08 липня 2015, 14:22

Впровадження масового позову є необхідним кроком вдосконалення процесуального законодавства – рекомендації круглого столу у ВСУ

Прес-служба Верховного суду України

На офіційному сайті Верховного суду України опубліковано рекомендації щодо впровадження інституту масового позову в України, сформовані в ході круглого столу «Масовий позов: перспективи в Україні через призму зарубіжного досвіду».

Захід був проведений 11 червня 2015 року Верховним Судом України спільно з проектом Європейського Союзу «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка. У круглому столі взяли участь представники судової системи країн ЄС, судді Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, судів першої інстанції, представники Адміністрації Президента України, народні депутати України, представники міністерств і відомств України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Генеральної прокуратури України, вищих навчальних закладів України, громадських організацій, міжнародні та національні експерти.

Згідно з висновками круглого столу,  сучасному суспільстві існує потреба в пошуку нових форм захисту прав та інтересів значної кількості осіб. «Розвиток сучасного суспільства обумовив масові порушення прав чисельних груп населення, забезпечити ефективний захист яких традиційний цивільний процес із його принципами індивідуалізації та визначеності осіб уже не в змозі. Неефективні в таких випадках і класичні інститути цивільного процесу: процесуальна співучасть, об’єднання справ, процесуальне представництво», - відзначається у висновках.

Масовий позов є складовою того правового інструментарію, упровадження якого свідчитиме про розвиток правової системи держави загалом, а його використання дасть змогу вирішити низку правових проблем, зокрема таких, як потреба розширення доступу до правосуддя, економія коштів, у тому числі державного бюджету, підвищення правової культури суспільства, превентивний вплив на поведінку учасників правовідносин із метою попередження неправомірних дій, що можуть призвести до масових порушень прав та інтересів великої кількості осіб, тощо.

Моделі й термінологія інституту масових позовів у різних країнах відрізняються, проте форми судового провадження є типовими для більшості країн континентального права. Існують різні назви цього інституту – групові позови, масові, колективні, класові, що зумовлено, перш за все, різним перекладом. У цих рекомендаціях вживатиметься термін «масовий позов».

Інститут масового позову є дієвим механізмом для розвантаження судової системи шляхом спрощення процесу звернення до суду та судового розгляду справи в цілому як для громадян, юридичних осіб, так і для суду. Запровадження масового позову, зокрема, в українське законодавство виступатиме дієвим механізмом превентивного характеру, який стимулюватиме великі корпорації, підприємства, зокрема, і монополістів на ринку надання послуг та/або виробництва товарів до дотримання стандартів якості надання таких послуг та/або виробництва товарів. Також запровадження цього механізму допоможе уникнути розбіжностей у судовій практиці, що існує у випадках розгляду великої кількості ідентичних справ різними судами/суддями.

Отже, інститут масового позову, який активно запроваджується в країнах Європи, є ще одним ефективним й одночасно процесуально-економічним судовим механізмом захисту прав і свобод людини і громадянина.

Ураховуючи особливості правової системи нашої держави, потребує дослідження та оцінювання модель масового позову на предмет її оптимального запровадження та дієвості такої моделі, адже реальним вбачається можливий супротив зі сторони великих холдінгів та корпорацій при запровадженні інституту масового позову в Україні.

Ознаки масових позовів уже присутні в практиці судів, однак неодноразово під час розгляду таких справ суддям доводилося стикатися з труднощами у зв’язку з відсутністю належного законодавчого врегулювання специфіки вирішення подібних спорів саме як масових. Незважаючи на типовість спорів та однотипність фактичних обставин справи, суддя повинен здійснити всю сукупність процесуальних дій відповідно до вимог законодавства в рамках кожного окремого провадження. Суддя має розглянути тисячі типових справ, під час розгляду яких йому потрібно вивчати та досліджувати аналогічні фактичні обставини справи, докази, заслуховувати сторони, а отже, здійснити всі передбачені законодавством процесуальні дії щодо кожного окремого позивача. У разі запровадження інституту масового позову такі дії вчинятимуться лише в одному груповому провадженні.

Детально функціонування інституту масових позовів було розглянуто на позитивному досвіді Швеції. Ця країна пішла шляхом прийняття окремого спеціального закону, який регулює означене питання, однак має виключно процедурний характер і є своєрідним доповненням до процесуальних кодексів про юридичну процедуру – так званого цивільного процесуального кодексу (Code of Judicial Procedure on civil cases). Особливістю швецької моделі масового позову є те, що Закон не обмежує сферу застосування цього інституту певною галуззю права та не визначає предметів спорів, за вирішенням яких можна звернутися до суду з масовим позовом. Групове провадження можливе за будь-якими позовними вимогами, які загалом можуть розглядатися судом загальної юрисдикції відповідно до правил Цивільного процесуального кодексу.

Запровадження інституту масового позову в Україні є необхідним кроком вдосконалення процесуального законодавства, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Упровадження інституту масового позову має стати вагомим правовим механізмом превентивного характеру щодо запобігання порушень у сфері захисту прав споживачів, порушення прав та інтересів учасників природоохоронних екологічних, рекламних відносин. Розгляд таких спорів вбачається ефективним саме шляхом застосування масового позову як самостійного засобу захисту прав та інтересів значної кількості осіб.

Представлені доповіді та проведені обговорення дають підстави для висновків про необхідність подальшого врегулювання на законодавчому рівні інституту масового позову в Україні з урахуванням таких пропозицій:

- дослідити шведський, нідерландський, литовський, польський досвід упровадження інституту масового позову, а саме можливість адаптування та впровадження до національної правової системи трьох моделей масових позовів залежно від суб’єкта, який звертається з позовом (приватний, публічний та організаційний);

- розглянути питання запровадження означеного інституту в цивільному, господарському та адміністративному судочинстві з огляду на специфіку правовідносин у спорах, які вирішуються;

- дослідити питання найбільш ефективної моделі впровадження інституту масового позову в українське законодавство (передбачити окремою главою в процесуальних кодексах або окремим спеціальним законом);

- використовувати метод «opt in» при вирішенні питання про згоду потенційних учасників групи на участь у масовому провадженні у цивільному та господарському процесах та метод «opt out» в адміністративному процесі. Механізми погодження або відмови (участі/неучасті, opt-in/opt-out): масовий, груповий позов може автоматично включати всіх осіб, які підпадають під наданий позивачем опис групи, якщо тільки хтось у групі не відмовиться від позову (принцип неучасті, opt-out). Принцип погодження (участі, opt-in) означає, що члени групи мають бути сповіщені про позов і отримати можливість у встановлений термін приєднатися до нього;

- чітко визначити юрисдикцію та процесуальну компетенцію судів, які матимуть повноваження розглядати справи за масовими позовами;

- з’ясувати доцільність запровадження інстанційної підсудності масових позовів, зокрема, можливість передбачення розгляду справи апеляційними судами як судами першої інстанції;

- визначитись стосовно процесуального механізму звернення масового позову, зокрема, запропоновано передбачити подання такого позову через єдиного позивача – представника групи, якого наділити всіма процесуальними правами позивача. Також доцільним є наділення правом на звернення із масовим позовом особи, яка діє в чужих інтересах: громадські об’єднання, органи державної влади, органи прокуратури та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини;

- чітко окреслити умови, яким повинен відповідати позов, для того щоб він розглядався судом як масовий, визначити кількість потенційних учасників групи для кваліфікації позову як масового;

- наділити суд за наявності обґрунтованих підстав правом розподілу групи на підгрупи;

- задля уникнення спорів між членами групи зобов’язати їх укласти угоду про розподіл витрат перед подачею позову до суду. У такому договорі передбачити розподіл витрат як у разі задоволення, так і в разі відмови в задоволенні позову;

- передбачити можливість затвердження мирової угоди в процесі розгляду масового позову;

- визначитися з можливістю перекваліфікації справи за індивідуальним позовом у масовий позов за ініціативою суду та/або сторін у справі;

- необхідно передбачити право особи, яка не була членом групи у провадженні за масовим позовом, але рішення у справі стосується її прав, звертатися до суду в індивідуальному, але процесуально спрощеному, порядку, доводячи лише те, що рішення стосується її прав (принцип opt-out);

- передбачити можливість оскарження рішення як кожним із членів групи, так і особами, які не є членами групи, проте рішення стосується їх прав.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати