У Києві відбулася робоча зустріч з суддею Верховного Суду Ганною Вронською, організована спільно Комітетом АПУ з корпоративного права та фондового ринку та Комітетом АПУ з процесуального права.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, за словами судді нового ВС, наразі багато суддівських рішень викликають невдоволення у суспільстві. «У деяких буває досить багато «води», іноді незрозуміло, чому суд прийняв те чи інше рішення, але, на мою думку, якби все було добре, то напевно не виникло б ідеї про те, що потрібно щось змінювати. Багато суддів раніше говорили про те, що потрібно змінювати форму судового рішення, однак мені здається, що на той момент ніхто не розумів, як це робити. У новій формі, яка була розроблена, вкладено логіку ЄСПЛ - ідею, що будь-якій стороні має бути зрозуміло, чому її доводи або аргументи суд прийняв або не прийняв, тобто таке рішення повинно викликати довіру сторін до суду», - розповіла пані Вронська, вказавши, що деякі судді й досі пишуть рішення за старою системою.
При цьому вона висловила сподівання на запуск Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. За словами розробників, вона буде розрахована не тільки на внутрішню роботу суду, а й матиме опцію, щоб до системи змогли підключатися адвокати та держоргани. У майбутньому навіть суддя, який формує позицію у справі, буде вибирати ключові слова для її пошуку, що певною мірою знизить необхідність судового оскарження.
На думку Ганни Вронської, певний час відбуватиметься різна практика судів першої апеляції і ВС. «Проте якщо подивитися у великих масштабах, то потрібен час, щоб все стабілізувалося. Як правило, правові позиції Верховного Суду, за рідкісним винятком, підтримують, але не всі правові позиції того ж Вищого господарського суду є настільки бездоганними. Загалом рішень без змін дуже багато, але вже можна сказати, що у суддів нового Верховного Суду вистачає сміливості у деяких випадках скасовувати рішення першої-другої інстанцій і приймати рішення по суті», - розповіла суддя ВС.
Окремо пані Вронська торкнулася теми Науково-консультативної ради (НКР) Верховного Суду. За її словами, раніше Рада була досить обмеженим колом людей, рішення яких були неефективними через таку собі двосторонню ситуацію - вони були затребувані судом, але поки доходили до суду, то втрачали свою актуальність. При цьому у тих, хто брав участь у процесі роботи НКР, не було достатнього стимулу, оскільки вона була безоплатною та малопрестижною. «Зараз було значно розширено коло потенційних можливих учасників НКР. Логіка в тому, що Рада не буде ділитися на секції за спеціалізаціями. Якщо Верховний Суд вважатиме, що йому не вистачає знань щодо того чи іншого конретного питання, він буде в змозі передати його в НКР, і там не йтиме колективна робота з написання одного висновку. Мені невідомо, як це буде відбуватися технічно і організаційно, але логіка така: якщо є питання, то на нього може дати відповідь будь-який член НКР. При цьому суддя, який хоче розібратися у певному вузькому питанні, у результаті може отримати кілька висновків від різних членів НКР, прочитати їх та зробити власний висновок на підставі загальної картини. Це означає, що Рада виконуватиме функції лише допоміжного органу», - розповіла Анна Вронська, зазначивши, що наразі до НКР допущено близько 200 осіб, з яких і буде створено певний «кістяк», який й буде працювати надалі.
Також суддя навела статистику корпоративних спорів у ВС. «Їх не так багато, що з одного боку - добре, з іншого - йде навантаження загальної спеціалізації, немає чіткої зосередженості. Ми прогнозуємо, що ця ситуація зміниться, і з радістю розглянемо весь обсяг саме корпоративних справ. Наразі їх маємо 190, з яких по 14 вже прийняті постанови (у 11 з них вже є правова позиція). Загалом у більшості випадків корпоративна тема була опрацьована, і практика буде, швидше за все, рухатися в нормальному руслі», - розповіла вона, зазначивши, що наразі покладається велика надія на комунікацію з судами першої та апеляційної інстанції про те, щоб судова практика сприйняла корпоративні договори.
Наприкінці Анна Вронська наголосила на принципі змагальності, зазначивши, що він повинен працювати, а суд не повинен робити роботу за представників сторін процесу: «Навіть зараз є суперечки, коли ми не можемо перевірити повноваження адвоката. Чи повинен суд виконувати цю перевірку? Однозначно ні. Це вже не кажучи про те, що багато сторін не можуть дозволити собі адвоката і тому не приходять на процес».