Популярні матеріали

20 липня 2018, 18:31

ВС оприлюднив постанову щодо розподілу обов'язків доказування

Прес-служба Верховного Суду

ТОВ в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ про визнання недійсним ліцензійного договору про передачу прав на використання торговельної марки.

Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.

Читайте також: "Верховний Суд дозволив Ощадбанку стягнути з "Укртелекому" 1,1 млрд грн".

Так, позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що:

  • оспорюваний правочин підписаний зі сторони ліцензіара неуповноваженою особою за відсутності доказів його схвалення юридичною особою;
  • у договорі підроблено дату його укладення;
  • наявний дефект відтиску печатки позивача, що міститься на договорі;
  • ліцензіар продовжував повноцінне використання майнових прав за свідоцтвом на торговельну марку у такий спосіб, якби цей договір не приймався до виконання і не укладався взагалі.

Як зазначається, рішенням місцевого господарського суду в задоволенні позову було відмовлено з посиланням на сплив позовної давності для звернення із зазначеним позовом до суду, про застосування якої заявив відповідач у справі.

Апеляційний господарський суд своєю постановою рішення місцевого господарського у справі №915/1145/17 скасував та прийняв нове - про задоволення позову. Залишаючи без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, КГС зазначив, що суд апеляційної інстанції (як і суд першої інстанції) неодноразово витребовував у відповідача оригінал договору (у зв'язку з посиланням позивача на відсутність у нього такого оригіналу), проте відповідач вимог суду не виконав, надавши при цьому нотаріально засвідчену копію договору.

Водночас, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. Якщо таких доказів не буде надано, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Як зазначають у ВС, відповідно до частин 6, 7, 9 ст. 81 ГПК України, будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем – також залишити позовну заяву без розгляду.

Читайте також: "ВП ВС зробила висновок щодо обмежень розпорядження майном господарського товариства".

Як унормовано приписами ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи, зокрема, зобов’язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

З огляду на викладене, врахувавши розподіл обов'язків доказування, колегія суддів КГС погодилася з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 8 червня 2011 р., як і не доведено обставин його укладення 8 червня 2011 р. (або 16 червня 2011 р., як безпосередньо зазначав відповідач). Наведене також стосується і доведення обставин щодо справжності відтиску печатки позивача на Договорі, а також повноважень особи, яка підписала договір від імені позивача на його укладення (саме на момент фактичного підписання цього правочину).

Отже, на думку ВС, апеляційний господарський суд дійшов неспростовного висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним з підстав, передбачених приписами частин 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати