Чинним законодавством України передбачено, що усі громадяни України мають право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності. Більш того, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання. Тобто кожен громадянин може одночасно отримати та приватизувати шість земельних ділянок з різним цільовим призначенням. Проте на практиці виникає безліч проблем, пов’язаних як з отриманням такої ділянки, так і з приватизацією.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Для того, щоб обговорити проблемні питання застосування ст. 118 ЗКУ, що пов’язані із отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, 17.05.2019 р. за ініціативою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду було проведено круглий стіл на цю тему.
Олег Ільницький, доцент кафедри адміністративного і фінансового права Львівського національного університету ім. І. Фрака, член Науково-консультативної ради при ВС, у своїй доповіді стосовно онтологічних основ вирішення земельних спорів судами наголосив, що те, що земля є об’єктом права власності українського народу, від імені якого діють органи державної влади та місцевого самоврядування, лягає в основу концепції публічного майна.
Він звернув увагу на недосконалість дозвільної системи, наголошуючи, що орган владних повноважень не може просто діяти на власний розсуд. Тобто, якщо до нього звертаються для реалізації власного права у порядку, встановленому законом, він не може просто так відмовити, адже безпідставна відмова чи бездіяльність органу є підставою для оскарження. Проблему ж забезпечення виконання судового рішення, яким зобов’язано орган місцевого самоврядування прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надати земельну ділянку, на його думку, може вирішити обов’язковий судовий контроль за наслідками розгляду справ щодо управління суб’єктами владних повноважень та персоніфікація відповідальності за невиконання рішень суду.
У свою чергу Дмитро Лук’янець, професор кафедри державно-правових дисциплін Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, член Науково-консультативної ради при ВС, розповів про структуру адміністративного провадження щодо відведення земельних ділянок. Вона складається з:
- звернення до органів місцевого самоврядування;
- надання дозволу на розробку проекту землеустрою;
- розробки проекту землеустрою;
- погодження проекту землеустрою;
- затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність.
«Проблеми провадження у ОМС будуть набувати ще більшого значення, тому що, по-перше, наразі в територіальні громади передаються землі державної власності в рамках процедури децентралізації. По-друге, у ВРУ існує зареєстрований законопроект про адміністративну процедуру, і якщо він буде прийнятий у тому вигляді, в якому є, то виникне ще багато проблем, оскільки він не розрахований на ОМС», - зазначив пан Лук’янець.
На обговорення круглого столу були винесені також такі проблемні питання:
1. Чи може бути надано дозвіл на одну й ту саме ділянку або ділянки, межі яких перетинаються, одночасно декільком особам?
2. Чи можуть органи місцевого самоврядування надавати перевагу (встановлювати пріоритет) у наданні земельних ділянок певним особам, певним категоріям осіб?
3. Чи можуть органи місцевого самоврядування приймати рішення про встановлення черговості громадян, які бажають отримати земельну ділянку?
4. Чи може орган місцевого самоврядування встановити строк чинності дозволу?
5. Як забезпечити виконання судового рішення, яким зобов’язано орган місцевого самоврядування прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надати земельну ділянку?
6. Чи можливе визнання права власності на земельну ділянку в порядку зміни способу виконання судового рішення?
Павло Кулинич, член Науково-консультативної ради при ВС, відповідаючи на перше питання, зазначив, що така ситуація може виникнути, адже серед підстав відмови на видання дозволу на безоплатне виділення земельної ділянки у власність немає такої підстави, як те, що інша особа отримала такий дозвіл. Тобто у нас немає інституту резервування земель і для вирішення цієї проблеми такий інститут має бути введено.
Водночас Максим Максименко, радник AVELLUM, додав, що отримання дозволу не означає позитивного рішення про надання ділянки у власність або користування, тому наявність дозволу чи його відсутність не має жодного правового значення для надання такого дозволу іншій особі щодо тієї ж ділянки.
З приводу другого питання пан Максименко зазначив, що перевагу мають деякі категорії осіб, переваги для яких передбачені законодавством (Закони України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»). Натомість ніякої черговості громадян, які бажають отримати земельну ділянку, ОМС встановлювати, на його думку, не можуть.
У свою чергу Данило Гетманцев, почесний президент ЮК «Jurimex», наголосив, що все одно одна заява надходить першою, інша - другою, відтак черговість розгляду заяв все одно буде.