6 вересня 2018 року Президент вніс до Верховної Ради України як невідкладний проект закону №9055 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Останні зміни до Конституції України щодо правосуддя покладають на інститут адвокатури важливу роль у забезпеченні прав людини, зокрема, права на захист і правову допомогу, але на практиці реалізація такого права значно ускладнена і потребує додаткового врегулювання законом.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про це йдеться у спільній заяві директора Української Гельсінкської спілки з прав людини Олександра Павліченко та директора Харківської правозахисної групи Євгена Захарова, зазначають у УГСПЛ.
"В пояснювальній записці проект обіцяє посилення гарантій адвокатської діяльності, розширення прав адвокатів та видів діяльності, врегулювання питання щодо сумісництва, пропорційність дисциплінарної відповідальності тощо. Водночас в існуючій національній правовій системі неможливо допустити прийняття низки норм у профільному законодавстві про адвокатуру, що призведуть до серйозного негативного впливу або ж навіть неможливості здійснення адвокатської діяльності та обмеження конституційного права особи на захист та представництво", - йдеться у заяві.
Так, УГСПЛ та ХПГ висловили свої зауваження та вважають неприйнятними окремі норми, які містяться в законопроекті №9055, і які передбачають:
- адвокат, який здійснює адвокатську діяльність, не може суміщати її з роботою за трудовим договором (контрактом), за виключенням наукової, викладацької чи творчої діяльності. Це означає, на думку УГСПЛ та ХПГ, що адвокат не тільки не матиме привілеїв свого професійного статусу, але і опиниться в ситуації, коли робота з правозахисними організаціями (в тому числі в якості експерта) буде вважатися незаконною.
- за словами УГСПЛ та ХПГ, дискримінаційною є й така вимога: адвокат, що уклав трудовий договір (контракт) з особою, яка не є адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, не має права здійснювати адвокатську діяльність та зобов’язаний зупинити її у порядку, встановленому ст. 7 цього Закону.
Як зазначається, порядок згаданої ст. 7 передбачає зупинення діяльності з підстав несумісності за вичерпним переліком видів діяльності, в якому не зазначено жодних посилань на роботу за договором чи контрактом, а до якого натомість входить:
- зайняття посад, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
- військова або альтернативна (невійськова) служба;
- нотаріальна діяльність;
- діяльність приватних виконавців;
- судово-експертна діяльність;
- діяльність на посадах Голови або членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
При суміщенні адвокатської діяльності із трудовими правовідносинами особа може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності як адвокат та на загальних підставах законодавства про працю. Водночас особі дозволено суміщення адвокатської діяльності із посадою в господарському товаристві і на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування, без сплати щорічного внеску адвоката, що порушує такий основний принцип адвокатської діяльності як незалежність.
Як зазначають УГСПЛ та ХПГ, однозначно не можна допустити й ухвалення норм, якими передбачено:
- ввести відповідальність за зловживання процесуальними правами через окремі ухвали суду, зокрема, за заявлення завідомо безпідставного відводу, що порушує права учасників кримінального провадження заявляти відвід, а також вводить поняття подвійного стягнення щодо адвоката, окрім передбаченого чинним законом;
- віднести до підслідності ДБР здійснення досудового розслідування злочинів, вчинених адвокатом, що не входить до компетенції ДБР;
- виключити з тексту закону поняття "конфлікт інтересів", не дивлячись на обов’язок дотримання такого принципу здійснення адвокатської діяльності, а також рекомендацію Венеціанської Комісії: визначити зміст принципу "уникнення конфлікту інтересів", про що зазначено і в пояснювальній записці до проекту;
- введення відповідальності за зловживання правом на адвокатський запит і додаткової вимоги щодо зазначення мети його направлення.
На думку УГСПЛ та ХПГ, аналіз законопроекту №9055 свідчить про те, що, не дивлячись на ті норми, які покликані вирішити низку поточних проблем в адвокатурі, зокрема, забезпечити гарантії адвокатської діяльності та закріпити права адвокатів, ухвалювати текст законопроекту №9055 в такій редакції, в якому він зареєстрований у ВРУ, буде "квапливим та ризикованим кроком, який безсумнівно потягне за собою негативні наслідки".
"Ми висловлюємо серйозне занепокоєння щодо наслідків застосування закону в такій редакції і пропонуємо зупинити проходження і розгляд проекту №9055 в ВРУ. Натомість, зважаючи на зростання потреби у професійній правничій допомозі в національній правовій системі, а також реального забезпечення прав людини, вважаємо за доцільне і пропонуємо дооопрацювати текст законопроекту №9055; для цього сформувати робочу групу з відповідних фахівців; враховувати також позитивні пропозиції із існуючих на сьогодні зареєстрованих альтернативних законопроектів з цієї проблематики", - вказано у заяві.