09 червня 2015, 9:56

Молитва судді – діагноз чи етична формальність?

Юридична газета

У пресі дедалі частіше з’являються різні відгуки, від іронічних до трохи жорстких, щодо тексту так званої молитви судді, текст якої, до речі, вигравірувано на одній із стін коридору Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Зокрема, мова йде про сюжет телеканалу «2+2» в програмі «Люстратор 7.62.» (підсумковий випуск за 07.06.2015р. - https://www.youtube.com/watch?v=5QMDD1GAOKU з 36хв. 50 сек).

Насправді, якщо прочитати текст зазначеної молитви, то вона на перший погляд є дивакуватою, якщо не сказати більше. Але в наші часи, мабуть, небагато людей замислюється над питанням, а чи моляться судді взагалі, а тим більше, чи використовують саме цю молитву? Те, що беруть хабарі або приймають незаконні рішення, ні в кого питань не викликає, навіть якщо належних доказів цього немає. Водночас, у суспільстві сформувалась усталена думка, що суддя не може мати якихось забобонів, притаманних іншим членам суспільства.

Справді, якщо проаналізувати текст зазначеної молитви, то на перший погляд, здається, що суддям приписують якийсь нереальний привілейований статус. Чого тільки варті рядки: «Я — єдина істота на світі, якій ти дав частку твоєї всемогутності: силу засудити або виправдати подібних до себе». Молитва судді не є заохоченням до дії. Зрозуміло, що судді не є посланцями господа, а є носіями державної волі та уповноважені здійснювати правосуддя ім’ям держави.

Власне, якщо провести паралель, наприклад, з державними гімнами країн, то їхні тексти далеко не завжди відповідають сьогоденню (а швидше мають символічно-програмне наповнення), то також можна знайти купу «дивних» висловлювань, які, знову-таки, мають лише символічний характер. Тому звинувачення суддів на кшталт «зовсім з глузду з’їхали» чи «показилися» є безпідставними. Адже будь-який державний гімн у певній частині вихваляє певну націю чи народ, однак це виключно суб’єктивна оцінка самих себе.

З іншого боку, текст молитви містить слова, які певною мірою відображають дійсність: «За одним моїм знаком двері тюрем зачиняються за засудженими або відкриваються до свободи. Мій вирок змінює бідність на багатство і достаток — на жебрацтво. Від мого рішення залежить доля багатьох людей. Мудрі чи знехтувані, багаті чи бідні, чоловіки чи жінки, діти, молодь, генії та божевільні, ті, що вмиратимуть, і ті, котрі ще народяться, — всі від народження й до смерті підкоряються закону, який я представляю, і правосуддю, яке я символізую».

Деякі моменти у молитві судді по суті містять як елементи, пов’язані з оцінкою ефективності роботи судді, які, до речі, широко застосовуються у розвинутих країнах, так і елементи суддівської етики та принципи незалежності і навіть антикорупційні засади. «Допоможи мені, Боже! Дай мені сили бути справедливим і рішучим, чесним і щиросердним, стриманим і добрим, щирим і скромним! Щоб я був непримиренним до помилок, але з розумінням ставився до тих, хто помиляється. Другом істини і поводирем для тих, хто її шукає. Щоб я був тим, хто застосовує закон, але передусім тим, хто його виконує. Ніколи не дозволяй мені «вмивати руки», як Пілат, перед безневинністю і кидати, як Ірод, на плечі приниженого шати сорому. Щоб не боявся я ні кесаря, ні короля».

І найголовніше, у молитві прописано, не буквально, звичайно, але досить змістовно та глибоко, яким має бути результат роботи судді, тобто ухвалене ним рішення: «Мій

вердикт щоб був не нищівною анафемою, а закликом, що відроджує, словом, що підбадьорює, світлом, що прояснює, водою, що очищає, зерням, що проростає, квіткою, що розквітає з людського серця. Мій вирок щоб зміг нести полегшення засмученому і сміливість гнаному. Щоб висушив він сльози вдовиці й заспокоїв сиріт, які плачуть. А коли обідрані, зневажені, знедолені, без надії та віри в людей, вигнані, втомлені, голодні, що ковтають слину, бо немає хліба, з обличчям, вмитим сльозами болю і приниження, приходитимуть перед суддівським кріслом, на якому я сиджу, допоможи мені, Боже, втамувати їхній голод та жагу до справедливості. Допоможи мені, Боже!».

Амінь.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати