Популярні матеріали

20 жовтня 2017, 17:14

Хто має боротися з корупцією? Міжнародні стандарти та успішні моделі антикорупційних систем

Назар Гром
Назар Гром керівник відділу міжнародної співпраці, НАЗК

"Боротьба з корупцією починається з міжнародної співпраці, але закінчиться лише тоді, коли ця битва буде виграна в усіх сферах суспільного життя"

Пан Гі Мун, восьмий генеральний секретар ООН

Сьогодні міжнародна спільнота докладає значних зусиль для боротьби з корупцією, створюючи та вдосконалюючи правові системи запобігання і протидії корупції, адже лише за умови належного врядування та верховенства права можливо досягнути задовільного економічного й соціального розвитку країни.

Шлях довжиною у 40 років

Одна з найвідоміших у світі спеціалізованих інституцій з боротьби проти корупції – Незалежна комісія проти корупції, яка була заснована у 1974 р. в Гонконзі. Своєю діяльністю Комісія зробила значний внесок в успіх Гонконгу в зниженні рівня корупції та підвищенні економічної стабільності країни. Натхненні цим успіхом держави прийняли рішення про створення власних інституцій із запобігання та протидії корупції. Цей крок часто розглядався як єдиний можливий шлях до зниження рівня корупції, тому що існуючі інституції не могли впоратися з цим завданням.

Основою для приведення національного законодавства кожної держави-учасниці у відповідність із загальновизнаними методами та заходами щодо попередження і протидії корупції стала Конвенція ООН проти корупції, яку ратифікували 183 країни світу. Конвенція передбачає, що Держави учасниці самостійно розробляють та здійснюють скоординовану політику протидії корупції, при цьому документом передбачається можливість створення двох типів антикорупційних інституцій:

  • · орган або органи із запобігання корупції;
  • · орган або органи, які спеціалізуються на протидії корупції.

Запобігання корупції – це система регулятивних правовідносин, спрямованих на попередження корупційних проявів у державі шляхом удосконалення правових норм, правових механізмів та заходів державного контролю, направлених на запобігання корупції як явища на різних рівнях.

Сфера боротьби з корупцією – це система правоохоронних, переважно кримінально-правових та адміністративно-правових заходів, спрямованих на притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних діянь, що мають на меті покарання, превенцію протиправних дій.

Як виглядає ефективна модель антикорупційної інституції?

Наразі у світі існує велика кількість антикорупційних інституцій, які відрізняються одна від одної лише різноманітністю функцій та фактичної діяльності. Досить непросто визначити найбільш ефективну модель запобігання і протидії корупції. Однак можна встановити основні моделі існуючих органів, а саме:

  • Агентства з боротьби проти корупції в структурі правоохоронних органів (Норвегія, Бельгія, Іспанія, Хорватія, Угорщина). Відповідно до цієї моделі, в органах, які відповідають за виявлення і розслідування корупції, або в органах прокуратури можуть створюватися спеціалізовані управління для запобігання та боротьби з корупцією. В деяких країнах всі три функції об’єднуються в межах одного відомства. Мабуть, ця модель є найпоширенішою в країнах Західної Європи.
  • Агентства з питань запобігання і протидії корупції, які мають правоохоронні повноваження та превентивні функції (Литва, Латвія, Австралія, Аргентина). Така модель є яскравим прикладом комплексного підходу та зосередження в межах одного органу всіх основних функцій із запобігання і боротьби з корупцією (розроблення політики, аналітична діяльність, технічна допомога з питань попередження, взаємодія з громадянським суспільством, інформування, моніторинг, розслідування). Варто зазначити, що в більшості випадків кримінальне переслідування залишається окремою функцією. Цю модель часто пов’язують з Незалежною комісією проти корупції в Гонконзі та Бюро з розслідування корупційної діяльності в Сінгапурі.
  • Окремих органів з превентивною функцією щодо запобігання корупції та правоохоронними повноваженнями з питань протидії корупції (Франція, Албанія, Україна). Вказана модель передбачає наявність окремих органів з превентивною функцією для проведення досліджень та аналізу, розроблення і координування політики у сфері боротьби з корупцією, проведення навчання та надання консультацій різним відомствам про ризик корупції, можливі заходи для її попередження, а також правоохоронного органу для протидії корупції.

Українська модель

Протягом 2014-2017 рр. державі вдалося здійснити низку визначальних кроків для налагодження ефективної боротьби з корупцією. Новий етап антикорупційної реформи розпочався з прийняття Верховною Радою України 14.10.2014 р. пакету антикорупційних законів та затвердження на законодавчому рівні першої дорожньої карти в антикорупційній сфері. Було прийнято Антикорупційну стратегію, яка визначає систему завдань і заходів щодо зменшення рівня корупції. Стратегія спрямована, зокрема, на створення системи доброчесної та професійної державної служби відповідно до міжнародних стандартів і кращого світового досвіду; усунення корупційних ризиків та вдосконалення системи проведення державних закупівель; подолання корупції в судовій гілці влади й органах кримінальної юстиції; усунення корупційних передумов ведення бізнесу, формування сприятливого для відмови від корупційних практик бізнес-клімату та нетолерантного ставлення бізнесу до корупції тощо.

Спеціалізовані антикорупційні органи – робота на спільний результат

З метою вдосконалення антикорупційної системи в Україні протягом останніх 2-х років були створені та розпочали своє функціонування Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Одним з ключових інституційних елементів комплексного реформування вітчизняної системи запобігання корупції, відповідно до міжнародних стандартів та успішних практик іноземних держав, стало створення Національного агентства з питань запобігання корупції. Це окремий, незалежний, превентивний антикорупційний орган, на який покладено завдання щодо формування та моніторингу реалізації антикорупційної політики, координації розробки й виконання державними органами антикорупційних програм, забезпечення дотримання публічними службовцями законодавства щодо запобігання і врегулювання конфлікту інтересів, правил етичної поведінки, здійснення заходів фінансового контролю та моніторингу способу життя публічних службовців тощо.

Однак, як показує досвід, наявність спеціалізованих антикорупційних органів не є запорукою зменшення рівня корупції, адже для ефективної роботи антикорупційних органів, насамперед, необхідно забезпечити їхню інституційну незалежність та фінансову стабільність.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати