07 березня 2017, 13:16

Юрист у політиці: гра на вибивання

Опубліковано в №10-11 (560-561)

Вікторія Пташник
Вікторія Пташник народний депутат України, позафракційна

У парламенті не потрібні кваліфіковані юристи. Політики-популісти, військові, громадські активісти – хто завгодно, але тільки не ті, хто здатен читати та розробляти законопроекти. Порушення загальновизнаних прав людини, закладання можливостей неоднакового застосування норм права, посягання на принципи непорушності права власності, надання преференцій конкретним бізнесам – все це, на жаль, мені довелося побачити в парламенті не один раз.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Головною відмінністю роботи юриста на юридичному ринку від роботи юриста-політика є шалена неефективність останнього. Працюючи в юридичній фірмі, ти просто не можеш бути неефективним і витрачати сотні годин на безперспективний проект, не задовольняючи при цьому інтереси клієнта. Високий рівень конкуренції юридичних фірм одразу розставляє всіх на свої місця. Клієнт швидко обирає найкращого, саме того юриста, який здатен забезпечити йому бажаний результат, максимально мінімізувавши при цьому будь-які небажані ризики.

На державній службі та в політиці складається враження, що не стільки важливий результат, як сам процес. Тут головним твоїм клієнтом має бути народ (хоча більшість політиків мають зовсім інших «клієнтів»), який набагато краще реагує на процес боротьби. Погодьтеся, боротися можна роками, але не досягти жодного результату. Та ж хто це помітить? Тоді як шалену «боротьбу» охоче транслюватимуть всі журналісти, як і чергову «зраду», проти якої «борються» політики, попит на яку в суспільстві надзвичайно високий. Саме тому окремі політики обирають своєю тактикою постійну боротьбу. На юридичному ринку така «боротьба» в інтересах клієнта не може тривати вічно.

Не вір своїм вухам

Перше і найголовніше правило, яке повинен запам’ятати парламентар, – не вір своїм вухам. Юридична звичка все читати дуже виручає в цій роботі. Покладаючись на коментарі та висновки колег, можна серйозно промахнутися.

Свіжий приклад – скандал навколо законопроекту про оподаткування спадщини. Виявляється, що до прийнятого в першому читанні проекту з абсолютно позитивними нормами про звільнення від оподаткування спадкоємців 1-ої та 2-ої черги потім можуть «засунути» норми про відновлення раніше ліквідованої податкової міліції. Нікого особливо не шокує, що це порушує норми Закону України «Про Регламент Верховної Ради України». Де ж тут політична доцільність? Цікаво, що Закон про регламент, покликаний врегульовувати роботу народних депутатів, забезпечувати їхні права, встановлювати конкретні процедури, постійно порушують самі парламентарі.

Ще один яскравий приклад маніпуляції – законопроект №2319а-д. Цим документом було внесено неоднозначні доповнення до Закону України «Про приватизацію державного майна». Однак щоб не привертати до нього багато зайвої уваги, проект містив абсолютно унікальну, як на мене, назву – «Проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо уточнення деяких положень)». Звучить?

Проект, особливо його редакція до другого читання, розглядався в ВРУ в екстреному режимі. Лише через деякий час мені вдалося знайти майстерно заховану норму про обмеження можливості компаній або пов'язаних з ними осіб, зареєстрованих в країні-агресорі, виступати покупцями у процесі приватизації.

На перший погляд, абсолютно позитивна норма, яка забороняє бути покупцями українських держпідприємств компаніям, що мають походження з РФ. Проте ключовим у цій нормі є словосполучення «або пов'язаних з ними осіб». Якщо уважно проаналізувати законодавство, яке розшифровує поняття «пов'язані особи», стає зрозуміло, що подібна норма вибиває з приватизаційного процесу низку великих транснаціональних компаній, адже багато з них мають «пов'язаних осіб» (наприклад, дочірні компанії) в країні-агресорі.

Одразу після прийняття законопроекту було винесено на приватизацію Одеський припортовий завод. Охочих купувати одне з найпривабливіших в країні підприємств не знайшлося. Хоча в кулуарах Верховної Ради заговорили про зацікавленість підприємством з боку представників чинної влади, що вступили в боротьбу за завод з одним олігархом. Отакий цікавий збіг.

Усе має свою ціну

Раніше я наївно вірила, що достатньо написати хороший, якісний законопроект, а далі він буде проходити в Раді без всіляких проблем. Який сенс не підтримувати проект, якій не є лобістським і вносить позитивні зміни до законодавства. Однак виявилося, що я не враховувала тоді ще один камінь спотикання – дрібну чиновницьку корупцію.

Я довго не могла зрозуміти, чому не виносять на розгляд комітету законопроект №5419 про забезпечення публічності й недопущення зловживань у сфері реєстрації та обігу знаків для товарів і послуг, а також захисту та створення умов для реалізації прав їх власників. Це проект, спрямований на вдосконалення норм у сфері реєстрації та обігу знаків для товарів і послуг. Це проект, який підтримала Єврокомісія та бізнес-асоціації.

Відповідь виявилася банальною. «У нас на комітеті рішення приймаються не депутатами, тому задля позитивного проходження законопроекту ви маєте з нами домовлятися», – з такими словами до мене підійшли працівники секретаріату комітету ВРУ з питань науки та освіти. Власне, працівники секретаріату протягом багатьох років звикли до практики «продажу» наукових висновків на законопроекти, що потрапляли до їхнього відання. Це люди, які маючи певні зв’язки з академічною спільнотою, намагаються заробляти на написанні позитивних або негативних висновків до того чи іншого законопроекту. Звісно, я не збиралася йти на таке. Як наслідок, отримала негативні висновки науковців та чисельні блокування розгляду проекту в комітеті ВРУ. Зрештою, проект все ж таки пройшов комітет, але я практичним шляхом дізналася про ще один неприємний нюанс законотворчості.

«Корява» буква закону

Ще один біль професійного юриста – неякісний рівень законопроектів, що виносяться на розгляд та приймаються ВРУ. Таке відчуття, що до підготовки змін, які вносяться, наприклад, до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, профільних юристів взагалі не залучають. Я не знаю, чим ще можна пояснити повсюдне порушення прав людини, закладення юридичних колапсів та мін сповільненої дії у ці документи.

Показовим у цьому сенсі є законопроект №5610 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо вдосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження)». Суспільству його презентували «під соусом» переслідування В. Януковича. У цьому документі закладений цілий «букет» небезпечних норм. Не заглиблюючись у суть, варто сказати про цілком очевидні речі.

По-перше, пропонується норма, згідно з якою особа вважається належним чином ознайомлена зі змістом повістки про виклик з моменту її опублікування в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження. Як наслідок, можливе визнання особи підозрюваним без фактичного вручення повідомлення про підозру і не лише під час спеціального досудового розслідування.

По-друге, збільшення строків тримання під вартою з 12 до 18 місяців для випадків, коли йдеться про особливо складні кримінальні провадження щодо особливо тяжких злочинів, скоєних організованими групами, злочинними організаціями, що суперечить принципу розумності строків та європейській практиці. Очевидним є ризик того, що за відсутності визначеного в законі поняття «особливе складне кримінальне провадження» таке виключення може перетворитися на загальне правило.

Зрештою, пропонується у випадку, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з’являється на виклик слідчого, за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Однак якщо особа, наприклад, виїхала у відрядження, можна одразу оголосити її в розшук.

Аналізуючи всі ці правки, постає питання: «Це спроба узурпації влади чи поголовний непрофесіоналізм? Можливо, те й інше разом?».

Популізм понад усе

Не останню роль в цьому процесі відіграють так звані громадські активісти, більшість з яких не переймаються редакцією пропонованих норм. Так, під гаслами «за» візову лібералізацію було виключено з Кримінального кодексу України, зокрема, санкцію за незаконне використання знаків для товарів та послуг конфіскацію зі знищенням відповідної продукції, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення. Нехай вічно живе контрафакт! Запитайте прозорий бізнес, що він думає про це. Коли я намагалася пояснити згубність таких новел, громадськість, не бажаючи заглибитися в суть норми, кричала: «Ви валите візову лібералізацію!».

На жаль, я можу навести безліч подібних випадків. У своїй практиці я постійно зіштовхуюся з неякісними законодавчими ініціативами, які породжують більше проблем, ніж створюють передумови для їх вирішення. Знову ж таки, часто біда в тому, що законопроекти пишуть не юристи, які спеціалізуються в конкретній сфері, та й навіть не юристи взагалі. Це дуже дивує, адже гарних спеціалістів на юридичному ринку вистачає.

Через всі ці «особливості» роботи у Верховній Раді часто опускаються руки. Доводиться витрачати чимало сил і часу, щоб проштовхнути корисні, потрібні та якісні законопроекти.

Маленькою, але значущою перемогою стало прийняття законопроекту №4496 про експорт послуг, автором якого я є. Сподіваюся, що він трохи розвантажить представників юридичної професії, а також дозволить не витрачати час на купу зайвого й нікому не потрібного паперу при наданні своїх послуг іноземним компаніям. Ніхто не знає, скільки нервів та сил коштувала ця маленька перемога. Адже окремі депутати вважали, що цим проектом буде «виводитися валютна виручка за кордон через роялті». Експорт послуг… Послуга надається за кордон – гроші з-за кордону мають надходити в Україну. Звідки взялося це «виведення валютної виручки»? Мені було зовсім не смішно.

Як перемогти в усій цій боротьбі? Закликаю моїх колег з юридичного ринку не бути байдужими. Без Вашої професійної підтримки, аналізу, розробки законотворчих ініціатив кількість безглуздих ідей та норм, що створюють додаткові суперечності, з’являтиметься все більше. Тому Ваша участь у законотворенні є важливою.

Окремо хочу подякувати тим небагатьом колегам з юридичного ринку, які час від часу, незважаючи на завантаженість, жертвують білінговою роботою та допомагають втілювати найкращі практики у життя. 

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати