09 листопада 2019, 10:00

Е-земля

Мінекономіки презентувало електронну систему земельного моніторингу

Аргумент. Позиція. Ідея

В Україні презентували концепт системи моніторингу використання та обігу землі, яка покликана забезпечити прозорість і відстежуваність земельних відносин та міститиме повну інформацію про перехід прав на землю, власників землі, вартість угод купівлі продажу й оренди тощо. Також за її допомогою можна буде отримати інформацію про концентрацію земель в одних руках.

Коментар

Порховнюк Ольга Порховнюк, юрист ЮФ TOTUM

Майбутнє запровадження Мінекономіки нової електронної системи земельного моніторингу, яка упорядкує обіг даними між Державним земельним кадастром (ДЗК), Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ДРРП), а також Єдиним державним реєстром юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), насамперед, спрямоване на пошук розв'язання майбутніх проблем з імплементацією запропонованих законодавцем запобіжників для стейкхолдерів від зловживань на ринку сільськогосподарської землі, концепцію якого законодавець розглядав вже неодноразово. У наш час будь-яку діджиталізацію та електронну інтеграцію інформації з відкритим доступом користувачі мали б сприймати тільки позитивно. Однак чи так все добре, як здається?

Ідея і практика

Допоки немає дорожньої карти реалізації проєкту, ми можемо тільки припускати здогадки в бік тримача системи, її вигляду та функціоналу. Однак вже на етапі моделювання такої складної електронної платформи, ми можемо спрогнозувати деякі можливі недосконалості в інформаційному наповненні держреєстрів.

По-перше, недосконалість запропонованої законодавцем моделі щодо визначення порогу концентрації землі в руках одного власника. Проблема полягає в тому, що законодавець за основу бере не тверду одиницю обмірів як гектари або квадратні метри, а прив’язує до порогу концентрації відсоток від площ сільськогосподарських земель на певній території (ОТГ, області, України). За відсутності показника у 100% земель сільськогосподарського призначення на території України (включно з територіями Донбасу та АРК Крим), точність та відповідність математичних обчислень з питань концентрації землі можна поставити під сумнів.

По-друге, недостатня наповненість Державного земельного кадастру актуальною інформацією про земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Насамперед, це стосується земель, права на які були набуті до моменту запровадження та функціонування системи ДЗК (до 2004 р.). Також ця проблема стосується недостатнього зацифрування інформації з паперових документів (поземельних книг, книг реєстрацій прав на землю та ін.), які велися Держземресурсами (Держземагентством) у період з 2004 р. до 2013 р.

По-третє, можлива проблематика в обміні інформацією та функціонуванні держреєстрів у режимі реального часу. Приміром, Держгеокадастр є держателем ДЗК, а Мін’юст є держателем ДРРП та ЄДР. Практична ситуація: при формуванні в онлайн-режимі інформаційної довідки з ДЗК інформація про зареєстровані права на земельну ділянку в ДРРП з’являється із запізненням у 7-14 днів.

Ідея проєкту достатньо цікава та потребує комплексного підходу і співпраці з боку розробників системи моніторингу, держателей реєстрів, експертного та юридичного середовища. До моменту представлення Мінекономіки дорожньої карти реалізації проєкту будемо сподіватися на діджиталізацію в дії.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати