12 лютого 2019, 12:46

Як змусити контрагента зареєструвати податкові накладні?

Аналіз практики ВС у 2018 році

Опубліковано в №7 (661)

Олександр Шадура
Олександр Шадура «TaxLink, платформа податкових знань» юрист

З 01.01.2015 р. набрали чинності зміни до абз. 15 п. 201.10 ст. 210 ПК України, якими передбачаються дії покупця товарів/послуг у разі відмови продавця надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення. Починаючи з 01.01.2015 р. подання заяви зі скаргою на недобросовісного постачальника не вважається підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таким чином, вищезазначена скарга перестала відігравати роль рятівника податкового кредиту.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Втративши такий спосіб захисту, платники ПДВ почали використовувати договірний захист: обумовлювати в договорах відповідальність контрагента (у формі відшкодування збитків або стягнення штрафних санкцій) у разі не реєстрації/несвоєчасної реєстрації або неналежного оформлення податкових накладних.

Однак не все, що зафіксовано на папері, має юридичну силу, а тому правомірність застосування господарсько-правової відповідальності за порушення обов'язку, передбаченого ПК України, стала наріжним каменем численних суперечок у судових інстанціях (зокрема, новоствореного Верховного Суду).

У постанові від 12.03.2018 р. у справі №918/216/17 ВС сформулював позицію, відповідно до якої «відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди через неотримання позивачем податкового кредиту на суму, щодо якої відповідачем не здійснена реєстрація податкових накладних, обумовлює з'ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит, тобто об'єкт дослідження не знаходиться у площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин».

Окрім того, факт фіксування сторонами в договорі обов'язку постачальника надати податкову накладну та встановлення за це відповідальності «не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські».

Здається, що на цьому аргументація повинна завершуватися, однак ВС все ж таки вдався до дослідження податкового законодавства, а саме правил відшкодування ПДВ (чим суперечить попередній тезі, оскільки вони є взаємовиключними). ВС констатував відсутність причинно-наслідкового зв'язку між неотриманою покупцем сумою податкового кредиту та діями постачальника, «оскільки покупець не надав доказів щодо використання ним всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту». В цій тезі мається на увазі право платника подати скаргу на контрагента. Проте Суд не врахував той факт, що покупець скористався цим правом, але це не принесло жодного позитивного ефекту (та й не могло принести, адже спірні правовідносини відбувалися протягом 2016 р., а на той час зазначена скарга перестала бути підставою для включення податкового кредиту), що зафіксовано в рішенні суду апеляційної інстанції. Позивачу було відмовлено у відшкодуванні збитків.

Аналогічну правову позицію ВС висловив у постанові від 02.05.2018 р. у справі №908/3565/16 щодо стягнення штрафних санкцій з контрагента, відповідно до якої не здійснення реєстрації податкової накладної в ЄРПН не вважається порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності — невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Таким чином, порушення правил податкового законодавства, навіть якщо цей обов'язок передбачено в договорі та за нього встановлена договірна відповідальність, не вважається правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст. 218, 230 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Підсумовуючи зазначені позиції, логіка Суду була аргументована тим, що спірні правовідносини врегульовані податковим законодавством, а тому притягнення до господарсько-правової відповідальності за їх порушення неможливе.

Однак вже через 3 місяці (розібравшись у правильних редакціях ПК України), за результатами розгляду справи №917/877/17, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі ВС вирішила відступити від попередніх висновків ВС, мотивуючи це тим, що починаючи з 01.01.2015 р. положення п. 201.10 ст. 210 ПК України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки цим пунктом передбачено обов'язок контрагента зареєструвати податкову накладну, виникає обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконане. Адже лише в такому випадку він матиме право віднесення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, невиконання контрагентом обов'язку щодо реєстрації податкової накладної унеможливлює включення сум ПДВ до податкового кредиту та відповідне зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму. Тому така сума фактично є збитками цієї особи. Отже, існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю контрагента та завданими збитками.

Хоча в цьому рішенні не сказано ні слова про співвідношення податкових і цивільно-правових (господарсько-правових) відносин та правомірність притягнення до господарсько-правової відповідальності за порушення податкового обов'язку, така позиція вже «пішла в маси» та була підтверджена постановою ВС від 03.12.2018 р. у справі №908/76/18.

Фактично, право покупця на податковий кредит залежить від волі третіх осіб (постачальників та фіскалів), а тому обумовлює необхідність посиленого захисту від його порушення. Можливість стягнення збитків у розміри суми ПДВ, яка не була включена до податкового кредиту, в порядку господарського провадження, є одним з можливих способів захисту цього права, однак він потребує подальшого розвитку.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати