніх співробітників для компанії. Також коли я був студентом, то зустрів людей, які мені допомагали розвиватися та дійти до сьогоднішнього рівня. Я намагаюся таким чином «віддячити» та допомогти молодому поколінню професійно розвиватися.

– Розкажіть, яким є сучасний студент-юрист?

– Насправді все індивідуально. Є люди, які можуть та беруть на себе відповідальність, участь у відповідних заходах, розвиваються. А є й ті, що, навпаки, не дуже серйозно ставляться до майбутньої професії. Вважаю, що є достойні студенти. Цього року я був суддею на конкурсі імені Філіппа Джессопа, який проходив у лютому. Був надзвичайно вражений рівнем підготовки команд, що взяли в ньому участь.

– У спілкуванні зі студентами останні розповідають Вам про свої професійні плани на майбутнє? В сенсі того, де хотіли б працювати.

– Я пам’ятаю себе, коли був студентом. Не можу сказати, що під час навчання кожен з них достеменно знає, де хотів би працювати. Вважаю, що конкурси з міжнародного права чудово демонструють, чим саме займаються юристи в реальному житті, тому студенти, що беруть участь у подібних конкурсах, є одними з найкращих кандидатів для майбутнього працевлаштування.

– Надайте кілька лайфхаків «з перших вуст» – як стати партнером юридичної фірми?

– Відповідь на це питання складна та проста одночасно. Я переконаний, що єдиний шлях до професійного зростання полягає в тому, щоб брати на себе більше відповідальності. Поруч з нами завжди є, що робити. Не треба чекати чиїхось вказівок. Якщо ви бачите певну роботу, треба брати та робити. Ваше життя від цього не стане легшим, але іншого шляху для розвитку не існує. Не скажу, що це стосується виключно юридичного бізнесу. На мій погляд, ця порада є дієвою для будь-якої сфери.

Також корисно мати ментора, який може допомогти, дати пораду, коли потрібно. Це може бути навіть людина, яка не працює в юридичній компанії поряд з тобою, але вона зможе пояснити та порадити, який шлях для професійного руху краще обрати.

– Ви зачепили тему підвищення рівня відповідальності з отриманням партнерства. Скажіть, чи не було Вам страшно перед новими челенджами?

– У мене насправді й не було часу боятися (посміхається – ред.). Робота та кар’єра юриста в Україні – це майже завжди неочікувані події. Ти ніколи не маєш часу підготуватися до чогось конкретного. Просто в твоєму житті відбуваються певні події й треба швидко реагувати, брати відповідальність та робити щось настільки якісно, наскільки ти можеш. Тому ні – страшно не було.

– Чому вирішили присвятити своє професійне життя саме міжнародному арбітражу? Чим ця сфера цікавить Вас найбільше?

– На мій погляд, арбітраж є найкращим, що може статися з юристом. По-перше, це завжди міжнародні проекти, робота в міжнародній команді, можливість бачити світ з міжнародної перспективи. По-друге, специфіка арбітражу полягає в тому (особливо це стосується інвестиційного арбітражу), що в ньому не буває легких проектів. Розгляд справи зазвичай триває декілька років. За цей час юристи кожної зі сторін мають змогу все проаналізувати, а також підготувати всі можливі та неможливі юридичні аргументи. Тому кожна справа – це фактично дисертація на задану тему. Масштаб, складність, рівень відповідальності ніколи не дозволяють сумувати.

Також у роботі мені подобається можливість зустрічі з людьми з абсолютно різних галузей. В одній справі це банкіри, в іншій – спеціалісти паливного сектору, агробізнесу, державні чиновники тощо.

– Якщо порівняти практику міжнародного арбітражу, коли Ви починали нею займатися, та сьогодні, які тенденції можете відзначити?

– З того часу змінилася специфіка спорів. Це відбулося після 2013 р., з початком анексії Криму. Якщо раніше в нашій практиці переважали комерційні спори (українські бізнесмени вирішували спори між собою), то зараз значно зросла їх частка між державою та інвесторами, а також міждержавних спорів. Є й багато кейсів, пов’язаних із Кримом, сферою нафти й газу. На мою думку, відбувається зростання практики інвестиційного арбітражу в Україні. Відповідних змін зазнала й практика в нашій компанії.

– Якими кейсами за Вашою участю пишаєтеся більш за все?

– Мабуть найбільшим професійним викликом стало призначення мене в якості арбітра у арбітражну справу за регламентом Арбітражного суду МТП (ICC). До цього моменту я переважно брав участь в арбітражних процесах в якості радника сторони спору. Призначення арбітром дозволило побачити те, що відбувається з іншої сторони паркану. Спілкування між арбітрами, обговорення, процес прийняття рішень – це все новий, захоплюючий та корисний для мене досвід, оскільки розуміння роботи арбітрів дає перевагу, коли ти працюєш в якості адвоката сторони.

Також не можу не відзначити роботу в інвестиційному арбітражі. Порівняно з комерційним арбітражем, це зовсім інший рівень відповідальності та складності, адже йдеться не про порушення певного договору, а про державну політику в цілому; не про дії певної юридичної особи, а про дії всього апарату держави.

– З 2011 р. Ви на постійній основі залучені до організації щорічної міжнародної конференції Kyiv Arbitration Days. Поділіться, що цікавого готуєте на цьогорічну конференцію?

– Конференція існує вже 7 років та є доволі успішною. Однак ми ставимо за мету амбітну ціль – не лише бути найкращим арбітражним заходом в Україні, але і конкурувати з заходами світового рівня. Цього року ми очікуємо на значне оновлення конференції. Буде нова локація, дати, сайт, формат нетворкінгу – Kyiv Arbitration Night. Ми хочемо створити платформу для спілкування спікерів та учасників у дружній атмосфері та без обмежень часу.

Головним спікером цього року стане Еммануель Гайяр, який виступить на тему корупції в арбітражі.

Сподіваюся, учасникам сподобаються цьогорічні зміни.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати