Популярні матеріали

14 лютого 2018, 15:36

Проблемні кредити. Тенденція на збільшення

Роман Оксанич
Роман Оксанич «Suprema Lex, АО» радник, керівник практики банківського та фінансового права

Відповідно до статистики НБУ, банківська система України у 2017 р. встановила світовий рекорд за розміром проблемних кредитів, що становить майже 1 трлн грн. Згідно з рекомендаціями МВФ, кредити вважають недіючими, якщо сплата основної суми та процентів за ними прострочені: на 3 місяці або більше; менше ніж на 90 днів, проте відповідно до національних норм нагляду вважається, що обслуговування такого кредиту є «слабким» або «незадовільним». Вважаю, що зазначена проблема потребує негайного втручання держави з чіткими, зрозумілими алгоритмами вирішення цього питання.

В чому причини зростання розміру проблемних активів в Україні? Варто звернути увагу на декілька причин, які не є вичерпними: загальний фінансово-економічний стан країни та регіону, в якому банк здійснює свою діяльність; рівень захисту економічних інтересів банківської системи й кожного окремо взятого банку, передбачений законодавством країни; податкова система та рівень оподаткування; непрогнозовані економічні кризи, збройні конфлікти, дефолти платежів за зобов'язаннями держави тощо.

Однак першопричинами, на мою думку, є внутрішні чинники виникнення проблемної заборгованості, пов'язані з діяльністю самого банку, а саме: неповна або недостовірна інформація про позичальника; недостатньо продумана і розроблена кредитна політика банку; неякісна оцінка кредитоспроможності позичальника; недостатній рівень контролю за позичальником після видачі кредиту; великий сегмент пов'язаних кредитів, які видавалися завідомо без мети їх повернення.

Як завжди із запізненням, НБУ прийняв Постанову «Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» №23 від 25.01.2012 р., яка передбачає можливість виникнення проблемного кредиту через рівень ризику кредиту. Відповідно до Постанови, визначення показника ризику за кредитом складається з таких етапів:

  • Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника (для юридичної особи це відбувається шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану).
  • Банк визначає клас боржника. Для юридичної особи – залежно від значення інтегрального показника (таких класів існує 9); для фізичної особи – на підставі результатів оцінки його фінансового стану (клас А – фінансовий стан добрий, клас Б – задовільний, клас В – незадовільний, Г – клас критичний).
  • Банк здійснює оцінку стану обслуговування боргу боржником (юридичною чи фізичною особою) на підставі кількості календарних днів прострочення погашення боргу. На мою думку, якби діяв аналогічний нормативний акт у пік кредитування, можливо, такого рівня неповернених кредитів у банківському секторі можна було б уникнути. Тому зростання обсягу проблемних кредитів залежить, передусім, від невиваженої фінансово-економічної політики держави.

Зростання зовнішньої боргової прірви, в якій опинилася держава, а також підняття тарифів ЖКГ тягне за собою аналогічну ситуацію у сфері проблемних кредитів. Прийняття тимчасових рішень про мораторій на стягнення боргів не вирішило проблему, а навпаки, вивело Україну на перше місце за обсягами проблемних кредитів.

Які кроки можна очікувати від регулятора та законодавця у напрямку вирішення зазначеної проблеми? Сьогодні обговорюються різні ініціативи: створення спеціалізованої компанії з управління активами, яка б займалася проблемними активами усієї банківської системи; злиття в один банк всіх проблемних кредитів держбанків; передача таких кредитів до Фонду гарантування вкладів для їх подальшої реалізації через Prozzoro. Однак, як завжди, однією з фундаментальних проблем нашої держави є відсутність єдиної виваженої позиції стосовно окресленої проблеми. Погляди Мінфіну та НБУ розходяться.

Як показав досвід, відносини «банк-клієнт» без чітких механізмів з боку держави не вирішили питання врегулювання проблемної заборгованості, а навпаки, призвели до патової ситуації в цьому сегменті. Тому настав час напрацювати алгоритм дій та нормативно-правових актів у цій сфері, що збалансує всі проблемні питання стосовно погашення заборгованості. Вважаю, необхідно встановити такий розмір дисконту при погашенні заборгованості, який не порушить інтересів як банка, так і позичальника.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати