18 травня 2015, 15:47

Закон про воєнний стан може спричинити переділ влади на користь Президента

Опубліковано в №19-20(465-466)

Владислав Кочкаров
Владислав Кочкаров «Prove Group, ЮК» керуючий партнер

12.05.2015 Верховна Рада України підтримала законодавчу ініціативу Президента і прийняла Закон України «Про правовий режим воєнного стану», тим самим скасувавши чинний протягом останніх 15 років однойменний закон. Не викликає сумнівів той факт, що гостра військово-політична ситуація у країні потребує актуалізації правових норм, які регулюють діяльність органів влади в умовах воєнних дій у зоні проведення АТО. Однак аналіз правової норми демонструє, що деякі положення прийнятого Закону спрямовані не стільки на вирішення збройного конфлікту, скільки на створення і зміцнення військово-бюрократичного апарату управління державою.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Так, ст. 10 зазначеного Закону передбачено, що у період воєнного стану повноваження Президента України не можуть бути припинені. Також зазначений Закон визначає, що повноваження Президента у цей період не можуть бути обмежені. Завдяки цьому гарант Конституції отримує реальні важелі утримання влади у разі загрози усунення його з поста Голови держави.

У разі введення воєнного стану повноваження з управління в регіонах будуть зосереджені у руках військового командування (Генштабу та підрозділів Збройних сил України) і військово-цивільних адміністрацій. Враховуючи, що Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, а військово-цивільні адміністрації відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» створюються рішенням Президента у разі потреби, то, фактично, може відбутися переділ влади у державі на користь Президента.

Не найкращі перспективи чекають і бізнес. В умовах воєнного стану військове командування та військові адміністрації отримають право значно обмежувати права громадян і регулювати діяльність підприємств. Так, згідно із зазначеним Законом, органи військового управління можуть використовувати потужності і трудові ресурси підприємств для потреб оборони, примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній чи комунальній власності. У таких умовах вкрай важко буде вести мову про недоторканність власності, оскільки будь-яке захоплення підприємства можна буде виправдати оборонними потребами.

Також варто звернути увагу на ряд змін, які очікують громадян у разі оголошення режиму воєнного стану, оскільки їхні права і свободи будуть істотно обмежуватися. Зокрема може бути обмежена свобода пересування громадян, запроваджено огляд речей, документів, житла та інших приміщень, введена трудова повинність для працездатних громадян. Крім того, військове командування та військові адміністрації можуть вводити комендантську годину, а також затримувати, і примусово переселяти громадян іншої сторони конфлікту, що перебувають на території України. Водночас органи військового управління зможуть встановлювати для фізичних та юридичних осіб військово-квартирну повинність, яка є обовʼязоком громадян з поселення у своєму будинку військових.

Хоча формально Законом передбачено, що військовий стан вводиться на певний строк, нечіткість зазначеної норми може стати підставою для того, щоб встановити такий режим, наприклад, до закінчення АТО або збройного конфлікту. Наразі в Україні простежується створення необхідних правових передумов для воєнізації всіх державних органів і установ.

и свої правила постачання газу, зокрема такі, що суперечитимуть інтересам споживача. Також споживач має право на вільний вибір постачальника та його безоплатну зміну.

 

Закон, крім іншого, встановлює обов’язок захисту споживачів, які не мають змоги платити за чинними тарифами на газ – «вразливі споживачі».

Вразливі споживачі мають право на субсидію для відшкодування витрат за спожитий природний газ та іншу адресну допомогу, що буде надаватися у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід визнати, що велика частина правових норм у цьому Законі є «рамковими», тобто встановлюють основні правові принципи регулювання відносин у газовій галузі, а отже, для того, щоб вони запрацювали має бути розроблено та ухвалено великий обсяг підзаконних нормативних актів, що на надасть можливість побудувати газовий ринок за європейським зразком та сприятиме інтеграції України в Енергетичне Співтовариство.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати