У судовій практиці виникають непоодинокі випадки, пов’язані з некоректним формулюванням заяви про вихід учасника з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ), на підставі чого суди доволі часто відмовляють у задоволенні позовних вимог. Зазначимо, що саме текстове «наповнення» заяви про вихід було достатньо поширеною підставою для звернення до суду.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З приводу формулювань заяви про вихід зі складу учасників ТОВ, то досить часто зустрічаються такі вислови: «Прошу виключити мене зі складу учасників ТОВ…», «Прошу звільнити мене з лав товариства…» тощо.
Варто зазначити, що виключення зі складу учасників ТОВ відбувається поза волею, а нерідко і всупереч волі учасника. Вихід же є добровільним способом припинення корпоративних відносин, на здійснення якого не впливає позиція інших учасників товариства. Щодо формулювання про «звільнення», то це скоріше стосується сфери регулювання трудового, а не корпоративного права. Учасник, який бажає припинити корпоративні відносини, не перебуває у підпорядкуванні товариства, не отримує від нього винагороду у формі заробітної плати, а товариство, у свою чергу, не може притягнути останнього до матеріальної відповідальності за невиконання трудової функції.
Вихід та відступлення
Доволі часто учасники, текстуально формулюючи свою заяву до товариства, використовують словосполучення: «Прошу виключити мене зі складу учасників ТОВ у зв’язку з відступленням частки…». У такому випадку учасник двічі підміняє правові підстави припинення корпоративних відносин – виключення та відчуження частки, кожна з яких є самостійною та достатньою.
На жаль, донині судові органи не завжди розрізняють такі, здавалося б, прості та елементарні речі. Так, ВГСУ у свій постанові від 11.06.2013 р. у справі №5016/2288/2012(3/104), якою залишив у силі Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 р. та Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2012 р., не зміг з’ясувати дійсні обставини справи та розмежувати такі підстави припинення корпоративних відносин як відчуження частки та вихід з ТОВ. Ситуація полягала у тому, що один з учасників написав і нотаріально посвідчив заяву про вихід, відповідно до тексту якої за особистим бажанням у повному обсязі передав належну частку у статутному капіталі товариства на користь іншого учасника. На порядку ж денному загальних зборів було поставлено питання про зміни у складі учасників ТОВ – відступлення (продаж) часток у статутному капіталі ТОВ її учасником.
Таким чином, фактично відбулося відчуження частки, а не вихід з ТОВ колишнього учасника. Відповідно до правової позиції ВСУ, відображеній в абз. 3 п. 31 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. №13, особа, яка придбала частку у статутному капіталі ТОВ чи ТДВ, здійснює права та виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку у статутному капіталі. Звідси, внесення змін до статуту товариства, наступна реєстрація відповідних змін має не правоутворюючий (легалізаційний), а правопідтверджуючий (легітимаційний) характер, що не повинно впливати на комплекс прав особи, яка придбала частку.
Вищий господарський суд України у рішенні, що аналізується, цього не врахував, досить формально підійшовши до питання вирішення спору, який полягав у тому, що учаснику, якому було відчужено частку, належало 50,28% статутного капіталу, а особі, яка здійснила відчуження – 11,55%. Суд дійшов висновку, що оскільки учасник виходить з товариства, то частка у розмірі 11,55% не враховується при визначенні кворуму загальних зборів, а тому всі рішення, що прийняті на них, є незаконними та підлягають скасуванню. Не вдаючись у дискусію стосовно правових наслідків припинення корпоративних відносин у разі виходу учасника з ТОВ, зазначимо, що підміна понять «відчуження частки» та «вихід з товариства» змусила касаційну інстанцію допуститися достатньо значної помилки, пов’язаної з питанням визначення правової характеристики дійсних відносин між сторонами.
Проте найбільш яскравим прикладом не розмежування таких способів припинення корпоративних відносин як «відступлення частки» та «вихід» слугує правова позиція ВГСУ, відображена у постанові від 08.02.2012 р. у справі №14/168. Відповідно до фабули справи, два учасники (згідно з нотаріально посвідченими заявами) повідомили вищий орган ТОВ про свій вихід зі складу його учасників, а також засвідчили, що майнових, фінансових та інших претензій до товариства не мають. Належні їм частки у статутному капіталі товариства були відступлені іншому учасникові.
Суд зазначив, що вихід учасника з товариства на підставі поданої ним нотаріально посвідченої заяви є самостійною підставою для припинення членства у товаристві. Заявивши про свій добровільний вихід зі складу учасників товариства, позивачі не можуть посилатися на судові рішення про визнання недійсними договорів про відступлення часток у статутному капіталі товариства, учасниками що вибули з нього, як на підставу відновлення ними членства у корпорації. Відмовляючи у позові, ВГСУ вказав, що втративши статус учасників ТОВ з моменту подання заяви вищому органу товариства, позивачі втратили право на участь в управлінні товариством. Отже, прийняті товариством рішення після виходу позивачів зі складу учасників не порушують їхніх корпоративних прав щодо товариства та інших його учасників.
З аналізу справи вбачається, що учасники спочатку відчужили належні їм частки у статутному капіталі на користь інших учасників, а вже потім написали заяви про вихід з ТОВ, відповідно до тексту яких майнових та інших претензій до товариства вони не мають. Проте істотна різниця між відчуженням частки та виходом з ТОВ полягає саме у тому, що у разі відчуження частки жодні розрахунки не проводяться, особа набуває корпоративних прав з моменту укладення договору.
Таким чином, відчуживши свої корпоративні права на підставі відповідних договорів, особи перестали бути учасниками товариства. Наступне ж написання заяв про вихід з ТОВ уже нічого змінити не може, оскільки корпоративні відносини і так уже були припинені. На жаль, ВГСУ не звернув свою увагу на цю ключову деталь, тим самим здійснивши підміну способів припинення права участі у ТОВ, у результаті чого за недійсними договорами відступлення часток та неналежними заявами про вихід з ТОВ були припинені корпоративні відносини.
Цікавою також з позиції судової практики є Постанова ВГСУ від 25.09.2013 р. у справі №901/777/13-г, відповідно до якої суд визнав, що учасник вважається таким, що вийшов з товариства 16.11.2012 р. у день подання заяви про вихід з товариства. У цьому випадку заява про вихід була мотивована укладеним договором дарування. ВГСУ вкотре не здійснив розмежування між договором дарування як підставою припинення корпоративних відносин та заявою про вихід як одностороннім правочином. Однак зазначений недолік все ж таки не спричинив порушення прав, оскільки договір дарування та заява про вихід були датовані одним днем – 16.11.2012 р., що скоріше треба розцінювати як виняток.
Отже, якщо корпоративні відносини припинилися з інших підстав, аніж вихід учасника (наприклад, у разі відчуження частки), то писати на адресу товариства заяву про вихід не потрібно, оскільки остання не може вплинути на ті права, яких уже не існує.
Намір – ще не заява
Інколи учасники, які бажають припинити корпоративні відносин з товариством, формулюють своє звернення подібним чином: «Повідомляю про свій намір вийти з ТОВ…». Вважаю, що таке формулювання далеко не безспірне.
Так, Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2012 р. у справі №11/994, якою залишено без змін Рішення Господарського суду Житомирської області від 26.10.2010 р. встановлено, що позивач подав заяву, зі змісту якої вбачається, що позивач бажає вийти зі складу учасників ТОВ з виплатою належної йому частки статутного фонду товариства з урахуванням коефіцієнта інфляції на день виплати, а також виплатити належний прибуток. Згідно з іншою заявою, позивач тимчасово відкликав свою заву про вихід зі складу ТОВ. Згодом позивач повторно звернувся до товариства з заявою про розгляд на загальних зборах заяви про намір вийти зі складу товариства. Суд відмовив у позові про стягнення вартості частки у товаристві, встановивши що зі змісту зазначених заяв вбачається, що позивач лише виявив намір вийти зі складу товариства та отримати вартість частки статутного фонду. Проте чітко не вказав про свій вихід з товариства та про виключення зі складу учасників товариства у зв'язку з таким виходом.
Замість висновків
Для уникнення ситуацій, за яких учасник вважає себе таким, що вийшов з товариства, а товариство не бажає добровільно «прощатися» з учасником, варто коректно формулювати зміст заяви про вихід, не використовуючи такі висловлювання: «Повідомляю товариство про свій намір вийти з товариства…», «У зв’язку з небажанням перебування у лавах учасників товариства прошу вирішити питання про мій вихід» тощо. Подібні формулювання дають поле для маневру товариству, яке може посилатися на відсутність прямої вказівки про вихід з товариства, заперечуючи в суді факт виходу учасника і, відповідно, діятиме проти вимог про здійснення розрахунку за належну учаснику частку у статутному капіталі, що і було здійснено у наведеному вище прикладі.
Отже, текст заяви учасника про вихід з ТОВ має бути зрозумілим, недвозначним, давати чітке уявлення про волю особи на припинення корпоративних відносин та здійснення з нею (за бажанням) відповідних розрахунків. Наприклад: «Повідомляю ТОВ про свій вихід зі складу учасників товариства. Прошу провести розрахунки, відповідно до вимог чинного законодавства». Подібне формулювання позбавлене подвійного трактування, воно убезпечить учасника від необґрунтованих заперечень зі сторони товариства, що, безумовно, захистить майнові права колишнього учасника при вирішенні питання стягнення вартості майна, пропорційній часті у статутному капіталі ТОВ.