За останні кілька років попит на практику White Collar Crime в Україні збільшився в кілька разів. Це пов’язано з масштабними реформами всіх інститутів, що тривають в нашій країні. Адвокат, керуючий партнер VB Partners Денис Бугайподілився з «Юридичною Газетою» своїм баченням на напрямки розвитку та перспективи практики, а також – розповів про те, чого не вистачає українській адвокатурі для ефективної роботи органів самоврядування.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Денисе, з кожним днем практика White Collar Crime набирає все більшої популярності. Розкажіть про останні тенденції надання юридичних послуг у цій сфері. Наскільки затребуваними є юристи-фахівці з кримінального права? Чим це зумовлено?
- Насправді, практика WCC сьогодні більше ніж затребувана. Цьому сприяла зміна політичної ситуації в Україні, яка спровокувала велику кількість кримінальних проваджень, а також зміна практики та правил правоохоронних органів. Підстави для масштабних розслідувань були й раніше, але завжди існував інструмент для їх неформального вирішення. Зміни в країні та часті зміни керівництва в правоохоронному блоці показали, що класичні корупційні інструменти не працюють, вони дають лише тимчасовий результат. Це викликало попит саме на правові та адвокатські методи й підходи.
Окрім того, зростання попиту «згенерувало» створення Національного Антикорупційного Бюро України. Захист в антикорупційних справах вимагає нових підходів. Скажу відверто, рівень детективів, їхні методи значно вищі, ніж слідство прокуратури та поліції.
Ще один цікавий напрямок – справи щодо екстрадиції та питання розшуку через Інтерпол. Ці питання приємні тим, що коли клієнт перебуває «під судом» в європейській країні, адвокат має можливість захищати його виключно правовими методами. В закордонних судах прокурор не може подзвонити чи попросити суддю «допомогти» слідству. Бачимо принцип змагальності в дії, а не в теорії.
- Як Ви оцінюєте рівень законодавчого забезпечення цієї сфери?
- Я достатньо високо оцінюю якість нашого кримінально-процесуального законодавства. Тієї ж думки дотримуються і європейські експерти та інституції. Однак в Україні практика значно відрізняється від духу та норм закону.
Найбільша проблема – це зневажливе ставлення слідчих, прокурорів, іноді навіть суддів до закону, особливо щодо права на захист, а також невиконання його вимог. У нас досі панує радянське сприйняття концепції права на захист та принципу змагальності. На жаль, не всі судді готові бути безпристрасними арбітрами, в наших судах виправдувальні вироки – виняток, а не стандартна практика.
Наступне занепокоєння – це постійні спроби змінити кримінальний процесуальний кодекс. До того ж усі ці зміни стосуються саме обмеження свобод та права на захист. Під прикриттям популістичного лозунгу «повернути награбоване» законодавець планомірно зменшує обсяг прав підозрюваного/обвинуваченого.
- Якою є роль держави у боротьбі з «білокомірцевою» злочинністю?
- Роль держави має бути мінімальною. Органи державної влади постійно тиснуть на бізнес, генерують величезну кількість безпідставних кримінальних проваджень, використовують прокуратуру та КПК як інструмент тиску. Чого варте лише функціонування фактично нелегальної податкової міліції.
У класичному розумінні WCC – це не боротьба з незаконними вимогами «держави», а практика щодо злочинів у сфері бізнесу, корпоративне шахрайство та корупція, торгівля інсайдерською інформацією, посадові злочини.
Роль держави повинна проявитися у питанні реформування податкової міліції, потрібно перетворити її з карального органу в аналітичну службу.
- Якими є Ваші прогнози щодо перспективи практики White-Collar Crime в Україні?
Перспектива розвитку WCC райдужна. Роботи буде багато. За останні 5-7 років з другорядної практики WCC перетворилась на профільну спеціалізацію цілих компаній. Ще багато простору для росту та розширення.
На початку свого розвитку основний напрямок – корпоративне шахрайство та корупція. Випадки, коли протиправні дії вчиняють менеджери компанії, а компанія ініціює розслідування Сompliance, входять у практику українського бізнесу, але не всі розуміють, що робити з його результатами.
Вже формується окрема велика спеціалізація, яка пов’язана з корупційними злочинами. Діяльність НАБУ та САП, впровадження електронних декларацій додають великий обсяг роботи для адвокатів у цьому напрямку.
Інтеграція України в загальноєвропейський простір «вмонтує» наше слідство в європейські правоохоронні структури, об’єднання та мережі. Як результат, отримаємо транснаціональні розслідування – це ще один напрямок розвитку. Така перспектива не за горами.
У VB PARTNERS бачимо велику перспективу за WCC. Водночас ми відчуваємо дефіцит професійних адвокатів та помічників. Вимоги до спеціалістів достатньо високі, окрім гарної профільної освіти та навичок, адвокат має розуміти бізнес-процеси клієнта, а не просто бачити конкретну справу, бути психологічно стійким, вміти додати впевненості ТОП-менеджеру, який перебуває під слідством, а іноді й у СІЗО.
Якщо хочете досягти успіху, замало спеціалізуватися лише в кримінальному праві. WCC вимагає глибоких знань у питаннях податків, нерухомості, корпоративного права, корпоративної структуризації з іноземним елементом, банківських операціях та операціях з борговими інструментами. Команда повинна володіти іноземною мовою, розумітися на основних моментах міжнародного права, мати партнерів-адвокатів в інших юрисдикціях. Ми підрахували, що для одного з клієнтів ми вели кримінальні справи в 6-ти юрисдикціях одночасно.
- Наразі українська адвокатура переживає непрості часи, але попри проблеми всередині інституту, важливим є питання його реформування…
- Констатуємо реальність – українська адвокатура у глибокій кризі. Наші процесуальні опоненти не поважають ні наш статус, ні наші професійні права та гарантії. В суспільстві відсутня повага до професії та розуміння нашої ролі. Основні зміни в правовій сфері держави відбуваються без активної участі адвокатури. Ми не маємо впливу.
Ситуація всередині професії не краща. Дисциплінарні провадження використовуються як тиск на наших колег. За критику органів самоврядування можна втрати адвокатське свідоцтво. Створені «паралельні» органи самоврядування в регіонах. Адвокати не знають кому з них йти складати іспит. Вже роками всередині адвокатури тривають суди всіх проти всіх.
Це лише окремі приклади. За останні роки як Президент АПУ я декілька разів об'їхав всі регіони, провів сотню зустрічей з колегами-адвокатами. Це думки наших колег. У чому проблема? Більшість адвокатів вважають, що в особистостях. Роль особистості велика, але не потрібно перебільшувати.
У нас відсутнє бачення та стратегія розвитку адвокатури! Що ми будуємо? Куди йдемо? Які наші цінності та пріоритети? Як цього досягти? Ми не маємо відповіді на всі ці питання.
Разом з колегами з проекту «Адвокат Майбутнього» ми вирішили запропонувати своє бачення розвитку адвокатури та почали розробку й обговорення першого проекту документу.
Які цілі ми ставимо перед собою? По-перше, розробити «дорожню карту» адвокатури. По-друге, об’єднати небайдужих, етичних адвокатів, незалежно від організацій, які вони представляють, але єдиних у своїй меті – змінити ситуацію в адвокатурі. Наша ідея не «прив'язана» до жодної особистості чи організації та має стати надбанням всіх адвокатів.
- Як змінить ринок юридичних послуг запровадження монополії адвокатів на представництво інтересів клієнтів у судах?
- Я скажу відверто, що запровадження монополії адвокатів на представництво інтересів клієнтів у судах не дуже змінить ринок юридичних послуг. По-перше, в Україні вже чимало юристів, які надають юридичні послуги та мають статус адвоката. По-друге, в процесуальних кодексах та законодавстві міститиметься певний бар’єр малої значимості. Таким чином, 70%-90% справ буде віднесено до категорії малої значимості, тобто вони не потребуватимуть послуг адвоката.
- Як Ви вважаєте, чого не вистачає адвокатам (чи адвокатурі в цілому) для ефективної роботи органів самоврядування?
- Не вистачає двох основних чинників – свободи ініціативи та прозорості у питанні обрання керівних органів самоврядування.
Якщо активний адвокат має бажання розвивати певний напрямок, він зіштовхується з величезним обсягом бюрократії, дозволів та погоджень. Керівники комітетів НААУ призначаються, а не обираються. Чому ми не можемо довірити колегам самим обрати керівників комітетів, як це робиться в АПУ? Свобода ініціативи спровокує активність сотень адвокатів, які прагнуть змін. Залишиться лише їм у цьому допомогти.
Прозорість формування органів самоврядування та доступність для кожного адвоката є надважливим питанням. Чому місце проведення конференцій тримають у секреті, а конференцію призначають у незручний час та незручному місці? Порядок денний зборів чи з’їзду ми дізнаємося постфактум, а в розділі «Інше» можуть бути розглянуті десятки важливих питань. Чому немає попередніх обговорень та оприлюднених проектів рішень? Причина проста – небажання окремих очільників втратити вплив. На жаль, для деяких з них робота в органі самоврядування стала професією та засобом заробітку.
Вихід з цієї ситуації – внесення змін до нашого профільного закону, детальна та чітка регламентація правил обрання органів самоврядування. Як тільки ми зможемо вільно обирати й бути обраним, ми побачимо нову якість самоврядування. Проект відповідного закону вже розроблений та перебуває на розгляді Ради з судової реформи. Питання лише у політичній волі.