Задовольняючи заяву банку про видачу дубліката виконавчого листа та поновлюючи строк на пред’явлення такого листа до виконання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що банком було доведено втрату оригіналу виконавчого листа та наявність поважних причин для поновлення пропущеного строку для пред’явлення вказаного листа до виконання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Дії або бездіяльність Держказначейства мають оскаржуватися в порядку адмінсудочинства, - ВС".
Про це зазначив Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 4 липня 2018 р. у справі №337/5253/13-ц (касаційне провадження № 61-10084сво18), дійшовши висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у частині поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання не підлягають касаційному оскарженню.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Водночас оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді (п. 24 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), у ст. 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.
Читайте також: "Конституція України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу, – ВС".
Як зазначають у ВС, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (від 4 листопада 1950 р.) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, враховуючи положення норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті "суд, встановлений законом", Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, є помилковим (рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 р. "ТОВ "Фірма Верітас" проти України).
З огляду на викладене, об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду закрила касаційне провадження як помилково відкрите, оскільки судові рішення у частині поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України.