У відповідності з рішенням Конституційного Суду N 2-рп/2016 від 01.06.2016 р. положення третього речення ч. 1 статті 13 Закону У країни "Про психіатричну допомогу", котра регулює госпіталізацію особи до психіатричного закладу, не відповідає Конституції України (є неконституційними). У зв’язку з цим Верховній Раді рекомендовано внести відповідні зміни до законодавства. Утім, допоки законодавець виправить ситуацію, судам доводиться працювати за цією нормою та врегульовувати питання у відповідності із законодавством. Про це повідомив суддя-спікер судової палати ВСУ в цивільних справах Василь Гуменюк під час чергового брифінгу суддів-спікерів судових палат в адміністративних, господарських, кримінальних і цивільних справах.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Так, у відповідності зі ст. 13 Закону У країни "Про психіатричну допомогу", особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно - на її прохання або за її усвідомленою згодою. Особа віком до 14 років (малолітня особа) госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків або відсутності батьків чи законного представника госпіталізація неповнолітнього до психіатричного закладу проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке може бути оскаржено до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у медичній документації за підписом особи або її законного представника та лікаря-психіатра.
Особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров'я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру.
Так, проаналізувавши окремі питання забезпечення права на свободу й особисту недоторканність для психічно хворих осіб, Василь Гуменюк каже, що у випадках, коли неповнолітні, обмежено дієздатні, або не дієздатні особи розміщуються в психіатричний заклад, їх згода на це повинна обов’язково бути усвідомлена. «Коли особа сама приходить в психіатричний заклад, і дає усвідомлену згоду на своє обстеження і перебування тут, - це одна ситуація. Інша ситуація, коли швидку допомогу викликають сусіди і кажуть, що людина веде себе неадекватно, її поміщають в психіатричний заклад. Лікарі встановлюють діагноз і зазначають, що в особи тимчасовий психічний розлад і в такому стані вона не може давати згоду. Але при цьому відзначають, що не можуть утримувати таку особу в лікарняному закладі, поки остання не надасть свою згоду на це. Людина підписує, що вона погоджується на добровільне проходження курсу лікування і таким чином лікар-психіатр може залишити цю особу в психіатричному закладі, в залежності від курсу лікування», - пояснює практичну сторону питання суддя.
При цьому він відзначає, що на практиці такі особи, після курсу лікування в психіатричному закладі, нерідко звертаються до суду з позовом про відшкодування шкоди. «Такі особи заявляють, що їх незаконно розмістили в психіатричний заклад, що постраждала їх репутація і я просять відшкодувати шкоду. Відшкодування такої шкоди випливає прямо із Закону У країни "Про психіатричну допомогу". Тому судам важливо визначати, як можна взяти у людини, яка страждає на психічні захворювання добровільну, усвідомлену згоду. Добровільна, усвідомлена згода – це, перш за все, повна поінформованість. В даному випадку, як і при вирішенні питання про примусове розміщення у психіатричний заклад, повинен бути судовий контроль. Якщо сусіди написали заяву про неадекватну поведінку певної особи, викликали швидку і її привезли на огляд до психіатричного закладу, -право на її огляд та встановлення діагнозу у лікаря є. Але якщо встановлено, що особа не може керувати своїми діями і не може зрозуміти значення своїх дій, то її згода буде не усвідомленою. Щоб тут не було можливих зловживань, все це має бути перевірено сторонньою особою, а не лише лікарем-психіатром, який вирішує питання щодо розміщення особи на лікування в даний психіатричний заклад», - резюмує Василь Гуменюк.