12 квітня 2019, 11:57

Процедурний аспект застосування арешту коштів на рахунках платника податків

Ліліана Оксентій
Ліліана Оксентій «TaxLink, платформа податкових знань» юрист

Рішення суду про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду з вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України (далі – ПК України), є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі рішення контролюючого органу.

Такого висновку дійшла колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва (далі – Суд), розглянувши апеляційну скаргу Головного Управління ДФС у м. Києві до платника податків. Відповідно до обставин аналізованої справи (№826/11111/18 від 03.04.2019 р.), контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунках платника податків. Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган зазначив, що підставою такого звернення є недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків. Водночас, обґрунтовуючи свої доводи, платник стверджує, що податківці заявили позовні вимоги, які не передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, та порушили приписи чинного законодавства, оскільки не було прийняте рішення про застосування адміністративного арешту майна в день подання позову до суду.

Контролюючий орган посилається на пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України як на підставу для застосування арешту коштів на рахунку платника. Відповідно до вимог зазначеної статті, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, у такому випадку може бути застосований адміністративний арешт. Суд зауважив, що вказана підстава визначена для застосування адміністративного арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника контролюючого органу. Водночас положеннями пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України визначено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Окрім того, аналогічна процедура накладення арешту коштів на рахунок платника податків передбачена у п. 3 розд. ІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.07.2017 р. №632 (для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків).

Виходячи з вищезазначеного, можемо зробити висновок, що податкове законодавство розмежовує категорії «арешт майна» та «арешт коштів на рахунках платника податків» у процедурному аспекті. Такої ж позиції дотримується Суд, який зазначив: «Незважаючи на те, що кошти також є складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, при цьому наявні особливості та різниця у виникненні підстав для вчинення відповідних дій, пов'язаних зі встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту відрізняються за процедурою застосування: або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв'язку з цим, існує різна правова природа виникнення та регулювання таких предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах».

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27.11.2018 р. у справі №813/1080/18, від 20.11.2018 р. у справах №813/929/18 та №825/1722/18, від 06.11.2018 р. у справі №813/905/18. Однак варто зауважити, що наразі немає єдиної судової практики з вирішення вказаного спірного питання. Наприклад, Верховний Суд у справі №820/1929/17 від 27.11.2018 р. дійшов висновку: «Із системного тлумачення положень ст. 94 ПК України суд не встановив, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків».

Отже, накладення арешту коштів на рахунках платника податків передбачає відмову платника податків від проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків, а також звернення контролюючого органу до суду з вимогою про застосування арешту коштів.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати