06 червня 2017, 13:26

Є хабар – немає застави?

Аргумент. Позиція. Ідея

Днями у Верховній Раді зареєстровано законопроект «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення невідворотності покарання осіб, які вчинили корупційні злочини)». Ним пропонується доповнити ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України частиною 5, передбачивши, що при обранні запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою застосування застави у кримінальних провадженнях щодо таких злочинів, як отримання хабара, незаконне збагачення, підкуп службової особи юридичної особи приватного права, не допускається. На думку законодавця, прийняття законопроекту дозволить виправити існуючі недоліки у питаннях кваліфікації окремих службових злочинів, а також сприятиме забезпеченню єдності судової практики при розгляді відповідних справ.

власюк владислав Владислав Власюк, адвокат

«Ідея законопроекту зрозуміла: ніякої застави для затриманих корупціонерів. Прикметно, що саме розміри визначених застав активно використовують у публічній комунікації, чомусь помилково ототожнюючи їх зі сплаченими «корупціонерами» коштами до бюджету (насправді це не так). Мета, якої хочуть досягти автори законопроекту, теж зрозуміла: максимальні гарантії, що затримані не уникнуть відповідальності (щоб не втекли), а також задоволення суспільства. Не зовсім зрозуміло лише, чому вважають недостатнім застосування інших запобіжних заходів.

Чи досягнуть запропонованим законопроектом досягнення мети? В цілому так: ніякої застави за корупційні злочини, суспільство вдоволене, затримані активно не перешкоджають і навіть співпрацюють.

Але чи відповідає спосіб вирішення проблеми її меті? Навряд чи. Уся логіка кримінального, а отже, і кримінального процесуального кодексу – пропорційна відповідність негативних наслідків для особи суспільній небезпечності вчиненого протиправного діяння. По тексту ст. 183 КПК бачимо наступне: застава не визначається, якщо тяжкий злочин (5 і більше років), плюс інші винятки. У пропонованому законопроекті бачимо незастосування застави навіть у випадках, коли КК передбачено менш суворе за позбавлення волі покарання і менші строки позбавлення волі. Вочевидь, не брати заставу за корупційні злочини не є пропорційним суспільній небезпечності вчиненого, тому буде легко челленжд у ЄСПЛ.

Цікаво, що ЮВЛ у коментарях до посту співавтора законопроекту Мустафи пише, що більшість затриманих – по ст. 191, на що Мустафа доречно зауважує про відсутність зворотної дії закону у часі.

Порада законотворцям: додати до переліку кваліфіковані частини ст. 191 КК, звузити ст. 368, 386-2 і 368-3 КК лише до тих частин, де покарання від 5 років позбавлення волі, додати вимогу обґрунтування необхідності застосування реального взяття під варту у цих випадках. Однак і у такому випадку довести пропорційність незастосування застави у цих злочинах буде непросто. Хоча навряд чи ці моменти становлять таку вже серйозну проблему для слідства по корупційним правопорушенням».

Денис Ненов Денис Нєнов, координатор кримінальної практики АО «Адвокатська група «Солодко і партнери»

«Історія законопроекту №6519 ненова. Пропозиції скасувати заставу у корупційних злочинах з’являлися у парламенті ще 2 роки тому. Очевидно, останні резонансні кримінальні справи та стрічка новин з новою силою активізували законотворчий процес.

Читаючи цей проект, згадав прислів’я про поганого танцюриста. Закон поганий, судді не такі… А можливо, проблема з розслідуванням злочинів, у т.ч. резонансних, полягає у тих, хто цим займається?

У пояснювальній записці до проекту відсутні посилання на статистику невиконання підозрюваними умов застави. Очевидно, тому, що за статистикою проблема, про яку вказують автори законопроекту, відсутня. Також незрозуміло, чому утримання під вартою як винятковий запобіжний захід має безальтернативно застосовуватись до злочинів невеликої (ч. 1 ст. 368-2 КК) та середньої тяжкості (ч. 2 ст. 368-2, ч. 2–3 ст. 368-3 КК). Скасування застави для осіб, які підозрюються у вчиненні таких злочинів (а по великому рахунку, і тяжких та особливо тяжких), суперечить §3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на свободу на особисту недоторканість, а також практиці Європейського суду з прав людини. Наприклад, у справі «Хайредінов проти України» передбачено, що якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав утримання під вартою, необхідно переконливо довести наявність конкретних обставин, які переважають над правилом поваги до особистої свободи. Тобто такі обставини мають встановлюватись у конкретному судовому засіданні, а не законодавчо.

Як варіант підходу до цього питання можна віддати прийняття рішення про незастосування застави у кримінальних провадженнях щодо тяжких та особливо тяжких корупційних злочинів на розсуд слідчого судді, суду, як це зроблено, наприклад, щодо насильницьких злочинів (ч. 4 ст. 183 КПК). Але як показує практика останніх років, з легкої руки керівництва прокуратури та правоохоронних органів такі справи отримують значний суспільний резонанс, в умовах якого забезпечити незалежність суддів досить складно. Відповідно, таке право суду може перестати бути правом.

Крім того, законопроект прямо суперечить змісту самої ст. 183 КПК, яку пропонується доповнити. Наприклад, згідно з проектом застава не застосовується у кримінальних провадженнях щодо незаконного збагачення (ст. 368-2). Однак у ряді випадків у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368-2 КК, утримання під вартою взагалі не може бути застосоване. Зокрема, якщо особа, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочинів за вказаною нормою, не має судимості, або якщо не було доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органів досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню, або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину (п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК).

Отже, з урахуванням суперечливості та безсистемності запропонованих змін прийняття вказаного законопроекту видається недоцільним».

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати