21 травня 2019, 18:47

Закон про ТОВ: закон vs. судова практика

Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» набув чинності у червні 2018 р. За цей рік склалася цікава практика його застосування, яку на черговій лекції від Правничої школи EBA-Asters розглянули Леонід Антоненко, позаштатний радник Asters, та Олесь Квят, радник Asters.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


DSC_0984

Перше спірне питання, на яке звернули увагу експерти, стосувалося дії старих статутів. Відповідно до Закону про ТОВ, впродовж року з дня набрання чинності цього Закону положення статутів, що не відповідають новому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Така неідеальна лінгвістична законодавча конструкція призвела до неоднозначності тлумачення «в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом».

«У день набрання чинності закону в нас вже є новий діючий Закон, і якщо статути відповідають лише новому законодавству, то це вже не перехідний період. Тобто якщо є новий закон, то положення статутів, що не відповідають цьому Закону, втрачають свою силу. Суть перехідних положень в тому, що саме впродовж року ми ще можемо використовувати старі статути. Для цього рік і дається», - зазначив пан Антоненко.

У свою чергу суди займають суперечливі позиції. Одні наголошують на тому, що до сплину цього року пріоритет застосування мають положення локального акту - Статуту Товариства, інші - що застосовуються лише положення, що не суперечать новому Закону.

Також спірним питанням було те, хто може підписувати зміни до статуту ТОВ. «У нас вимоги про підписання Статуту встановлюються як Законом про ТОВ, так і Законом про державну реєстрацію», - зазначив пан Квят.

DSC_1012

За Законом про ТОВ, зміни до статуту товариства підписуються учасниками товариства, які голосували за рішення про внесення таких змін, або особою, уповноваженою на це органом, який прийняв таке рішення, якщо це передбачено статутом. Водночас за законом про держреєстрацію установчий документ підписується учасниками, уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами).

«Це досить складна конструкція. Зрозуміло, що у законодавців була якась логіка, але наразі потрібно знати, що така річ є і з цим потрібно жити. Найімовірніше, потрібно спиратися на закон про державну реєстрацію або чекати, поки Верховний Суд визначить, як правильно», - наголосив Леонід Антоненко.

Крім цього, певні складнощі утворюються стосовно визнання рішення іноземного арбітражу з розгляду спорів, які виникають із корпоративного договору. Так, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, у т.ч. у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у т.ч. учасником, який вибув, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 22 ГПК України, спори, що виникають із договору, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу лише на підставі арбітражної угоди, укладеної між юридичною особою та всіма її учасниками.

001

«Тобто, якщо Ваш корпоративний договір містить арбітражне застереження, то це останнє є арбітражною угодою. При цьому, якщо корпоративний договір укладений між двома учасниками, а сама компанія його не підписала, то у Вас будуть складнощі з тим, щоб спір розглядала арбітражна інституція. Це ті нюанси, які Ви повинні знати, якщо хочете продемонструвати найвищий рівень знання корпоративного права», - підсумував пан Антоненко.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати