Популярні матеріали

20 квітня 2018, 19:00

Конституційна реформа: рекомендації для України

У Києві відбувся міжнародний круглий стіл «Конституційна реформа: рекомендації для України», що проводився Центром політико-правових реформ, Міжнародним Інститутом демократії і сприяння виборам (International IDEA) за підтримки Європейської Союзу спільно з Програмою USAID «РАДА» та Венеційською комісією Ради Європи.

30714621_564501507239952_2676153444502339584_n

За словами Ігоря Когута, директора Програми USAID РАДА, члена Конституційної Комісії, важливим є зіставити всі інститути влади для ефективної роботи державної системи.

На думку Ігоря Коліушко, голови правління Центру політико-правових реформ, до 2004 р. стало зрозуміло, що через закони не завжди вдається належним чином реалізувати ті задуми конституційної моделі, які закладалися при її ухваленні. Це стосувалося певних «перекосів», які відбулися в імплементації напівпрезидентської форми правління, і деякі з яких вдалося виправити. «Сьогодні є не такі гострі проблеми, але тим не менш рівень цієї гостроти гарантується не якістю конституційного регулювання, а політичними домовленостями. На наше переконання, завданням науковців та експертів є підготовка відповідей на питання, які можуть виникнути в подальшій діяльності влади», - розповів пан Коліушко.

За словами Олександра Якименко, програмного координатора Міжнародного Інституту демократії і сприяння виборам (в Україні), однією із загальних рис, яка виникла в останні три десятиріччя, є те, що посткомуністичні країни, чиї конституції мають найсильніші президентські повноваження, при цьому мають найслібкіші індикатори демократичного розвитку. «Перехід при цьому до «президентсько-премєрської» форми правління через обмеження президентських повноважень та посилення парламенту по суті над Кабінетом міністрів не був ідеальним й однозначно потребує змін», - зазначив він.

Далі Суджит Чоудрі, урядовий радник, Центр Конституційних Трансформацій (Center for Constitutional Transitions), презентував звіт «Напівпрезиденціалізм та інклюзивне врядування в Україні: пропозиції для конституційної реформи», де аналізувалися основні проблеми в Україні за останні десятиліття: постійні зміни Конституції, нестабільність державної влади, знищення адекватного балансу між гілками влади та рекомендації для України тощо. На його думку головними проблемами України є брак порозуміння між політичними силами, корупція, а також конституційна нестабільність.

Акцент основної і спеціальних рекомендацій у звіті робиться на тому, що в подальшому повноваження президента повинні бути зменшені, а ВРУ повинна перевіряти не тільки його обов’язки, але й обов’язки прем’єр-міністра. «Побоювання викликають лише можливий вплив на політичні партії (хоча вони повинні бути незалежними) та низька конституційна спроможність. Тому у звіті пропонується парламентський нагляд над контролем виконавчої влади, а також вказані застереження від президентської автократії», - розповів пан Чоудрі.

Томас Седеліус, професор політичних наук в університеті Даларни (Швеція), виділив три ідеї систем правління, що були вказані у звіті:

  • система, де президент контролюватиме зовнішню і внутрішню політику;
  • протилежна модель, за якою президент виконуватиме символічні обов’язки;
  • середнє між тим і тим, коли президент має обмежені повноваження, проте бере активну участь у політичному процесі.

На думку пана Седеліуса, президент повинен мати менші повноваження щодо видання указів, висловлювати свою точку зору з певних питань та виконувати певні символічні функції стосовно зовнішньої політики країни, у той час як парламент укладатиме угоди та підписуватиме договори, а за всі питання внутрішньої політики відповідатиме прем’єр-міністр.

У свою чергу Юлія Кириченко, керівник проектів Центру політико-правових реформ з питань конституційного права, відмітила низьку правову культуру в Україні та виокремила ключові питання територіальної організації виконавчої влади. Наприклад, як будуть розподілені обов’язки щодо адміністративно-територіальних одиниць між Президентом і прем’єром (хто призначатиме регіональних представників та здійснюватиме нагляд за регіональним керівництвом. «Якщо виходити з обмеження президентської влади щодо внутрішньої політики, то необхідно надати уряду право самостійно контролювати призначення та звільнення префектів, а також самостійно здійснювати нагляд за місцевою владою»,  - розповіла пані Кириченко.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати