Урядовий законопроект про працю передбачає обов’язкову форму трудового договору. Так, ст. 25 законопроекту передбачає, що трудовий договір укладається в письмовій формі державною мовою у двох примірниках (по одному примірнику для кожної зі сторін трудового договору). За згодою сторін кількість примірників трудового договору може бути більшою, а трудовий договір може бути перекладено іншою мовою. Трудовий договір є укладеним із моменту його підписання сторонами.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Традиційно вважалося, що трудовий договір можна укласти як в усній, так і в письмовій формі. Ст. 24 КЗпП України прямо зазначає, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі та передбачає випадки, коли трудовий договір обов’язково має бути укладений в письмовій формі. Усна форма трудового договору хоча і допускається законодавством про працю, але на сьогодні немає розуміння, яким чином фіксується волевиявлення сторін. Чи є подання заяви працівника про прийняття його на роботу і видання роботодавцем наказу усною формою? Чи це є конклюдентними діями за аналогією з цивільним законодавством? Такими діями також можуть бути подання трудової книжки, початок фактичного виконання роботи та інше.
Також ст. 29 КЗпП України передбачає, що до початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець має роз’яснити працівникові його права та обов’язки, проінформувати про умови праці, ознайомити з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, визначити робоче місце, проінструктувати з правил техніки безпеки тощо. Тобто на сьогодні ми маємо ситуацію, коли при усній формі трудового договору (хоча і буде відсутній єдиний письмовий документ, який підписаний обома сторонами) точно будуть декілька письмових документів, з якими працівник мав ознайомитися до початку виконання роботи.
Якщо аналізувати цивільне законодавство, то, відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах (у тому числі електронних), листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
З вищенаведеного можна зробити висновок про відсутність єдиного підходу серед правників до усної форми трудового договору.
Законодавча можливість укладати трудовий договір в усній формі призвела до появи зловживань з боку роботодавців, що виявилися у можливості заперечувати наявність трудових відносин із працівником та виплати зарплати «в конверті». Прийнявши таку норму, Україна повторить шлях більшості європейських країн, де давно діє норма щодо укладення трудового договору в письмовій формі. Обов’язкова письмова форма для трудових договорів встановлена, зокрема, у Великобританії, Франції, Польщі, Литви, Латвії тощо.
Дотримання письмової форми трудового договору буде означати, що всі умови трудового договору викладені у вигляді окремого письмового документа, погоджені сторонами та підписані ними особисто. Письмовий трудовий договір має укладатися у двох примірниках, які є рівноцінними за своєю юридичною силою та зберігаються у кожної зі сторін.
Очевидно, що для юридичного оформлення взаємного волевиявлення сторін письмова форма має бути пріоритетною. Письмова форма трудового договору також дасть можливість урівняти права всіх працівників, зокрема тих, для яких раніше була передбачена обов’язкова письмова форма та допускалася можливість усної форми.
Можна також припустити, що закріплення обов’язкової письмової форми трудового договору має поліпшити ситуацію з оформленням відносин найманої праці, а також підвищити правову культуру працівників. Це вплине на судові спори щодо факту укладення договору, оскільки і в такому випадку єдиним належним та допустимим доказом наявності трудових відносин стане письмовий трудовий договір. Обізнаний та свідомий працівник навряд чи погодиться працювати без укладеного письмового документу.
Окрім закріплення обов’язкової письмової форми трудового договору, бажано було б, за прикладом законодавства інших країн, визначити на рівні законодавства й істотні умови трудового договору, які сторони обов’язково мають погодити. Це, зокрема, трудова функція працівника, робоче місце, розмір заробітної плати тощо.