Популярні матеріали

08 грудня 2016, 16:40

Захист прав інтелектуальної власності в США

Проблеми захисту прав інтелектуальної власності активно обговорюються українською спільнотою. Для їх вирішення фахівці звертаються до національних надбань, а також до світового досвіду. Практику США у цій галузі спеціалісти обговорили під час круглого столу на тему «Захист права інтелектуальної власності в США: практичні аспекти».

Модерували зустріч директор патентно-юридичної компанії «IPStyle», адвокат, патентний повірений України Марія Ортинська і директор Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Мін’юсту, судовий експерт Владислав Федоренко. Головним спікером виступив юрист юридичної фірми MG-IP (США) Лео Гурефф, який розповів про правила гри, яких дотримуються учасники зазначених правовідносин у Америці.

Перше, на що звернув увагу присутніх пан Гурефф – коштовність патентних спорів. В середньому і позивач і відповідач, зауважив він, витрачають на звернення до суду по 1,6 млн доларів, я якщо справа доходить до кінця, витрати зростають до 2,8 млн доларів. Це, зауважив іноземець, добре зрозуміло і патентним тролям, і потерпілим від їхніх атак. Тож, як і в Україні, сторони у такому спорі воліють домовлятись у досудовому порядку.

Якщо ж справа все ж потрапляє до храму Феміди, постає питання про патентоспроможність спірного патенту, а також про наявність його порушень. Відповідно до американського законодавства запатентованим може бути будь-який корисний винахід, процес, машина чи удосконалення. Зате неможливо отримати патент на закони природи, природні явища, абстрактні ідеї, а також очевидні предмети. Порушення патенту відбувається у трьох випадках: виробництва продукту без дозволу; порушення шляхом заохочення або допомоги іншим у порушенні; у випадку поставки порушнику будь-якої частини, яка сама по собі не порушує патент, але є необхідною для його порушення.

Відповідно до практики, яку сформував Верховний Суд США у  Маркмана, патентний спір у першій інстанції розглядається федеральним суддею за участі присяжних. При цьому лише суддя може інтерпретувати смисл формули винаходу, а потім роз’яснює її присяжним і дозволяє їм вирішувати, порушує продукт патент, чи ні. Слова, застосовані у патенті, суддя має розуміти у загально вживаному сенсі (тобто слово «автівка» має означати автівку тощо).

Якщо суддя не може розібратись самотужки (практично у всіх випадках), сторони залучають експертів. При цьому право залучити експерта має кожна зі сторін. У США немає акредитованих експертів, як, наприклад, в Україні. У ролі експертів виступають фахівці з цього чи іншого питання, експертна робота яких оплачується сторонами. Часто відбувається так, що експерти доходять протилежних висновків (в залежності від інтересів сторін, які оплачують їхню роботу). Суддя має заслухати обох експертів, які не лише доводять до його відома свою думку, а й змушені відповідати на запитання юристів процесуального опонента. Тобто, у суді експерти підлягають перехресному допиту і виграє та сторона, юрист якої майстерніше задає питання. «Тому, - зауважив пан Гурефф, - суди не завжди виносять правильне рішення».

Звісно, якщо вдасться довести, що експерт нахабно збрехав, на нього може очікувати кримінальна відповідальність, пов’язана з позбавленням волі. Однак, довести таке практично неможливо через те, що у американському процесі експерт є єдиною особою, що говорить не про факти, а про власну думку, яка цілком може виявитись невірною. Проте, зазначив доповідач, відповідаючи на запитання «ЮГ», якщо експерта упіймають на брехні, залучати до процесів його вже не будуть.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржене.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати