Популярні матеріали

13 вересня 2017, 15:49

Робота in-house lawyer: перспективи та виклики

Євгенія Ярмолюк
Євгенія Ярмолюк керівник юридичного відділу СУІП ТОВ «Сперко Україна»

Насамперед, робота корпоративного юриста пов’язана з конкретною індустрією, в якій працює його компанія. Тому переважна більшість перспектив та викликів постає перед юристом саме у цій царині.

Наразі, коли слово «реформа» в Україні більше означає стан, ніж процес, це відчувається особливо гостро. Найяскравіший приклад – медична реформа. Для багатьох це дуже болюча тема. Корпоративні юристи, які працюють у секторі медичного та фармацевтичного бізнесу, повинні постійно тримати руку на пульсі. Від результату впровадження медичної реформи залежатиме їхня роль, коло відповідальності, з’являться нові завдання та функції.

Безперечно, розвиток приватної медицини спричинить зростання потреби у захисті як прав пацієнтів, так і прав лікарів, з’являтиметься нова судова практика. Впровадження страхової медицини зробить більш жорстким порядок відпуску лікарських засобів. Усе це вплине на стратегії розвитку приватних медичних закладів, аптечних мереж, фармацевтичних виробників, зміняться способи та підходи до рекламування та промоції лікарських засобів.

Корпоративним юристам необхідно пройти цей шлях разом зі своїм роботодавцем пліч-о-пліч, супроводжуючи його у «нетрях» нового нормативного регулювання. Але це і є найцікавіше, найперспективніше! Після кожної реформи, навіть після впровадження одного нового законодавчого акту, зазвичай виникає процесуальний та методологічний вакуум. Механізмів, які працюють вивірено, ще не існує. Тут фортуна посміхається найбільш сміливим, тобто тим, хто починає створювати практику та прецеденти, а не вивчати їх.

Наприклад, ще 10 років тому ніхто зі спеціалістів не говорив серйозно про медичне право в Україні (хоча в системах англосаксонського права такі фахівці були вже давно). Сьогодні кожна велика юридична фірма вважає за необхідне мати у своєму складі відповідну практику. Вже зараз зрозуміло, що новим етапом у розвитку галузі стануть питання співвідношення права та біоетики (зокрема, біоетика трансплантології, клінічних досліджень, штучного запліднення тощо).

Якщо ж звернутися до загальних тенденцій, притаманних виключно юридичній професії в Україні, то першими на думку спадають два моменти: реформа адвокатури та «діджиталізація» робочого процесу.

Передусім, йдеться про так звану монополію адвокатури. Нинішня ситуація фактично розділила правничу спільноту на табори «за» і «проти». Однак поки тривають дискусії, кожному професіоналу, який ще не отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, необхідно зробити свій вибір. Якщо в команді консультантів так чи інакше завжди знайдуться саме адвокати, а їхня компанія загалом нічого не втратить, то у юристів in-house все дещо інакше. Подібне підвищення кваліфікації вимагає багато часових ресурсів спеціаліста, яких може не вистачати, беручи до уваги кількісний склад юридичного департаменту. Не в останню чергу обговорюється матеріальна складова питання. Добре, коли роботодавець готовий інвестувати у свого спеціаліста, але таке трапляється не дуже часто. Натомість спеціаліст отримає можливість підвищити власну ціну як професіонала на ринку праці, що знову ж таки не приводить у захват роботодавця.

Я вважаю, що будь-яке підвищення кваліфікації не може бути марним, воно неодмінно принесе свій результат. А тому в кожному випадку потрібно індивідуально підходити до питання необхідності отримання адвокатського посвідчення внутрішніми юристами компаній та визначати об’єктивну потребу в цьому.

Загалом, за своєю природою професія юриста є доволі консервативною. Завжди цінується фундаментальний підхід до проблеми, дотримання ділового стилю ведення листування та переговорів, якісне написання документів, високий рівень корпоративної культури тощо. Це «абетка» професії, елементарна повага до клієнта (зовнішнього чи внутрішнього). Тому деякі спроби оминути основні цінності, видаючи це за ідеї новаторства у професії, виглядають щонайменше дивно. Навіть зараз, якщо я виступаю в ролі клієнта, мене це не приваблює. Зовсім інша справа – використання автоматизованих, аналітичних систем у своїй роботі, запровадження електронного документообігу в його найширшому розумінні та ін. Ці методи не впливають безпосередньо на рівень професіоналізму, проте дозволяють значно підвищити продуктивність (як власну, так і всього юридичного відділу).

Вже понад рік у роботі свого відділу ми використовуємо автоматизовану аналітичну систему, проводячи первинний аудит контрагентів. Раніше елементарна перевірка юридичної особи у базових реєстрах, у тому числі в реєстрі судових рішень, займала не менше ніж півгодини. Тепер я можу зробити це за 5 хвилин завдяки аналітичній системі. А за півгодини-годину провести більш глибоке дослідження, якщо якісь дані мені видаються підозрілими.

Інший напрямок, який наразі мене дуже цікавить – це проектний підхід до роботи відділу. З огляду на специфіку компанії, я маю у підпорядкуванні персонал, що не працює зі мною в одному офісі. У цій сфері є цікаві програми, мобільні додатки, які допомагають вести єдиний перелік проектів усього відділу, централізовано розподіляти завдання між співробітниками, визначати пріоритетність тощо. Все це відбувається без проведення типових консервативних «п’ятихвилинок» щоранку.

Ще одним корисним інструментом для in-house юристів є автоматизована система обліку часу – це так званий білінговий таймер. Сьогодні програм-таймерів є доволі багато: он-лайн та оф-лайн версії, ліцензійні та безкоштовні (з яких, до речі, простіше розпочати ознайомлення). Консалтингові фірми постійно користуються подібними програмами, для них це необхідний інструмент, щоб налагодити спілкування з клієнтами. Натомість для корпоративних юристів облік часу здебільшого видається зайвим, оскільки в їхній роботі немає прямої залежності оплати від кількості витраченого часу. На мою думку, це дуже спрощений підхід. Особисто для мене програма-таймер (білінгва) зараз є корисною, насамперед, з позиції аналітики. Вона допомагає оцінити навантаження на працівників відділу й на мене особисто, зрозуміти часові витрати на однотипні процеси, визначити час підготовки основних документів, а також зрозуміти, які процеси вимагають автоматизації, а які ручного керування. Система обліку часу може дуже допомогти керівнику відділу для переходу компанії до нової системи мотивації, що ґрунтується на ключових показниках ефективності.

Під час застосування кожного нового методу варто пам’ятати, що на першому етапі кількість роботи не зменшується. Навпаки, необхідно оволодіти новими навичками, перевести роботу в інший напрямок, провести внутрішнє навчання, а у перехідний період ще й дублювати процеси. Однак сучасний юрист, на мою думку, повинен користуватися подібними інструментами задля підвищення власної продуктивності та підтримки професійного інтересу до себе як до спеціаліста.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitter, Linkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати