21 травня 2019, 16:47

Прощавай, авансовий внесок!

Аргумент. Позиція. Ідея

КСУ визнав обов'язковість сплати авансового внеску у виконавчому провадженні таким, що не відповідає Конституції України


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Коментар

Авторгов-Андрій Андрій Авторгов, приватний виконавець, к.ю.н.

«На мою думку, авансування витрат виконавчого провадження є звичайною світовою практикою. Проте одразу зауважу, що це не стосується випадку, який розглядав КСУ.

Тим, хто вважає, що такі витрати має нести держава в усіх спорах, у тому числі у приватно-правових, я хочу поставити просте запитання: «Чи готові ви як платники податків понести витрати на оцінку майна умовного громадянина Петрова за виконавчим провадженням про стягнення з нього боргу за кредитним договором на користь банківської установи?».

Мені можуть заперечити, що такі витрати стягуються з боржника. Однак враховуючи норми Закону України «Про виконавче провадження», банк-стягувач має право відкликати виконавчий документ, домовившись з боржником про реструктуризацію, а іншого майна, окрім заставного, у боржника просто може не бути. Тоді такі витрати має нести держава у разі виконання рішення державним виконавцем, або приватний виконавець за власні кошти, якщо рішення виконується приватним виконавцем.

У Висновку №13(2010) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо ролі суддів у виконанні судових рішень (м. Страсбург, 19.11.2010 р.) зазначено, якщо для сторони у справі необхідно, щоб рішення було виконане, ініціювати процедуру його виконання має бути легко. Необхідно уникати будь-яких перешкод (наприклад, надмірних витрат). З метою забезпечення доступу до правосуддя, позивачам, які не можуть оплатити витрати на виконання, має бути запропонована альтернативна правова допомога або механізми фінансування (шляхом державного фінансування або скорочення витрат).

Чи відповідали норми Закону України «Про виконавче провадження» цим рекомендаціям? Певною мірою так, оскільки від сплати авансового внеску були звільнені стягувачі за такими рішеннями:

  • про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, а також за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;
  • про обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
  • про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
  • про стягнення аліментів, заборгованості зі сплати аліментів, додаткових витрат на дитину, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суми індексації аліментів, встановлення побачення з дитиною або усунення перешкоду побаченні з дитиною;
  • про відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також від сплати авансового внеску були звільнені державні органи, особи з інвалідністю внаслідок війни, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Також не сплачувався авансовий внесок у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини. Однак законодавець не звільнив від сплати авансового внеску стягувачів за рішеннями, в яких боржниками є держава, державний орган або суб'єкт владних повноважень.

У справі, яку розглядав КСУ, до суду з конституційною скаргою звернулася особа, на користь якої було ухвалено судове рішення, яким було зобов'язано державний орган дати відповідь на письмовий запит про надання інформації. В цьому випадку при зверненні до органів ДВС особа мала сплатити авансовий внесок у розмірі 2-х мінімальних розмірів заробітної плати.

Ця ситуація є абсурдною, оскільки держава повинна без зволікання виконувати рішення, винесені проти неї, щоб у позивача взагалі не було потреби застосовувати процедуру виконання. Я вважаю, що якби КСУ розглядав звернення стягувача у приватно правовому спорі, то рішення було б абсолютно протилежним».

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати