Популярні матеріали

23 квітня 2018, 12:31

На противагу зловживанням

Віктор Мороз
Віктор Мороз «Suprema Lex, АО» керуючий партнер

Практичні аспекти виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження

Відповідно до положень ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, для того щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 214 КПК України, підставою для ініціювання кримінального провадження, внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) та початку досудового розслідування може бути як подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, так і самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, згідно зі змістом ч. 3 ст. 217 КПК України, з метою забезпечення вищевказаних завдань кримінального провадження (у разі необхідності) матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві особи (чи більше) підозрюються у вчиненні одного чи кількох кримінальних право порушень.

Виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження має низку аспектів, які необхідно враховувати як слідчим, так і захисникам та представникам потерпілих.

Ключовою умовою для виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження є те, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Однак зазначена умова є достатньо суб’єктивною. Враховуючи, що рішення про виділення матеріалів досудового розслідування приймається одноособово прокурором та не може бути оскаржене, вона містить чимало корупційних ризиків та підстав для можливого зловживання.

Доволі поширеною протягом останніх років є практика, коли через відсутність у матеріалах досудового розслідування достатніх доказів для притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, прокурори приймають рішення про виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування щодо осіб, яким можна пред’явити підозру, направляють відповідні матеріали з обвинувальним актом до суду, а у разі набрання обвинувальним вироком законної сили намагаються притягнути до кримінальної відповідальності осіб, щодо яких не було достатніх доказів.

З метою запобігання подібним зловживанням до ст. 217 КПК України було введено ч. 7, відповідно до якої днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали.

При цьому ст. 219 КПК України встановлюються строки досудового розслідування, які обчислюються з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

  • 6 місяців – у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;
  • 12 місяців – у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;
  • 18 місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Досудове розслідування повинно бути закінчено:

  • протягом 1-го місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
  • протягом 2-х місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Така формула, на думку законодавця, дозволить запобігти зловживанням зі сторони слідства та поміщенню осіб, які є учасниками кримінального провадження, у невизначений стан, коли їм, з одного боку, не пред’являють підозру та обвинувачення і не направляють кримінальне провадження до суду, а з іншого – не закривають кримінальне провадження, періодично здійснюючи ті чи інші слідчі дії, проводячи допити тощо.

Однак, на мою думку, з метою забезпечення рівності сторін та змагальності кримінального процесу доцільно було б дозволити оскарження рішення прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження в судовому порядку, адже прокурор також може помилятися.

Таким чином, виділяючи матеріали досудового розслідування в окреме провадження, слід пам’ятати про підстави прийняття такого рішення та порядок обчислення строків досудового розслідування.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати