Популярні матеріали

16 квітня 2018, 16:54

Трактування «зловживання»

Безпідставний позов не буде розцінений як зловживання процесуальними правами?

Аргумент. Позиція. Ідея

У процесуальних кодексах запропоновано уточнити перелік дій, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами. Відповідний законопроект №8228 зареєстрував у ВР народний депутат Євгеній Мураєв. Законопроект передбачає виключення з переліку дій, які можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Коментарі:

Іван Староста

Іван Староста
адвокат, партнер АО «Клочков та партнери»

«На розгляді у Парламенті перебуває законопроект №8228 від 05.04.2018 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення переліку дій, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами». Цей законопроект стосується внесення змін до процесуальних кодексів у частині визначення дій, які можуть визнаватися зловживаннями процесуальними правами.

Як вбачається з пояснювальної записки до проекту цього закону, необхідність його прийняття пов’язана з відсутністю законодавчо закріплених критеріїв, за якими можна було б однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним. Виходячи з цього, ініціатор законопроекту пропонує виключити з процесуальних кодексів таку форму зловживання процесуальними правами як подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

З буквального тлумачення положень п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК, п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК та п. 3 ч. 2. ст. 45 КАС, які є ідентичними за своїм змістом, випливає, що суд може визнати зловживання процесуальними правами за «подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутністю предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер».

Якщо поданий позов визнається судом як такий, що поданий з процесуальним зловживанням, позивач фактично позбавляється права на справедливий судовий розгляд, гарантований Конституцією України та нормами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що обмеження не можуть зашкодити суті права доступу до суду.

Існування розмитої правової конструкції щодо віднесення того чи іншого позову до штучного або завідомо безпідставного без чітко визначених критеріїв загрожує систематичними зловживаннями вказаним правом з боку суддів та, як наслідок, необґрунтованим залишенням позовної заяви без розгляду. До того ж необґрунтованість позову є однією з підстав для відмови у його задоволенні, а не залишення без розгляду.

Дійсно, чинні положення процесуальних кодексів, які пропонується виключити законопроектом №8228 від 05.04.2018 р., створюють механізм для мінімізації можливих процесуальних зловживань сторін. Водночас такі норми посилюють можливість для процесуальних зло вживань суддів.

За таких обставин запропоновані зазначеним законопроектом зміни є доречними та необхідними. Таке твердження ґрунтується на тому, що завданням процесуального законодавства є справедливе та неупереджене вирішення спорів. Право на звернення до суду за захистом своїх прав гарантоване Законом, а тому обмеження у цьому праві не повинно допускатися».

Юлія Курило Юлія Курило
партнер АО «СК ГРУП», керівник судової практики та практики міжнародного комерційного арбітражу

«Законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо уточнення переліку дій, які можуть бути визнані зловживанням процесуальними правами)» №8228 від 05.04.2018 р. запропоновано внести зміни до процесуальних кодексів щодо виключення з переліку ознак зловживання процесуальними правами звернення з безпідставним або явно штучним позовом. Мотивуючи свою законотворчу ініціативу, депутат Є.В. Мураєв зазначає, що в законі не встановлені критерії, за якими суд визначає позов як штучний, а безпідставність позову може бути підставою лише для відмови у задоволенні позову. При цьому в пояснювальній записці до законопроекту депутат посилається на Європейську конвенцію з прав людини, що гарантує кожній особі право на розгляд його справи компетентним судом, а також на побоювання, що суд нібито буде зловживати цим правом.

На мою думку, ініціатива народного депутата Є.В. Мураєва є передчасною. По-перше, через відсутність відповідної практики (оскільки кодекси лише нещодавно почали діяти), дуже сміливо стверджувати про можливість зло вживання судами правом залишати без розгляду безпідставні позови. Я вважаю, що визначити вичерпний перелік підстав вважити позов завідомо безпідставним чи штучним загалом неможливо. Це оціночне поняття, яке в межах змагального процесу має досліджуватися судом, виходячи з доводів сторін. Сподіваюся, що саме завдяки застосуванню цієї норми на практиці ситуація стане більш прогнозованою в контексті оцінки шансів на визнання позову безпідставним чи штучним.

По-друге, вказуючи на порушення фундаментального права на судовий захист, автор законопроекту ігнорує той факт, що метою законодавця, який запровадив наслідки зло вживання процесуальними правами, було і є саме забезпечення права на справедливий суд та правову визначеність. Якщо особа зловживає правами, звертаючись зі штучними та завідомо безпідставними позовами, не йде мова про реальний захист прав, адже особа зловживає правом, не маючи на меті захист будь-якого охоронюваного законом інтересу.

По-третє, звичайно, недоведеність позову та його безпідставність має досліджуватися судом у процесі розгляду справи по суті, але тривалого розгляду справи можна і потрібно уникати, якщо з позову очевидно, що він подається без мети захисту охоронюваного права, а з іншими цілями. Наприклад, з метою накладення арешту на майно чи зупинення провадження у пов’язаній справі, або відбувається повторне звернення з однаковим за змістом позовом. З практики ми знаємо, що для того щоб уникнути, наприклад, цивільної відповідальності, сторони вдаються до різноманітних зловживань. Пам’ятаю ситуацію, яка безпосередньо стосувалася нашого клієнта. Банк звернув стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з простроченням оплати за кредитом. На час, коли справа потрапила до нас у роботу, боржник успішно протягом 11 років тримав оборону, звертаючись з одним і тим самим позовом (по суті) декілька разів. При цьому позов банку було зупинено розглядом».

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати