10.04.2018 р. у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України щодо добровільного декларування коштів, майна та інших об'єктів фізичними особами (реєстр. №8258). Метою проекту Закону, згідно з текстом пояснювальної записки, є встановлення ставок податку з легалізованих доходів, отриманих з порушеннями податкового законодавства. На думку ініціаторів документа, це однозначно забезпечить поліпшення умов для розвитку економіки держави, сприяння її детінізації та детінізації відносин власності, залучення інвестицій, збільшення доходів Державного бюджету України та, як наслідок, місцевих бюджетів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Коментарі
Антон Гаврик, юрист податкової практики ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та партнери»
Наразі у Верховній Раді проводиться активна робота, спрямована на легалізацію доходів громадян, отриманих з порушенням податкового законодавства, та повернення в Україну грошових коштів, виведених за кордон з використанням різних моделей ухилення від сплати податків. Амністія тіньового капіталу повинна призвести до збільшення податкових надходжень та сприятиме поліпшенню умов для розвитку економіки держави.
Зокрема, у проекті Закону про внесення змін до ПК щодо добровільного декларування коштів, майна та інших об'єктів фізичними особами встановлюються ставки податку на об’єкти добровільного декларування.
Мінімальна ставка податку (2,5%) передбачається законопроектом за прикладом успішної економічної амністії, проведеної в Італії. Це дійсно прийнятна ставка, оскільки в більшості країн, які раніше проводили легалізацію доходів своїх громадян, ставка податку застосовувалася у розмірі 5% і більше.
Стосовно необхідності проведення легалізації капіталу
Відповідь на це питання достатньо проста – «нульове» декларування потрібне, якщо держава бажає здійснювати контроль за реальними доходами громадян. Метою легалізації капіталу є отримання інформації про майно, доходи та загальний матеріальний стан громадян.
Жоден українець не задекларує свій реальний майновий стан, якщо умови декларування передбачатимуть загальний порядок оподаткування та ще й притягнення до відповідальності.
Лише після «нульового» декларування державні органи зможуть об’єктивно зіставити доходи з витратами, враховуючи задекларований майновий стан.
Стосовно можливих «підводних каменів» декларування коштів
Перше питання, яке виникає у громади, – чи насправді буде повне звільнення від відповідальності за несплату податків. Суспільство не вірить у відсутність можливості у податкових органів переслідувати декларантів. Не виключаються ситуації, коли на законодавчому рівні санкції нібито не повинні застосовуватися, а насправді у розпорядженні контролюючих органів виявиться ресурс, який дозволить тиснути на платників податків, проводити вибіркові перевірки, застосовувати необґрунтовані санкції.
Також існує ризик, що українці побояться розкривати свої заощадження на тлі недовіри до податкових органів. У такому випадку амністія капіталів вимагає ретельної та доступної інформаційної кампанії.
Вікторія Ковальчук, партнер ESQUIRES, адвокат, медіатор
10.04.2018 р. у ВРУ зареєстровані два нерозривно пов’язані між собою законопроекти: №8257 про добровільне декларування та №8258 про податок на об’єкти одноразового добровільного декларування.
Законопроект №8258 не становить великого інтересу. Він встановлює період та порядок дії так званого податку на об’єкти одноразового добровільного декларування. Передбачається, що протягом 2-х років з моменту затвердження форми «нульової» декларації (добровільної декларації) в Україні запроваджується податок на об’єкти одноразового добровільного декларування. Платниками вказаного податку є особи, які подали добровільну або, як ще її називають, «нульову» декларацію.
До об’єктів оподаткування належать: кошти у будь-якій валюті та формі; банківські метали та інші валютні цінності; рухоме та нерухоме майно; частки у майні компаній, в тому числі кошти та майно, внесені до статутного капіталу, фінансові інструменти в управлінні; майнові/немайнові права, інші об’єкти згідно з переліком, з яких не були сплачені податки та збори до бюджетів, та/або які не були задекларовані, порушуючи законодавство з питань оподаткування, валютного регулювання, а також сума неповернутих (виданих, отриманих) позик або інших боргових зобов’язань особи, зазначені у поданій добровільній декларації.
Строк сплати податку – 30 календарних днів з моменту подання декларації або 30 днів з дня повернення коштів раніше 90-денного строку зберігання на рахунках у банківських установах України, внесених у сумі понад 1 млн грн.
Загалом законопроектом запропоновані ставки податку в розмірі 0/2,5/3/6% залежно від об’єкта оподаткування та способу його повернення в Україну. Особлива процедура визначена для декларування грошових коштів. Декларанти зможуть перераховувати кошти на рахунки в банківських установах в Україні, сплативши 2,5% податку від суми коштів або 0% податку у разі переказу коштів з іноземних банків на спеціальні рахунки в Україні. Крім того, платники податку звільняються від будь-якої відповідальності, передбаченої податковим законодавством України, щодо об’єктів добровільного декларування.
Інтерес і критичну оцінку викликає законопроект №8257 про добровільне декларування, оскільки містить багато суперечливих пропозицій, які потребують аналізу та значного доопрацювання.
Законопроектом №8257 передбачені такі гарантії декларантам: звільнення від обов'язку щодо надання інформації про джерела походження об'єктів декларування; збереження відповідними державними органами та їх посадовими особами таємниці щодо суб'єктів декларування; заборона використання інформації, що міститься в добровільній декларації, як доказу вчинення будь-якого адміністративного чи кримінального правопорушення; заборона проведення контролюючими органами будь-яких перевірок дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства; заборона притягнення до фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з підстав отримання інформації, зазначеної в добровільній декларації.
З аналізу законопроекту №8257 вбачається, що якщо на момент подання нульової декларації буде відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про протиправність набуття об’єкта декларування, то презюмується легальність походження коштів та майна, а розслідування щодо цього майна повинні бути припинені.
Наразі цей законопроект частково суперечить чинному законодавству щодо незаконного збагачення, дозволяє уникнути відповідальності за неправдиві декларації державних службовців та службовців місцевого самоврядування.
На сьогодні законопроекти №8257 та №8258 лише зареєстровані у ВРУ, вони не отримали висновки комітетів. Очевидно, що в результаті публічних обговорень положення цих проектів зазнають критики та змін, перш ніж будуть винесені на остаточне голосування.