На засіданні Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин 03.04.2018 р. народні депутати України – члени Комітету розглянули проект Закону України про концесії (реєстр. №8125 від 15.03.2018 р.), поданий Кабінетом Міністрів України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Під час обговорення запропонованих законопроектом змін у частині регулювання земельних відносин народні депутати України – члени Комітету висловили низку зауважень і не підтримали його прийняття у запропонованій редакції.
За результатами обговорення Комітет прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді України повернути на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи проект Закону України про концесії.
Коментар:
Віталій Урум
старший юрист ЮФ LeGran.TT
«На нашу думку, законопроект дійсно потребує доопрацювання. Незважаючи на те, що він містить чимало позитивних новел у правовому регулюванні відносин, пов’язаних з концесіями, деякі ініціативи все ж таки варто доопрацювати. Серед ключових доопрацювань вбачаємо наступні.
Насамперед, законопроект не передбачає спрощення процедури укладення договору концесії, про яке експерти говорять вже кілька років поспіль. У 2015 р. до Закону України «Про державно-приватне партнерство» було внесено зміни, проте наразі процедура узгодження все ще потребує участі профільного органу управління об’єктами держвласності, Мінекономрозвитку та Мінфіну.
По-друге, якщо говорити про портову сферу, пропонується можливість передачі причалів, пірсів, інших видів причальних споруд, під’їзних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо та електропостачання, інженерних комунікацій як окремих об’єктів, а не лише у складі цілісних майнових комплексів. Ми вважаємо, що такий підхід може спровокувати хаотичну передачу об'єктів без належного економічного обґрунтування.
По-третє, доопрацювання потребує питання щодо процедури надання земельних ділянок. Зокрема, пропонується залишити наразі чинну процедуру. Тобто виникає ситуація, наприклад, коли рішення про концесію приймає Мінінфраструктури, а земельні ділянки має надати або обласна державна адміністрація, або місцеві органи самоврядування (або обидва органи разом, якщо надається декілька земельних ділянок). На нашу думку, доцільно розглянути питання щодо передачі управління земельними ділянками (наприклад, портів) до сфери управління профільного державного органу.
По-четверте, законопроект пропонує можливість застави майнових прав. Однак запропонований механізм звернення стягнення на таке майно є достатньо суперечливим та непродуманим. Тому це питання також необхідно доопрацьовувати.
По-п’яте, є питання щодо прав власності на об’єкти, які створюються у процесі виконання концесійних договорів. Вважаємо, що такі об’єкти повинні залишатися у власності концесіонера, якщо вони були повністю збудовані за приватні кошти. Такий підхід є цілком логічним, адже держава отримуватиме концесійні платежі, а згодом і кошти у вигляді відповідних податків та зборів від використання цих об’єктів.
Насамкінець, запропонований механізм примусового відчуження земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності є достатньо дискусійним, оскільки пропонується припинення прав власника у позасудовому порядку. На нашу думку, такий підхід в українських реаліях створює підґрунтя для ймовірних корупційних зловживань з боку державних органів та органів місцевого самоврядування».