Конституційний Суд України ухвалив рішення №5-р/2018 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 12 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 р. №76-VIII (далі - Закон №76).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ВП ВС ухвалила рішення щодо обов’язковості перегляду ухвал слідчих суддів".
Так, рішення стосується основних засад соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні. Ним КСУ визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), підпункти 1, 2 п. 12 розділу І Закону №76. Водночас визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 3 п. 12 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII, який втрачає чинність з дня ухвалення КСУ цього рішення.
Конституційний Суд України наголошує на конституційному обов’язку держави утверджувати і забезпечувати права і свободи людини та вважає за необхідне розвинути і конкретизувати сформульовані ним юридичні позиції щодо змісту положень ч. 3 ст. 22 Основного Закону України, які необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
На думку КСУ, держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов’язана з обов’язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
Конституційний Суд України наголошує, що людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване ст. 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав. Надання ветеранам праці та особам, які мають "особливі трудові заслуги перед Батьківщиною", певних пільг зумовлено, на думку КСУ, не втратою ними працездатності, безробіттям, відсутністю достатніх засобів для існування, тобто тими соціальними ризиками, про які йдеться у ч. 1 ст. 46 Конституції України, а необхідністю визнання їх трудових заслуг у професійній діяльності, пов’язаних з багаторічною працею, чи "особливих трудових заслуг перед Батьківщиною", а отже забезпечення вказаних осіб пільгами є формою винагороди за їх трудові заслуги ("особливі трудові заслуги перед Батьківщиною").
Аналізуючи юридичну природу пільг, скасованих і обмежених положеннями підпунктів 1, 2 п. 12 розділу І Закону №76, КСУ виходить з того, що існування пільг для окремих категорій громадян передбачено на конституційному рівні. Таким чином, надання окремих пільг громадянам є конституційно допустимим. Однак наявність у тексті Основного Закону України категорії "пільга" не означає, що ця категорія є елементом конституційного статусу людини на відміну від основоположних прав і свобод людини та гарантій їх реалізації, які є необхідними для гідного існування та гармонійного розвитку людини.
Конституційний Суд України вважає, що пільги, скасовані й обмежені положеннями підпунктів 1, 2 п. 12 розділу І Закону № 76, є елементом спеціального юридичного статусу ветеранів праці та осіб, які мають "особливі трудові заслуги перед Батьківщиною", формою винагороди за їх трудові заслуги ("особливі трудові заслуги перед Батьківщиною") та надають їм особливі можливості юридичного характеру. Таким чином, скасування та обмеження на підставі Закону №76 зазначених пільг для ветеранів праці та осіб, які мають "особливі трудові заслуги перед Батьківщиною", жодним чином не мають наслідком скасування чи звуження змісту та обсягу їх існуючих конституційних прав і свобод, зокрема прав на соцільний захист і достатній життєвий рівень, які закріплені у статтях 46, 48 Основного Закону України.
Враховуючи викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункти 1, 2 п. 12 розділу І Закону № 76, якими скасовано та обмежено низку медичних, транспортних, телекомунікаційних і житлово-комунальних пільг для ветеранів праці та осіб, які мають "особливі трудові заслуги перед Батьківщиною", не суперечать Конституції України, у тому числі приписам її ч. 2 ст. 8, ст. 21, частин 2, 3 ст. 22, ч. 1 ст. 46.
Також КСУ дійшов висновку, що право на достроковий вихід на пенсію, яке мали громадяни похилого віку на підставі ст. 21 Закону № 3721 до внесення змін Законом №76, було гарантією ефективної реалізації конституційних прав громадян, закріплених у статтях 46, 48 Основного Закону України. На думку суду, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів.
Таким чином, КСУ дійшов висновку, що підпункт 3 п. 12 розділу І Закону №76 не відповідає ч. 1 ст. 8 Конституції України.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.