Практикуючим юристам добре відомо, що немає цілковито ідентичних справ (хоча деякі обставини можуть збігатися до деталей), а також схожих у своєму ставленні до юриспруденції клієнтів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Адже одні клієнти вважають себе достатньо обізнаними у сфері права і наполягають на своїх варіантах вирішення проблемної ситуації; інші вимагають, щоб юристи всупереч усім нормам та правилам зробили все саме так, як вони того бажають; треті прагнуть отримати універсальну правову пораду на всі випадки життя.
У зв’язку з цим юристам потрібно не лише мати бездоганні знання норм матеріального та процесуального права, але й володіти психологічними методами у спілкуванні з клієнтами, а саме: вміти вислухати та почути, правильно інтерпретувати отриману від клієнта інформацію, переконати його у перспективності обраної правової позиції, а також не говорити клієнту зайвого.
Звичайно, у кожного юриста своє бачення стосовно того, про що не слід вести мову з клієнтами. Як правило, воно формується з огляду на досвід професійної діяльності, отримані теоретичні знання та практичні навички. Пропонуємо до уваги універсальний перелік опцій, яких бажано уникати у спілкуванні з клієнтами, та яким чином слід поводитися, щоб встановити й зберегти довірливі стосунки з ними:
- Не переривайте співрозмовника. Не кажіть одразу, що ви все зрозуміли. Не відвертайтеся, поки він не закінчить розповідати про свої проблеми. Інакше кажучи, не давайте клієнту приводу тривожитися через те, що вас мало цікавлять подробиці його справи.
- Не відмахуйтеся від деталей. Моменти, які ви вважаєте несуттєвими або неважливими, насправді можуть виявитися вирішальними при формуванні доказової бази та визначенні правової позиції. Пам`ятайте, якщо юристи оцінюють обставини з позиції фактів, то пересічні громадяни – виходячи з власних емоцій та почуттів, які у них виникли у зв’язку з пережитими подіями. Таким чином, завдання юриста полягає не лише у визначенні кола правових норм, що регулюють спірні правовідносини, але й у виокремленні з усього масиву отриманої від клієнта інформації юридично значущих фактів, які нерідко бувають завуальовані під несуттєві на перший погляд подробиці.
- Не зловживайте спеціальною термінологією (наприклад, «емфітевзис», «суперфіцій», «деліктоздатність» та ін.), адже словосполучення з незрозумілими словами можуть спричинити ефект відторгнення (коли юридично непідготовлений співрозмовник раптово припиняє зустріч, посилаючись на те, що йому все зрозуміло, і погоджується виконувати поради юриста, хоча фактично не розуміє навіщо, а перепитати не наважується через те, що не бажає виглядати неграмотним).
- Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу можливості настання негативних правових наслідків для клієнта. Уникайте вживання таких висловів «я боюся, що суд не підтримає нашу сторону», «у мого колеги в аналогічній справі було рішення не на користь його клієнта», «я дуже переживаю щодо результату розгляду вашої справи судом». Натомість спокійно і виважено поясніть, в чому слабкі та сильні сторони відповідної справи, охарактеризуйте її перспективи, оцініть ймовірність успішного для вас судового рішення, запропонуйте варіанти розвитку подій та план заходів на випадок настання небажаних наслідків, обґрунтуйте його доцільність.
- Не критикуйте клієнта за його вчинки чи юридичну безграмотність, які призвели до виникнення у нього проблем із законом. У будь-якому випадку юрист не повинен виправдовувати вчинки, а має надавати правову допомогу та забезпечувати юридичний захист конкретної людини. Адже кожен має право помилитися, а призначення юристів – допомогти виправити ці помилки.